Рішення № 86496825, 19.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1971/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними рішення та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

24 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу протиправною;

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу викладені в відмовах відповідача від 25.03.2019 року, 16.04.2019 року та 19.04.2019 року;

- зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії - призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14 березня 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що до жовтня 1999 року проживав у за адресою: АДРЕСА_1 , надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. 14.03.2019 р. представник позивача, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, подав до ГУ ПФУ в Херсонській області особисту заяву позивача про призначення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану, додавши о неї документи, достатні для призначення пенсії за віком. 25.03.2019 року листом ГУ ПФУ в Херсонській області від № 934/02-04 було повідомлено представника позивача про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки при наданні заяви про призначення пенсії за віком не дотримано вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також відсутня реєстрація на території України. 09.04.2019 року представники позивача повторно звернулися до відповідача та надали додаткові документи, що необхідні для призначення та виплати пенсії, проте листами від 16.04.2019 р. № 5394/03-01 та від 19.04.2019 р. № 1262/02-04 відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав, викладених раніше. Позивач вважає вказані відмови відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки на час звернення за призначенням пенсії його вік склав 66 років, трудовий стаж - 31 рік, а тому останній набув права на призначення пенсії за віком. Крім того, представник позивача зауважив, що всі надані документи були засвідчені нотаріусом в державі Ізраїль, підпис та повноваження якої підтверджена печаткою апостиль.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.11.2019 року.

У строк встановлений судом, відповідач 21.10.2019 р. надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, оскільки при надані заяви про призначення пенсії за віком позивачем не дотримано вимог ст. 44 Закону № 1058 в частині надання необхідного пакету документів, що визначають право на цей вид пенсії, а також Порядку № 22-1, а саме, представником позивача було надано копія посвідчення особи на ОСОБА_1 , яке видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль. Проте, вказаний документ не може розцінюватися як документ, який засвідчує особу, місце проживання та вік у розумінні п.2.9 Порядку № 22-1, що підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 р. у справі № 805/465/18-а. Крім того, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача у змісті позову на рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, оскільки ним вирішено питання щодо безпідставності припинення виплати раніше призначених пенсій та необхідність їх поновлення. Натомість, позивач звертається з вимогою не про поновлення виплати, а про призначення пенсії за віком. Щодо розміру пенсії, то відповідач зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком у для осіб, які втратили працездатність, встановлюється за наявності у чоловіків 35 років страхового стражу. Відповідач вважає вимоги позивача стосовно призначення йому пенсії за віком з урахуванням 31 року стажу в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум - протиправними. Щодо проведення індексації, то з 01.10.2017 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 р., їх індексація не здійснюється. Щодо виплати компенсації, то оскільки позивач, на думку відповідача, не має законних підстав для призначення пенсії, відповідно відсутні підстави для розрахунку компенсації.

У зв`язку з перебуванням судді Дубровної В.А. у період з 12 по 21 листопада 2019 року на лікарняному, судове засідання 14.11.2019 року не відбулося, визначено наступну дату розгляду справи 29.11.2019 р.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2019 року.

В судове засідання 19.12.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При цьому, 18.12.2019 року представником позивача в електронній формі подано до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

19.12.2019 року представником відповідача через канцелярію суду також подано заяву, якою просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. (ч. 4 ст. 229 КАС України).

З огляду на викладені обставини та приписи законодавства суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 28.05.1998 р., орган видачі 0101.

У 2003 році ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, 24.06.2003 р. взятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль, де проживає за адресою: АДРЕСА_2 . До виїзду за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

14.03.2019 р. позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої додано наступні документи: оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, підписана Андрєєвим В.В ОСОБА_3 , підпис якого нотаріально посвідчено та апостильовано, оригінал довіреності, особисту декларацію, нотаріально засвідчену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера № 1926417678, нотаріально засвідчену копію трудової книжки та оригінал для ознайомлення, копію посвідчення особи ОСОБА_1 № 321279762, виданого відділенням МВС в м. Хайфа 18.02.2013 року.

25.03.2019 р. ГУ ПФУ в Херсонській області направило на адресу представника позивача лист № 934/02-04, яким відмовило гр. ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону, оскільки заявником не надано до Генічеського відділу обслуговування громадян оригіналу паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а наявність реєстрації місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014 № 234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов`язковою умовою для призначення пенсії.

