Рішення № 86495306, 21.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 р. Справа № 400/3934/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ) призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дня її звернення - 20.09.2019 року.

Ухвалою від 15.11.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що рішенням ГУ ПФУ від 03.10.2019 року № 492/03.19-р їй відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну служу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України № 889). Позивач не згідна з рішенням відповідача та вказала на те, що у періоди з 03.02.1994 року по 15.06.1997 року та з 08.01.2014 року по 20.05.2016 року працювала на посадах, віднесених до державної служби. Особи, які станом на 01.05.2016 року мають не менше як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 року посади державної служби, зберігають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 з 23.05.2016 року отримає пенсію за віком та перебуває на обліку в Інгульському управлінні ГУ ПФУ.

20.09.2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон України - № 1058) на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889.

Рішенням ГУ ПФУ від 03.10.2019 року № 492/03-19-р позивачу було відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України № 889 в зв`язку з тим, що на день набрання чинності вказаного Закону, тобто 01.05.2016 року, заявник не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України № 3723 та відсутністю необхідного 20-річного стажу роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 року.

Так, згідно зазначеного рішення, до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, не враховані періоди роботи ОСОБА_1 з 03.02.1994 року по 15.06.1997 року та з 08.01.2014 року по 20.05.2016 року в державній податкові адміністрації та інспекції в Жовтневому районі, Жовтневій ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області із присвоєнням персонального звання інспектора податкової служби ІІ рангу та спеціального звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до записів у наявній в матеріалах справи трудової книжки позивача, 03.02.1994 року позивач була зарахована на посаду головного держподатінспектора у відділ обліку та звітності в Держподатінспекцію по Жовтневому районі. 13.05.1994 року позивач прийняла присягу державного службовця.

Наказом №13/1-о від 01.08.1994 року позивачу присвоєно звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу».

25.11.96 року позивач звільнена з посади за п. 5 ст. 36 КЗпП України - переведення до ДПА у Жовтневому районі згідно Наказу № 41-о від 25.11.1996 року. Наказом № 2-о від 26.11.1996 року позивач прийнята на посаду головного держподатінспектора у відділ обліку та звітності. 17.01.1997 року Наказом № 1-о позивач переведена на посаду начальника відділу - головного бухгалтера. Наказом № 24-о від 16.06.1997 року позивачу присвоєно ІІ ранг державного службовця.

Отже, у період з 03.02.1994 року по 15.06.1997 року позивач перебувала на посаді державної служби, про що свідчить також присяга, яку вона прийняла та присвоєне спеціальне звання.

Далі, 09.08.2013 року Наказом №37-о у зв`язку з реорганізацією Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС позивача переведено на посаду головного бухгалтера - завідувача сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області. Під час перебування на зазначеній посаді Наказом №96-о від 31.12.2013 року позивачу присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи II рангу».

21.05.2015 року Наказом №26-о від 21.05.2015 року позивача переведено на посаду головного бухгалтера-завідувача сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Жовтневої ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області. Наказом № 88-о від 02.10.20915 року позивачу присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу». Наказом від 19.05.2016 року №71-о позивача звільнено з посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, у період з 08.01.2014 року по 20.05.2016 року позивач безперервно працювала на посадах, віднесених до посад державної служби в ДПА у Жовтневому районі, яка змінювала свою назву у зв`язку із перейменуванням та реорганізацією остаточно до Жовтневій ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, з якої вона звільнилась 20.05.2016 року згідно Наказу №71-о від 19.05.2016 року. У зазначений період позивачем прийнято присягу, а також їй присвоювались спеціальні звання.

Відповідно до п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі та раніше за текстом - Закон України № 3723), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України № 889.

Відповідно до п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 передбачено, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, відповідно до ст. 90 Закону України № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи із наведеного, із набранням чинності Законом країни № 889, державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України № 1058.

Разом із цим законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 року посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 у розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Згідно з п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889, стаж державної служби за періоди, роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено у Порядку обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), що був чинний у період дії Закону України № 3723.

Відповідно до п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно- ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, саме з 03.02.1994 - з дня прийняття позивача на роботу - вона набула статусу державного службовця та, перебуваючи на цій же посаді, 13.05.1994 року прийняла присягу державного службовця.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон України № 509).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України № 509, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Статтею 6 Закону України № 509 визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України № 3723 незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 465/7218/16-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження від 05.11.2019 року, до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Щодо призначення пенсії позивачу з 20.09.2019 року, суд зазначає, що у відповідності до ст. 45 Закону України № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Дата звернення позивача із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України № 889 - 20.09.2019 року.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Одночасно з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Але, позивач не просить суд визнати відповідну бездіяльність чи дії позивача протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі повноважень та скасувати рішення ГУ ПФУ від 03.10.2019 року № 492.03.19-р про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом та зобов`язати ГУ ПФУ призначити пенсію за віком відповідно до Закону України№ 889 з дня її звернення - 20.09.2019 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.

2. Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.10.2019 року № 492/03.19-р про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дня її звернення - 20.09.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2019 року.

Суддя О.В. Малих