Ухвала суду № 86497261, 20.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 грудня 2019 року м. Київ№ 826/15585/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора Київської філії комунального

підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради

Пулинського району Житомирської області

Новік Наталії Юріївни,

треті особи, які 1. ОСОБА_2 ,

не заявляють самостійних 2. ОСОБА_3 ,

вимог на предмет спору - 3. ОСОБА_4 ,

4. Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб,

фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві

державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій від 23 травня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Новік Наталії Юріївни (далі - відповідач, державний реєстратор Новік Н.Ю.) з вимогами щодо визнання протиправними та скасування реєстраційних дій від 23 травня 2018 року «державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників 10691050028023519 та 10691050024023515 відносно ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак».

Позов обґрунтовано тим, що у грудні 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договори дарування корпоративних прав у ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак», згідно яких ОСОБА_1 набула у власність по 70% корпоративних прав у зазначених товариствах.

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним зазначених договорів дарування. За результатами розгляду справи судами різних інстанцій Верховний Суд 06 червня 2018 року визнав законним набуття ОСОБА_1 права власності на 70% статутного капіталу у товариствах. В рамках розгляду зазначеної цивільної справи Верховним Судом винесено ухвалу від 22 травня 2018 року та зупинено виконання судового рішення, а саме: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року.

Того ж дня - 22 травня 2018 року Господарський суд міста Києва у справі №910/6285/18 виніс ухвалу про забезпечення позову, якою: заборонив ОСОБА_3 , як учаснику ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак» вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування (або укладання будь-якого іншого правочину) майна та/або корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак`та ТОВ «Вісак» на користь третіх осіб, а також дії щодо закладення майна та/або корпоративних прав у заставу або будь-який інший вид забезпечення.

Проте, не дивлячись на наявність судових заборон, вже 23 травня 2018 року відповідачем з невідомих позивачу підстав проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зміну складу або інформації про засновників щодо ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак», після яких у ТОВ «ТМ «Вісак» розмір часток складав: у ОСОБА_4 - 30%, у ОСОБА_3 - 70%, у ТОВ «Вісак: у ОСОБА_4 - 33%, у ОСОБА_3 - 67%.

Після розгляду справи Верховним Судом 06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації по вчинених реєстраційних діях та документах, які стали підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій з наданням копій відповідних документів.

З відповіді Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 04 липня 2018 року позивач дізналася, що зазначені вище реєстраційні дії 23 травня 2018 року дійсно були проведені відповідачем, проте документи в електронній формі відсутні та станом на 03 липня 2018 року документи у паперовому вигляді також не надходили.

Посилаючись на те, що реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зміну складу або інформації про засновників щодо ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак» проведені протиправно, за наявності судової заборони щодо проведення таких дій, а також з порушенням визначеної чинним законодавством процедури, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, одночасно запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та всі наявні докази, третім особам запропоновано подати письмові пояснення.

У визначений судом строк відзиву від відповідача не надійшло. При цьому копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом відповідачу 20 листопада 2018 року. Окрім того, відповідача належним чином повідомлено про розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва даної адміністративної справи шляхом розміщення на офіційному веб-сайті суду відповідного повідомлення.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також 10 грудня 2018 року до суду надійшли пояснення від третьої особи - ОСОБА_2 , у яких підтверджено обставини допущення відповідачем суттєвих порушень вимог законодавства під час вчинення реєстраційних дій від 23 травня 2018 року та висловлено прохання задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, зобов`язано відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для вчинення оскаржуваних реєстраційних дій від 23 травня 2018 року щодо ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак».

Запитувані документи надійшли до суду 21 січня 2019 року.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

У грудні 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договори дарування корпоративних прав у ТОВ «ТМ «Вісак» та у ТОВ «Вісак», згідно яких ОСОБА_1 набула у власність по 70% корпоративних прав у зазначених товариствах.

Надалі, державними реєстраторами провадився ряд реєстраційних дій стосовно зміни складу засновників (учасників) товариств, змін до установчих документів, які оскаржувалися в судовому порядку.

Серед інших судових рішень Господарським судом міста Києва 22 травня 2018 року винесено ухвалу у справі №910/6285/18 про забезпечення позову, якою заборонено ОСОБА_3 , як учаснику ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак», вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інш.) щодо продажу/дарування (або укладення будь-якого іншого правочину) майна та/або корпоративних прав товариств на користь третіх осіб, а також дії щодо закладення майна та/або корпоративних прав в заставу або будь-який інший вид забезпечення.

Як власнику 70% статутних капіталів зазначених товариств, позивачу стало відомо про вчинення чергових реєстраційних дій стосовно реєстрації змін до установчих документів товариств, у зв`язку з чим вона звернулася із запитом до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.

На зазначений запит надійшла відповідь від 04 липня 2018 року № 104/оп/с-1124/1-2950, з якої вбачається, що 23 травня 2018 року державним реєстратором Київської філії КП «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Новік Н.Ю. проведені реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб, а саме: ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак».

Зазначені реєстраційні дії позивач оскаржує у даній адміністративній справі, стверджуючи, що державним реєстратором проігноровано наявність судової заборони на вчинення реєстраційних дій.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

При цьому, суд виходить з того, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних або інших правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір щодо правомірності дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів юридичних осіб зумовлений необхідністю захисту корпоративних та майнових прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Предметом розгляду у цій справі є не стільки протиправність/законність дій державного реєстратора, скільки законність або правомірність зміни/переходу часток (відсотків) у корпоративних правах, статутних капіталах засновників товариств, тому спір вочевидь має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/7173/16, від 04 квітня 2018 року № 817/1048/16, від 29 травня 2018 року № 826/19487/14, від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 22 серпня 2018 у справі № 805/4505/16а, а також від 18 вересня 2019 року у справі № 826/14632/17.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та згідно статті 239 цього ж Кодексу суд роз`яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду, а повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Позиваючись до суду, ОСОБА_1 згідно квитанції № 23591995-1 від 17 серпня 2018 року сплатила 1 409, 60 грн. судового збору. Зазначену суму слід повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Новік Наталії Юріївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій від 23 травня 2018 року - закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять грн. 60 коп.) з Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда