Рішення № 86496374, 11.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 520/7483/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Михайлової Ю.О.

представника відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "КОНТУР до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство "КОНТУР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Харківській області від 23.07.2019 р. № 00001371411, яким донараховано ПП «КОНТУР» суму грошового зобов`язання: основного платежу - податку на додану вартість 285535 гри., та штрафних санкцій на суму 71383,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Отже, податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області, є не законним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.12.2019, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та прийнято рішення про розгляд справи по суті.

На виконання вимог ухвали суду представник відповідача 02.09.2019 р., через канцелярію суду надав відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у ході перевірки було встановлено взаємовідносини ПП «КОНТУР» з контрагентами-постачальниками, по яким не підтверджено здійснення господарської діяльності. У зв`язку з тим, що позивачем не надано первинних, бухгалтерських та інших документів по операціях з контрагентами - постачальниками за відповідні періоди, також в ході перевірки була використана податкова інформація та проведений аналіз баз даних ДФ, у відповідності до яких було встановлено, ПП «КОНТУР» фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій та без наміру здійснення постачання товарів в майбутньому.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на доводи наданого до суду відзиву на позов.

Заслухавши пояснення сторін по справі, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «КОНТУР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «БРОНТ ХТФ» за червень 2017 року, ТОВ «ТФ Апис» за жовтень 2017 року, з ТОВ «Спецтранс» за грудень 2017 року, з ТОВ «Смайл ПК» за лютий 2018 року, з ТОВ «Несон» за вересень-жовтень 2018 року, з ТОВ «Смарт Інвест» грудень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів- постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності ГУ ДФС у Харківській області складено акт №2339/20-40-14-11-11/30289605, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п. 18.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 285535,00 грн. в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за червень 2017 року у сумі 3367,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 7980, 00 грн., за грудень 2017 року у сумі 13978,00 грн., за серпень у сумі 33667,00 грн., за вересень 2018 року у сумі 39764, 00 грн., за жовтень у сумі 57423,00 грн., за грудень 2018 року у сумі 129356, 00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 року №00001371411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 285535,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71383,75 грн.

Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення, стало порушення позивачем п.198.1, п,198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200,2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 285535,00 грн., так як в ході перевірки було встановлена відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «Смайл ПК», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ» і нікчемність укладених по цим операціям правочинів внаслідок: відсутності договорів поставки, документів щодо транспортування ТМЦ, трудових та матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності у постачальників з ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ» та встановлено обрив по ланцюгу постачання щодо придбання асфальтобетонної суміші.

Так, судом було встановлено, що підприємству в ході проведення перевірки було вручено письмовий запит від 24.06.2019 року, щодо надання копій та пояснень директора по взаємовідносинам з ТОВ «БРОНТ ХТФ» за червень 2017 року, що містяться у податкові декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ червень 2017 року, з ТОВ «ТФ Апис» за жовтень 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ жовтень 2017 року, з ТОВ «СПЕЦТРАНС» за грудень 2017 року, що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ грудень 2017 року, з ТОВ «Смайл ПК» за лютий 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ серпень 2018 року, з ТОВ «НЕСОН» за вересень-жовтень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ вересень-жовтень 2018 року, з ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ» за грудень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ грудень 2018 року, проте до перевірки станом на 01.07.2019 року не надано договорів на поставку товарів та послуг, документи щодо транспортування товару, документів щодо оплати за товари/послуги в повному обсязі, оборотно-сальдову відомість по 311 та 28 рахунках, сертифікати відповідності придбаної асфальтобетонної суміші тощо.

Відповідно до положень ст. 83 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік матеріалів, які є підставою для висновків під час проведення перевірок, а отже такими документами можуть бути, які визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, виключно, податкові консультації, інші матеріали отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.1 ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України на платника податків покладається обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, Предметом документальної перевірки, згідно ст. 75 ПК України, є нарахування та сплата податків і зборів.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання документу, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ПП «КОНТУР» сформувало податковий кредит на підставі належним чином складених та зареєстрованих податкової накладної №9 від 01.06.2017 р,, податкової накладної №11 від 02.10.2017 р., податкової накладної №2 від 06.12,2017 р., податкової накладної №1 від 06.12.2017 р., податкової накладної №2 від 16.02.2018 р., податкової накладної №3 від 28.02.2018 р., податкової накладної №2 від 28.02.2018 р., податкової накладної №1 від 16.02.2018 р., податкової накладної №4 від 24.09.2018 р., податкової накладної №1 від 05.10.2018 р., податкової накладної №6 від 20.12.2018 р., податкової накладної №7 від 20.12.2018 р., податкової накладної №12 від 03.12.2018 р. Податкові накладні було надано контролюючому органу під час проведення перевірки. Жодних дефектів форми чи змісту у них не було встановлено.

Будівельні матеріали були придбані у ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ШВЕСТ» на адресу ПП «КОНТУР» на підставі видаткових накладних, оплату було здійснено відповідно рахунків на оплату, заборгованості по розрахункам з постачальниками не має, у зв`язку із чим, незрозумілим є висновки викладені в Акті перевірки про відсутність документального підтвердження щодо придбання товару у контрагентів а отже безоплатне їх одержання ПП «КОНТУР».

