Рішення № 86496546, 19.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1672/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Голови фермерського гоподарства "Вікторія" Дубини Надії Павлівни до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення,

встановив:

12.08.2019 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов голови Фермерського господарства «Вікторія» Дубини Надії Павлівни (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), Бериславського Управління Головного Управління ДФС у Херсонський області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач 2, Бериславське управління ГУ ДФС), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо розгляду звернення (скарги);

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 11.03.2019 року № 25/21-22-52-12/19225457 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Вікторія".

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням відповідача від 11.03.2019 року № 25/21-22-52-12/19225457 анульовано реєстрацію ФГ "Вікторія" як платника єдиного податку IV групи. Підставою для прийняття спірного рішення зазначено абз. 5 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме неподання податкової звітності як то передбачено пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України. Не погоджуючись із наведеним рішенням, позивач наголошує на тому, що 29.01.2019 року особисто подавала до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи за 2019 рік, проте листом від 22.02.2019 року №4252/10/21-22-52-19-3-10 позивачу було відмовлено у прийнятті податкової звітності з підстави ненадання розрахунку частки сільськогосподарського виробництва. Позивач вказує на порушення відповідачем строку, встановленого приписами пп. 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України, для надання платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, оскільки декларація отримана відповідачем 29.01.2019 року, а лист про відмову в прийнятті податкової звітності відповідачем направлено на адресу платника тільки 22.02.2019 року, тобто у більший строк ніж три робочі дні з моменту отримання звітності. Крім того, позивач вказує на те, що подана нею 18.03.2019 року скарга на спірне рішення до начальника ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, залишена без відповіді, тому згідно положень п. п. 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України, підлягає задоволенню за принципом мовчазної згоди.

Ухвалою від 05.09.2019 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.10.2019 року.

Суд зауважує на те, що з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року головуючий суддя по справі перебував на лікарняному, у зв`язку із чим, підготовче засідання, призначене на 03.10.2019 року, не відбулось.

За наведених обставин, підготовче засідання призначено на 03.12.2019 року.

20.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із доводами, викладеними у позові, у зв`язку із тим, що декларація позивача за 2019 рік, всупереч приписів пп. 298.8.1 ст. 298 ПК України, не містила додатку у вигляді «Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», а тому не відповідача чинному законодавству. За наведених обставин, відмова у прийнятті податкової звітності є законною та обґрунтованою. Водночас, неподання податкової звітності платником податків згідно пп. 299.10.5 п. 299.10 ст. 299 ПК України, є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру такого платника за рішенням контролюючого органу. Відповідач вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про законність спірного рішення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

01.10.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи у відзиві не спростовують висновків, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019 року.

06.12.2019 року ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі до суду подано клопотання, згідно якого останній просить суд визнати відповідачем по справі тільки Головне управління. Пояснює, що приписами Закону України від 21.12.2016 року № 1797 «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017 року, внесено зміни до ПК України, зокрема пункту 41.1 ст. 41 ПК України, згідно якого прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з 01.01.2017 року закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівня.

Відтак, суд керуючись приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, задовольняє подане клопотання та вважає за необхідне визначити єдиним та належним відповідачем по справі саме Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. При цьому, так як Головне управління станом на момент прийняття рішення по справі вже перебувало у статусі відповідача, суд вважає, що у даному випадку розгляд справи не має розпочинатися спочатку.

У судове засідання сторони не з`явились, натомість матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи без їх участі.

Відтак, суд керуючись приписами ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, здійснюватиме розгляд даної справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ФГ «Вікторія» за кодом КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку у 2019 році, відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, позивачем 29.01.2019 року було подано до Великоолександрівської ДПІ Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі:

- загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку IV групи від 30.01.2019 року № 459 з додатками «Відомості про наявність земельних ділянок» (від 30.01.2019 року № 460) та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік» (від 30.01.2019 року №461);

- нова загальна звітна податкова декларація платника єдиного податку IV групи від 20.02.2019 року № 1271 з додатком «Відомості про наявність земельних ділянок» (від 20.02.2019 року № 1272) без додатка «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва».

