Рішення № 86497166, 20.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Київ №640/2992/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Заболотньої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного прова-дження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугою років без обмеження пенсії згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 16.10.2018 у розмірі 80 відсотків з розрахунку заробітної плати, що вказана у довідці Національної академії прокуратури України №19/116 від 09.10.2018;

- зобов`язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років без обмеження пенсії згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 16.10.2018 у розмірі 80 відсотків з розрахунку заробітної плати, що вказана у довідці Національної академії прокуратури України №19/116 від 09.10.2018.

Підставою позову зазначено те, що позивач набув право на призначення пенсії вислу-гою років згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, на день звернення із відповідною заявою, мав стаж 23р. 4м. 10д., з яких на посадах прокурора 11р. 8м. 1д. Відпо-відач відмовив позивачу у призначенні вказаної пенсії, пославшись на відсутність у позивача передбаченого у ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" стажу на посаді прокурора, з чим позивач не погоджується. Крім того, вважає, що до спірних правовідносин слід застосову-вати саме ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1991р.), а не ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (2014р.), оскільки остання звузила його соціальні гарантії.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав відсутності у позивача необхідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого ст. 86 Закону Украї-ни "Про прокуратуру", та відсутності підстав для обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків, що не відповідає вказаній нормі Закону. Зазначає, що стаж за вислугу років складає 11р. 6м. 19д., у т.ч. стаж роботи на посаді прокурора становить 2р. 6м. 25д.

Ухвалою суду від 03.12.2019 призначено судове засідання, а також запропоновано сторонам подати:

- позивачу: належно засвідчені копії трудової книжки та послужного списку;

- відповідачу: письмові пояснення із зазначенням посад і періодів, які враховані при визначенні вислуги років (11р. 6м. 19д.) та стажу роботи на посадах прокурора (2р. 6м. 25д.).

Під час судового засідання позивач підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фак-ти і відповідні їм правовідносини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.10.2018 про призначення йому пен-сії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з протоколом №9740 від 13.11.2019 і розрахунком стажу позивача стаж на прокурорських і слідчих посадах становить 2р. 6м. 25д., який включає період з 31.08.2011 по 25.03.2014, стаж за вислугу років становить 11р. 6м. 19д., який включає періоди: з 02.06.2005 по 11.11.2005, з 12.11.2005 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 25.03.2014, з 26.03.2014 по 23.10.2014, з 05.07.2016 по 31.08.2018.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 12.11.2018 №38 відмовлено в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки відсутній необхідний стаж на посаді прокурора та стаж за вислугу років. Правовою підставою у рішенні вказано Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", згідно з яким прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року вислуги років 24 роки, у тч.ч стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.12.2018 №124538/03 позивачу повідомлено про прийняте рішення і підстави його прийняття.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються право-мірності рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Зважаючи на предмет і підстави позову та суб`єктний склад сторін та згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у постановах від 24.07.2018 у справі №752/2806/17, від 30.08.2018 у справі №212/7438/16-а, від 31.10.2018 у справі №638/1952/17, від 12.02.2019 у справі №583/26/17 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначив наступне:

"11. Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 5 листопада 1991 року, що діяла до 1 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нарахо-вуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих праців-ників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

12. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

13. З 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листо-пада 1991 року №1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI.

14. Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 14 вересня 2016 року спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI.

15. Згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.".

Отже, за висновком Верховного Суду, до правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі заяви, яка подана після набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VI "Про прокуратуру", підлягають застосуванню положення саме цього Закону (далі - Закон №1697)

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до відповідача із заявою про призна-чення пенсії 16.10.2018, тобто після набрання чинності Законом №1697, тому при вирішенні цієї справи суд застосовує положення цього Закону.

При цьому посилання позивача на положення ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції до внесення змін Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") і те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосо-вуватися, суд відхиляє, зважаючи на те, що станом на 30.09.2011 позивач не набув права пенсію за вислугою років за цим Законом, оскільки не мав необхідного стажу роботи не менше 20 років, у т.ч. зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Так, згідно із ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (у цій же редакції) під поняттям "прокурор" у статті 50-1 цього Закону слід розуміти: Генераль-ний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Частиною 5 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (у цій же редакції) було передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцер-ських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Якщо підсумувати весь стаж роботи позивача з 24.09.1993 по 30.09.2011 (до набрання чинності змінами, внесеними Законом №3668), то він склав близько 18 років, а не 20.

Якщо ж підсумувати стаж роботи позивача на посадах прокурора у розумінні ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (записи у трудовій книжці №№8-13: старший помічник Генерального прокурора України, старший помічник першого заступника Генерального прокурора України, перший заступник прокурора області), то з 11.11.2005 по 30.09.2011 він склав менше 10 років. При цьому суд не враховує час роботи позивача з 02.06.2005 по 11.11.2005 на посаді старшого викладача Інституту підвищення ква-ліфікації кадрів Академії прокуратури України (записи у трудовій книжці №№5, 6), оскільки вказана посада не відносилася до поняття "прокурор", тому цей стаж був врахований при визначенні 20-річного стажу роботи.

Отже, встановлені судом обставини дали суду підстави для висновку про не набуття позивачем права на пенсію згідно із ст. 50-1 вищевказаного Закону.