Під час перевірки, як це і зазначено в Акті перевірки встановлено, що директор ПП «КОНТУР» Лужанський С ОСОБА_1 , надав пояснення щодо транспортування та зберігання товару, придбаних у ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ШВЕСТ», а саме, що придбані у вищезазначених контрагентів будівельні матеріали були доставлені постачальниками безпосередньо на об`єкти будівництва та в ціну було включено доставку.

Також, в ході розгляду справи було встановлено, що отримані від ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ШВЕСТ» товари були використано ПП «КОНТУР» в своїй господарській діяльності третім особам. Зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у ПП «КОНТУР» ділової мети придбання цих товарів у контрагента та розумних економічних причин. На підтвердження зазначено, до позовної заяви надаються копії договорів, КБ-2в, КБ-3 та відомості ресурсів в яких зазначено придбані матеріали.

Щодо взаємовідносин ПП «КОНТУР» з контрагентом ТОВ «СМАЙЛ ПК», слід зазначити, що до перевірки надався договір №16/01/18 від 16.01.2018 р. на виконання робіт, відповідно яких підрядник ТОВ «СМАИЛ ПК» мав надати послуги з будівництва адміністративно- складського комплексу. Зазначені роботи були прийняті на підставі акту виконання робіт. Надані послуги були в тому числі застосовані у господарській діяльності ПП «КОНТУР», про ще підтверджує надані до перевірки акти виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт на адресу МПП Фірма «Ерідон»,

Щодо відсутності у ПП «КОНТУР» ТТН, суд зазначає наступне, що у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 р., встановлені лише права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту, при цьому обумовлені Правилами документи (товарно-транспортна накладна та подорожній лист) не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставин придбання чи продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно п, 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, Інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, товарно-транспортні накладні є обов`язковою у ситуації, коли надається послуга з перевезення вантажу. Таким чином, використання ТТН є обов`язковим тільки у разі перевезення вантажів на договірних умовах у вигляді наданої послуги. З огляду на те, що ПП «КОНТУР» придбало матеріальні цінності за ціною, яка вже містила доставку то допустима заміна ТТН такими документами, як видаткова накладна (товарний чек), копії яких надаються разом із цим позовом.

Також, суд зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки, посилається як на підставу нереальності господарських операцій, виключно на податкову інформацію щодо ТОВ «БРОНТ ХТФ» №782/20-40-14-21- 06/41174840 від 27.09.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області, щодо ТОВ «ТФ Апис» №994/20-40-14-21- 06/40977824 від 11.12.20.18 р. ГУ ДФС у Харківській області, щодо ТОВ «СПЕЦТРАСТ» №33/21-22-12- 01/41383644 від 19.07.2018 р. ГУ ДФС у Херсонській області, Автономної республіки Кримта м. Севастополі, щодо ТОВ «Смайл ПК» №729/20-40-14-21-06/41508272 від 18.09.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області, ТОВ «НЕСОН» №122/40-40-57-05-33/42132911 від 21.01.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області, іцодо ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ» №1257/20-40-57-05-18/42454642 від 11.04.2019 р. та на наявність кримінальних справ, де в ході досудового розслідування досліджувались серед великої кількості контрагентів відносини з контрагентом ПП «КОНТУР» та ТОВ «БРОНТ ХТФ», ТОВ «ТФ Апис», ТОВ «СПЕЦТРАНС», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ», ТОВ «СМАЙЛ ПК».

Отже, суд зазначає, що досудові розслідування по кримінальному провадженню ще тривають. Жодного обвинувального вироку стосовно посадових осіб наших контрагентів не постановлено і, тим паче, стосовно посадових осіб ПП «КОНТУР» тому не можуть бути взяті до уваги в якості доказу.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та контрагентами-поставниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами-поставниками.

Щодо зазначених у акті перевірки даних щодо діяльності контрагентів, наявності у них матеріально - технічної бази, трудових ресурсів та неможливості встановити ланцюг постачання ТМЦ суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі, якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно тверджень, щодо не підтвердження ланцюга постачання ТМЦ до контрагента, відсутності нерухомого майна, місцезнаходження контрагента тощо, суд зазначає, що підприємство не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Крім того, вимоги Положення №88 п.2.4 при заповненні обов`язкових реквізитів первинних документів: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В Постанові Верховного суду від 15.05.2018 р. по справі №0870/9721/12 також зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, твердження відповідача суд вважає безпідставним, оскільки факт постачання та реальності здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами наданими позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи.

У зв`язку з цим дії платника, результатом яких є отримання економічної вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання матеріальних цінностей у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов`язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, податкове повідомлення - рішення від 23.07.2019 № 00001371411, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області, підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "КОНТУР" (проспект Ново-Баварський, буд. 89, м.Харків, 61020; код ЄДРПОУ 30289605) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м.Харків, 61057; код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Харківській області від 23.07.2019 № 00001371411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (Адреса: 61057. м, Харків, вул. Пушкінська, 46; код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного підприємства "КОНТУР" (проспект Ново-Баварський, буд. 89, м.Харків, 61020; код ЄДРПОУ 30289605) судовий збір у розмірі 4283,03 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят три гривні 03 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2019.

Суддя Шляхова О.М.