Рішення № 86494899, 20.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5060/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дії та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2019 ВП №59986288 про стягнення виконавчого збору в сумі 700960,50 грн та постанови від 16.08.2019 ВП №59818720 про стягнення виконавчого збору в сумі 700960,50 грн;

-скасувати постанову головного державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Якущенко Ю.О. про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2019 ВП №59986288 про стягнення виконавчого збору в сумі 700960,50 грн та постанову державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Гриньова А.А. від 16.08.2019 ВП №59818720 про стягнення виконавчого збору в сумі 700960,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Сєвєродонецького міського суду від 12.07.2019 у справі № 428/6741/19, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 7000000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9605 грн 00 коп. На підставі рішення Сєвєродонецького міського суду від 12.07.2019 видано виконавчий лист.

Виконавче провадження №59818720 по виконанню рішення Сєвєродонецького міського суду від 12.07.2019 було відкрито державним виконавцем 16.08.2019.

16.08.2019 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області винесено постанову ВП №59818720 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 700960,50 грн.

02.09.2019 від стягувана надійшла заява про повернення виконавчого документу на підставі ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

04.09.2019 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області винесено постанову ВП №59818720 про повернення виконавчого документу.

05.09.2019 постанова ВП №59818720 про повернення виконавчого документу та виконавчий лист отримані представником стягувана.

06.09.2019 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області винесено постанову ВП №59986288 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 700960,50 грн.

Позивач вважає постанови державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору протиправними, оскільки державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду від 12.07.2019.

Також позивач зазначив, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. При цьому державним виконавцем не було вжито жодних заходів примусового виконання рішення, оскільки заявлене 22.08.2019 клопотання представника стягувача про накладення арешту на банківські рахунки боржника, матеріальні активи та будівлю не розглянуто, рішення про задоволення або відмову в клопотанні не прийнято, жодних виконавчих дій не проведено.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.4-7).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив про те, що на виконанні у Сєвєродонецькому міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебувало виконавче провадження № 59818720 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 7000000 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 9605 грн.

По виконавчому провадженню державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27,40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та постанову про стягнення виконавчого збору копії постанови направлено сторонами виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1, 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На виконання виконавчого провадження державним виконавцем, керуючись статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», направлено запити до обліково - реєструючих установ з метою виявлення майна боржника та інформації про відкриті боржником рахунки в банківських установах.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України, державному виконавцю стало відомо, що за боржником відсутні зареєстровані розрахункові рахунки.

Згідно відповіді з МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

Виходячи з вищевикладеного, твердження позивача про те, що державним виконавцем не було проведено жодних виконавчих дій, не відповідає дійсності.

04.09.2019 від стягувача на адресу відділу надійшла заява про повернення виконавчого документа, в яких ОСОБА_2 , користуючись своїм правом, та у відповідності до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» просив повернути виконавчий документ без подальшого виконання.

04.09.2019 року державним виконавцем, керуючись п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану № 59818720, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Враховуючи те, що частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом, відповідач вважає свої дії правомірними. Як наслідок, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.34-38).

В судове засідання призначене на 20.12.2019 прибули позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Корсунський В.В., які підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити, надали суду пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Повідомлений належним чином про даті, час та місце розгляду справи, просив суд розглядати справу за відсутності відповідача (а.с.57а,58).

Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, справу призначено до розгляду на 20.12.2019 (а.с.1-2).

Протокольною ухвалою суду від 20.12.2019 подальший розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Луганській області від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження №59818720 по виконанню рішення Сєвєродонецького міського суду від 12.07.2019, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 7000000 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 9605 грн. Тією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 700960,50 грн (а.с.39-40).

Також окремою постановою від 16.08.2019 про стягнення виконавчого збору державний виконавець постановив стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 700960,50 грн (а.с.43).