05.04.2019 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про надання до раніше поданої заяви від 14.03.2019 р. про призначення пенсії за віком додаткових документів, а саме копію довідки про заробітну плату за період з 1969-1971 роки від 04.04.2019 р. № 3/01-32.9 ОСОБА_1 ; копію довідки про роботу за період з 02.10.1969 р. по 15.11.1971 р. від 04.04.2019 р. № 8/01-32.9 ОСОБА_1 ; копію виписки з наказу №3-а від 06.10.1969 р. ОСОБА_1 , копію виписки з наказу № 139-а від 12.11.1971 року ОСОБА_1

16.04.2019 р. ГУ ПФУ в Херсонській області направило представнику позивача лист № 5394/03-01, яким повідомив, що заявником не надано оригінал паспорту та документ з відміткою про реєстрацію, наявність реєстрації місця проживання якого є обов`язковою умовою для призначення пенсії (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014 № 234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком), 25 березня 2019 року відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Додатково повідомлено, що до звернення від 05.04.2019 року представником заявника надано копію довідки про заробітну плату за період з жовтня 1969 року по листопад 1971 року, копію довідки про роботу в Сакському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства за період з 02.10.1969 по 15.11.1971 та копії витягів з наказів та наголошено, що відповідно до пункту 2.23 Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Листом від 19.04.2019 року № 1262/02-04 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача про те, що відповідно до п. 2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Оскільки заявником не надано до Генічеського відділу обслуговування громадян оригіналу паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а оскільки наявність місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014 № 234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов`язковою умовою для призначення пенсії, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону.

Не погодившись з відмовами відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, викладеними у листах від 25.03.2019 року, 16.04.2019 року та 19.04.2019 року, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону № 1058-ІV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Приписами ст.8 Закону № 1058-ІV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Отже, вказаною нормою зазначені необхідні передумови для призначення пенсії. При цьому, вимога обов`язкового проживання на території України для призначення пенсії не встановлена.

Як вбачається зі змісту листів ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.03.2019 № 934/02-04, від 16.04.2019 р. № 5394/03-01 та від 19.04.2019 р. № 1262/02-04, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії є відсутність його реєстрації на території України, зокрема, Автономної Республіки Крим.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

При цьому, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законом, і не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, держава Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).

У відповідності до абз.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, які проживають на її території, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень прав на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю його реєстрації на території України, зокрема на території Автономної Республіки Крим, є протиправною.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 234 "Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", оскільки відповідно до пункту 1 цієї постанови вона визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Натомість, позивач проживає на території Держави Ізраїль, де взятий на консульський облік, а тому приписи Порядку № 234 на нього не поширюються.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з підстав ненадання ним доказів місця реєстрації на території АР Крим, викладеної у листах від 25.03.2019 № 934/02-04, від 16.04.2019 р. № 5394/03-01 та від 19.04.2019 р. № 1262/02-04, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що статтею 44 Закону України № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 7 Порядку № 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку № 22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 43 Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Відповідно до пп. 2.1 та 2.9 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства надають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до заяви позивача про призначення йому пенсії за віком було надано копію посвідчення особи ОСОБА_1 №321279762, видане 18.02.2013 року відділенням МВС у м. Хайфа Держави Ізраїль. Проте, вказане посвідчення не містить відомостей щодо громадянства позивача.

При цьому, доказів надання позивачем або його представником до уповноваженого органу Пенсійного фонду України документу, що підтверджує його громадянство, матеріали справи не містять.

Вказане свідчить про недотримання позивачем о встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він через представника подавав заяви про призначення та виплату пенсії за віком без дотримання вимог статті 44 Закону № 1058-IV щодо необхідного пакету документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. (ч. 4 ст. 245 КАС України)

Враховуючи, що позивачем не виконано усіх умов, які передують призначенню пенсії за віком, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення йому пенсії за віком та, як наслідок, зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком з 14 березня 2019 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - задоволенню не підлягають.

Разом з тим, в межах розгляду даних спірних правовідносин судом визнано протиправними відмови ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні позивачу пенсії з підстав, викладених у листах від 25.03.2019 № 934/02-04, від 16.04.2019 р. № 5394/03-01 та від 19.04.2019 р. № 1262/02-04, а тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача та відповідно до ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Частиною 1 статті 90 КАС України суду надане право оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними рішення та бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладену у листах від 25.03.2019 № 934/02-04, від 16.04.2019 р. № 5394/03-01 та від 19.04.2019 р. № 1262/02-04.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 112010200