Рішення № 86493608, 10.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.12.2019
Номер справи
160/9315/19
Номер документу
86493608
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 160/9315/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняКручини Ю.Д. за участі: представника позивача представника відповідача Сопіна А.С. Нагорного Б.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промліга" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018081420 від 19.06.2019 року, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промліга" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 року №0018081420 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 19.06.2019 року №0018081420 є протиправним, оскільки прийнято на підставі хибних висновків акта перевірки № 29072/04-36-14-20/32693427 від 24.05.2019 року, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що висновки акта перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентами ТОВ «ПРОДОС» (код ЄДРПОУ 40878606) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, ТОВ «ФІНАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 40819912) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 40713070) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ»; код ЄДРПОУ 40142493) за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року, TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» (код ЄДРПОУ 41709479) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин вказані контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст.14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. Отже ТОВ "Промліга" вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, тому звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

21.10.2019 року відповідачем було подано відзив на позов, в якому Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області позов не визнало, зазначило, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 824119 грн. Вказує, що позов не містить спростувань викладених в акті перевірки порушень – невірного оформлення документів, заявлених ТОВ "Промліга", як первинні по взаємовідносинам з контрагентами. Вказує, що проведеною перевіркою та зібраною доказовою базою не підтверджено реальність взаємовідносин між ТОВ "Промліга" та контрагентами ТОВ «ПРОДОС», ТОВ «ФІНАНСГРУП», TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР», ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ») та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ». Вказує, що постачальники позивача не є виробниками продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому ТОВ "Промліга", у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялася та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. Аналіз зареєстрованих податкових накладних свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, фактично відбувся “розрив” ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок “підміни” товару. ТОВ "Промліга" створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об`єктивно необхідної для виконання поставок, та надання послуг, які були предметом перевірки, контрагенти позивача були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, а також відсутність у ТОВ "Промліга" документів, складенням яких опосередковується постачання продукції. Надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у складі витрат. Також посилається на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.10.2017 року у справі № 331/6371/17, згідно якого визнано посадову особу TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР» винною у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 КК України, що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентом позивача TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР».

06.11.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Також зазначено, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 21.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2019 р.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свою правову позицію в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промліга" (код ЄДРПОУ 32693427; 50069, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, площа Шахтарської слави, будинок 5 А) зареєстроване 17.02.2004 року, та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що у період з 13.05.2019 року по 17.05.2019 року на підставі наказу від 03.05.2019 року № 2607-п Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промліга" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОДОС» (код ЄДРПОУ 40878606) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, ТОВ «ФІНАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 40819912) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 40713070) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ; код ЄДРПОУ 40142493) за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року, TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» (код ЄДРПОУ 41709479) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 29072/04-36-14-20/32693427 від 24.05.2019 року.

Відповідно до розділу 4 акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Промліга":

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6. ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті того ТОВ «Промліга» занижено податок на додану вартість всього на суму 824119 гри., у т.ч. на суму 99459,33 гр. за жовтень 2016 року, на суму 6080 грн. за грудень 2016 року, на суму 4186 грн. за лютий 2017 року; на суму 75956,00 грн. за вересень 2017 року, на суму 466095,60 грн. за грудень 2017 року, на суму 172342,4 грн. за березень 2018 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акта № 29072/04-36-14-20/32693427 від 24.05.2019 року було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 року №0018081420, яким ТОВ "Промліга" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1030148,75 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 824119,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 206029,75 грн.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Промліга" подало до ДФС України скаргу від 09.07.2019 року за вх.№ 28243/6.

06.09.2019 року ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №910/6/99-00-08-05-01, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 19.06.2019 року №0018081420 залишило без змін, а скаргу – без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятими з порушенням чинного законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Промліга" та контрагентами ТОВ «ПРОДОС», ТОВ «ФІНАНСГРУП», TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР», ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ») та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ» укладено договір поставки №2709-17 від 27.09.2017 р., предметом якого є постачання продукції в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях.

Сторонами затверджено специфікацію №1 від 27.09.2017 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: деталі до автомобіля в асортименті на загальну вартість 455736,00 грн., в т.ч. ПДВ 75956,00 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковими накладними від 27.09.2017 р. та рахунками на оплату від 27.09.2017 р.

Транспортування товару здійснено ТОВ «Промліга», що підтверджено товарно-транспортними накладними № 1 від 28.09.2017 р.

30.12.2016 року між позивачем та TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР» укладено договір поставки № 3012-16, предметом якого є постачання продукції в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях.