В матеріалах виконавчого провадження №59818720 також наявні: виклик державного виконавця від 16.08.2019, яким відповідач викликав позивача 29.08.2019 о 13 год. 30 хвил., а також зобов`язав надати певні документи з метою виконання рішення суду (а.с.41-42); відповідь №1055970205 від 19.08.2019 на запит №62313951 від 16.08.2019 до Пенсійного фонду України (а.с.45); запит про зареєстровані за боржником транспортні засоби від 20.08.2019 (а.с.46); інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.12.2019 (а.с.47).

В подальшому 04.09.2019 до державного виконавця надійшли заява стягувача ОСОБА_2 та клопотання його представника ОСОБА_3 .В. від 02.09.2019 про повернення виконавчого документа на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та скасування арештів (а.с.48,49-50).

Постановою державного виконавця від 04.09.2019, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу виконавчий лист №428/6741/19, виданий 12.07.2019 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 7000000 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 9605 грн (а.с.51-52).

Оригінал виконавчого листа та постанову про повернення виконавчого листа від 04.09.2019 було отримано на руки представником стягувача – Корсунським В.В. (а.с.53).

06.09.2019 державний виконавець відкрив виконавче провадження №59986288 з виконання постанови №59818720, видану 16.08.2019 Сєвєродонецьким МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецького МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області виконавчий збір у сумі 700960,50 грн (а.с.54-55).

Вказана постанова була надіслана позивачу супровідним листом від 06.09.2019 №18886 (а.с.56).

Позивачу вказана постанова була направлена засобами поштового зв`язку відповідачем супровідним листом від 06.09.2019 за №18887, яку позивач отримав лише 19.11.2019, що підтверджується оригіналом конверту та витягом з офіційного сайту Укрпошта (а.с.8-10).

Позивач не погоджується з постановами державних виконавців щодо стягнення з нього виконавчого збору у сумі 700960,50 грн, винесених постановами від 16.08.2019 у ВП №59818720 та від 06.09.2019 у ВП № 59986288, у зв`язку з чим звернувся за захистом порушених прав до суду.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частин першої, п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон №1404, закон використовується в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем оскаржуваних постанов) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 37, частини третьої статті 40 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідач зазначає, що норми Закону №1404 прямо передбачають винесення постанови про стягнення виконавчого збору, в разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 цього Закону, а тому державний виконавець діяв в межах законодавства.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки відповідно до вимог Закону №1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

Суд зазначає, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №59818720) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (надіслання виклику боржнику та запитів) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання виконавчого листа №428/6741/19, виданого 12.07.2019 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області.

Як пояснив позивач виконавчий лист стягувачем був повернутий у зв`язку з самостійною сплатою боржником боргу.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При цьому, у разі стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 червня 2019 року у справі №824/172/18-а.

Отже, на підставі матеріалів виконавчого провадження, пояснень позивача та його представника в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що в даних спірних правовідносинах фактичного виконання рішення не відбулося, сума заборгованості державним виконавцем не стягнута, а тому виконавчий збір, в даному випадку, не підлягає стягненню з боржника.

Доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском строку, є неприйнятними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2019 позивач отримав лише 19.11.2019, до суду позовну заяву надіслав поштою 27.11.2019, яка була зареєстрована в суді 28.11.2019, тобто протягом десятиденного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України (а.с.4-7,8-10,16,17).

Що стосується отримання ОСОБА_4 на руки 05.09.2019 копії постанови від 04.09.2019 та оригіналу виконавчого листа, то по-перше, ОСОБА_4 на той час виступав представником стягувача, а не боржника; по-друге, позивач уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Корсунським В.В. лише 21.11.2019 (а.с.13,15); по-третє, в постанові від 04.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу взагалі не вирішувалось питання щодо виконавчого збору.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи у сукупності норми матеріального права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача з винесення оскаржуваних постанов, то в даному випадку вони не призведуть до ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки порушення прав відбулось самими постановами, які створюють відповідні правові наслідки. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7778,01 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.28).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дії та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 16 серпня 2019 року ВП №59818720 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 700960 (сімсот тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 06 вересня 2019 року ВП №59986288 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №59818720, виданої 16.08.2019 Сєвєродонецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у сумі 700960 (сімсот тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34988646, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, буд. 68) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7778 (сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 01 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М. Басова