Листом від 22.02.2019 року за вих. № 4252/10/21-22-52-19-19-3-10 позивача повідомлено про відмову у прийнятті податкової звітності з підстави не надання розрахунку частки сільськогосподарського виробництва до нової податкової декларації (п. 48.3 ст. 48 гл. 2 розділу ІІ ПК України), у зв`язку із чим, враховуючи подання звітності у частковому обсязі, декларація вважається не поданою.

Відмова у прийнятті податкової звітності позивачем не оскаржувалась.

11.03.2019 року відповідачем прийнято рішення № 25/21-22-52-12/19225457, яким анульовано реєстрацію ФГ "Вікторія" як платника єдиного податку IV групи на 2019 рік на підставі абз. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме за неподання податкової звітності, як то передбачено пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України.

На думку позивача таке рішення податкового органу є протиправним, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України (далі - ПК України) передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Главою І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пунктів 291.3, 291.4 глави 1 розділу ХІV ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

В силу пп. 295.9.1 п. 295.9 ст.295 ПК України, платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 298.8.1 ст. 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Як вже встановлено судом, позивачем 29.01.2019 року з метою підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи у 2019 році було подано до Великоолександрівської ДПІ Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі:

- загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку IV групи з додатками «Відомості про наявність земельних ділянок» та «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік»;

- нову загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку IV групи з додатком «Відомості про наявність земельних ділянок».

Згідно ст. 48 ПКУ податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. За умови дотримання платником податків вимог статті 49 ПКУ посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття, забороняється.

Контролюючим органом при перевірці податкової звітності виявлено, що нова податкова декларація не містила необхідного додатку «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва», передбаченого пп. 298.8.1 ст. 298 ПК України, у зв`язку із чим, не може вважатися такою, що відповідає приписам пп. 48.3 ст. 48 ПК України.

Згідно приписів п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п. 49.15 ст. 49 ПК України).

Відтак, враховуючи невідповідність декларації позивача вимогам приписів пп. 48.3 ст. 48 ПК України, суд вважає письмову відмову контролюючого органу у прийнятті податкової звітності позивача такою, що відповідає положенням податкового законодавства.

Проте, суд критично ставиться до факту направлення наведеної відмови на адресу позивача тільки 22.02.2019 року, хоча податкова звітність була отримана відповідачем 29.01.2019 року, що свідчить про направлення відмови контролюючим органом з порушенням строку, встановленого приписами п. 49.11 ст. 49 ПК України.

Водночас, суд вважає, що зазначене порушення не спростовує висновків суду про невідповідність декларації позивача вимогам податкового законодавства, а тому і про правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті такої декларації.

У відповідності до положень п. п. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Суд зауважує на тому, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової звітності позивачем не оскаржувалась ані в адміністративного, ані у судовому порядку.

За наведених обставин, податкова декларація позивача, в силу приписів п. 49.15 ст. 49 ПК України, вважається неподаною.

Згідно положень пп. 299.10.5 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Відтак, суд вважає рішення відповідача від 11.03.2019 року № 25/21-22-52-12/19225457 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Вікторія" правомірним, а отже таким, що скасуванню не підлягає.

Окрім того, суд вважає недоречним посилання позивача на ненадання відповідачем відповіді на його скаргу на спірне рішення у строк, передбачений п. 56.9 ст. 56 ПК України, як на підставу для його скасування за принципом мовчазної згоди, оскільки наведена обставина сама по собі не може бути безумовною підставою для скасування законного рішення контролюючого органу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

На виконання вимог статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів на спростовували твердження позивача, а відтак, довів правомірність свого рішення.

Натомість позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовна заява задоволенню не підлягає.

За правилами статті 139 КАС України судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72-78, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову голови Фермерського господарства «Вікторія» Дубини Надії Павлівни (рнокпп НОМЕР_1 , 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Добролюбова, 18) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 111010000