На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії ч. 1 ст. 86 Закону №1697 було передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 01.10.2018 по 30.09.2019 - 24 роки, у т.ч. стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1697 прокурором органу прокуратури є:

1) Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор;

4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у т.ч. перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової проку-ратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у т.ч. Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостій-них структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

7) прокурор Генеральної прокуратури України (у т.ч. Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підроз-ділів Генеральної прокуратури України);

8) керівник регіональної прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах регіональної);

9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у т.ч. військової прокура-тури на правах регіональної);

10) заступник керівника регіональної прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах регіональної);

11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах регіональної);

12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у т.ч. військової проку-ратури на правах регіональної);

13) прокурор регіональної прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах регіо-нальної);

14) керівник місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах місцевої);

15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах місцевої);

16) заступник керівника місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах місцевої);

17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах місцевої);

18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокура-тури на правах місцевої);

19) прокурор місцевої прокуратури (у т.ч. військової прокуратури на правах місцевої).

Згідно з ч. 6 ст. 86 Закону №1697 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кри-мінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо пра-цівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повер-нулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закла-дах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Наведені законодавчі положення, чинні на час виникнення спірних правовідносин, дають підстави для висновку про те, що умовами набуття права на пенсію за вислугу років є наявність на день звернення:

1) вислуги років (не менше 24 років), до якої включається:

- час роботи позивача на прокурорських посадах;

- час роботи позивача в органах внутрішніх справ та в органах податкової міліції (військова служба, служба на посадах начальницького складу);

- час роботи позивача на адміністративних та викладацьких посадах, посадах науко-вих керівників в Національній академії прокуратури України;

2) стаж роботи на прокурорських посадах (не менше 14 років).

Позивач не надав до суду доказів того, що станом на 16.10.2018 він мав вислугу років не менше 24 роки, у т.ч. не менше 14 років стажу роботи на посадах прокурорів.

Згідно з дослідженими судом копіями трудових книжок від 28.09.1999 і від 03.02.2014 вони підтверджують стаж роботи позивача на посадах прокурорів у період з 11.11.2005 по 23.10.2014 (записи у трудовій книжці №№8-18: старший помічник Генерального прокурора України, старший помічник першого заступника Генерального прокурора України, перший заступник прокурора області, заступник начальника управління, начальник відділу), який склав менше 10 років.

Позивач помилково враховує час роботи на викладацьких посадах в Національній академії прокуратури України у стаж роботи на посадах прокурорів, оскільки це не відпо-відає поняттю "прокурор", наведеному у ст. 15 Закону №1697.

Крім того, позивач помилково зазначає, що Національна академія прокуратури Украї-ни є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 80 Закону №1697 Національна академія прокуратури України є державною установою із спеціальним статусом, що здійснює спеціальну підготовку канди-датів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів.

На Національну академію прокуратури України не поширюється законодавство про вищу освіту.

Для забезпечення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора та підви-щення кваліфікації прокурорів до Національної академії прокуратури України можуть відря-джатися прокурори.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Закону №1697 Національна академія прокуратури України є юри-дичною особою, що діє на підставі законодавства України та статуту, який затверджується Радою прокурорів України.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Закону №1697 Національна академія прокуратури України функціо-нує при Генеральній прокуратурі України.

Як вбачається, положення ст. 80 Закону №1697 не визначають Національну академію прокуратури України структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, тому поширення положень ст. 15 Закону №1697 для цілей визначення стажу роботи на прокурор-ських посадах є безпідставним.

Також, безпідставним є посилання позивача на Порядок обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років працівникам Національної школи суддів та Національної академії прокуратури України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №329, оскільки даний акт не врегульовує відносин щодо призначення пенсії за вислугу років, тому не підлягає застосуванню до спірних правовідно-син. Питання обчислення стажу роботи для цілей нарахування надбавки за вислугу років не стосується суті спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків про те, що станом на 16.10.2018 пози-вач не набув право на пенсію за вислугу років згідно із ст. 86 Закону №1697, і про відсутність у відповідача підстав для призначення позивачу цієї пенсії з 16.10.2018, а відтак оскаржувана відмова є правомірною і не порушила право позивача на пенсійне забезпечення.

Крім того, як вірно зазначає відповідач з посиланням на ч. 2 ст. 86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, а не 80 відсотків, як помилково зазначає позивач.

Суд зауважує на тому, що відповідачем не вірно проведено обчислення стажу роботи позивача на посадах прокурора 2р. 6м. 25д., врахувавши лише час роботи позивача на посаді першого заступника прокурора Черкаської області (записи №№13, 14 у трудовій книжці). Відповідач безпідставно не врахував час роботи позивача на посадах: старшого помічника Генерального прокурора України, старший помічник першого заступника Генерального прокурора України, заступник начальника управління, начальника відділу (записи №№8-12, 15-18 у трудовій книжці), адже вказані посади відносилися до поняття "прокурор", наведеному у ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру".

Однак, вказане порушення не вплинуло на правильність рішення про відмову у приз-наченні позивачу пенсії за вислугу років, тому не є підставою для визнання його протиправ-ним і скасування.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення.

З огляду на відмову у позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. не підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.12.2019.

Суддя Д.А. Костенко