Сторонами затверджено специфікацію № 1 від 30.12.2016 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: секція радіаторна водяна, регулятор тиску 3РД на загальну вартість 61595,16 грн., в т.ч. ПДВ 10265,86 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ «КОСТАНТА ЛІДЕР» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № 3012/86 від 30.12.2016 р. та рахунком на оплату № 3012/31 від 30.12.2016 р.

Транспортування товару здійснено СПД ОСОБА_1 , на замовлення ТОВ «Промліга», що підтверджено товарно-транспортною накладною від 30.12.2016 р.

01.12.2017 року між позивачем та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» укладено договір поставки № 0112-17, предметом якого є постачання продукції в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях.

Сторонами затверджено специфікацію № 1 від 01.12.2017 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: рельс Р-65 (РП-65) ГОСТ 8161-75, підкладка 1КБ-65 ГОСТ 16277-93 на загальну вартість 2796573,71 грн., в т.ч. ПДВ 466095,62 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № 1201 від 01.12.2017 р., № 1202 від 01.12.2017 р., № 1203 від 01.12.2017 р., № 1204 від 01.12.2017 р., № 1205 від 01.12.2017 р., № 1206 від 01.12.2017 р. та рахунком на оплату № 1201 від 01.12.2017 р., № 1202 від 01.12.2017 р., № 1203 від 01.12.2017 р., № 1204 від 01.12.2017 р., № 1205 від 01.12.2017 р., № 1206 від 01.12.2017 р.

29.11.2017 року між позивачем та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» укладено договір суборенди не житлового приміщення № 1, предметом якого є передача в суборенду нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м., розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гірничорятувальна 20/1-5 для здійснення зберігання власного майна.

Актом приймання-передачі приміщення від 29.11.2017 р. підтверджено передачу орендарю ТОВ «Промліга» нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м., розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гірничорятувальна 20/1-5.

16.03.2018 року між позивачем та TOB «ПРОДОС» укладено договір поставки № 1603-18, предметом якого є постачання продукції в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях.

Сторонами затверджено специфікацію № 1 від 16.03.2018 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: електродвигун, скоросте мер, водний бак в асортименті, кожух зубчатий, контактор в асортименті, реле керування, автомати в асортименті, пружина в асортименті, водний колектор шахти холодильника, секції холодильника на загальну вартість 896798,52 грн., в т.ч. ПДВ 149466,42 грн.

Також затверджено специфікацію № 2 від 20.03.2018 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: підшипник в асортименті на загальну вартість 137256,00 грн., в т.ч. ПДВ 22876,00 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ «ПРОДОС» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковими накладними від 16.03.2018 р., від 20.03.2018 р. та рахунками на оплату від 16.03.2018 р., від 20.03.2018 р.

Транспортування товару здійснено СПД ОСОБА_1 , на замовлення ТОВ «ПРОДОС», що підтверджено товарно-транспортною накладною № 1 від 16.03.2018 р., № 1 від 20.03.2018 р.

24.10.2016 року між позивачем та TOB «ФІНАНСГРУП» укладено договір поставки № 2410-16, предметом якого є постачання продукції в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях.

Сторонами затверджено специфікацію № 1 від 24.10.2016 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: підкладка 1КБ-65 ГОСТ 16277-93, шпала залізобетонна Ш1-1 (1 сорт) на загальну вартість 296760,46 грн., в т.ч. ПДВ 49460,08 грн.

Також затверджено специфікацію № 2 від 31.10.2016 р., якою визначено найменування продукції, кількість та ціна: рельс Р-65 на загальну вартість 299995,50 грн., в т.ч. ПДВ 49999,25 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ «ФІНАНСГРУП» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковими накладними № 40 від 24.10.2016 р., № 68 від 31.10.2016 р. та рахунками на оплату № 24/10-1 від 24.10.2016 р., № 31/10-5 від 31.10.2016 р.

Транспортування товару здійснено СПД ОСОБА_2 , на замовлення ТОВ «Промліга», що підтверджено товарно-транспортною накладною від 24.10.2016 р., від 31.10.2016 р.

Також судом досліджено: договір № 11/01-2016 про надання транспортних послуг від 11.01.2016 р., договір № 01/02-2017 про надання транспортних послуг від 01.02.2017 р., договір № 15/01-2018 про надання транспортних послуг від 15.01.2018 р., предметом якого є надання ФОП ОСОБА_1 автомобілю для перевезення вантажів; перевізник зобов`язується довести вантаж замовника в пункт призначення, здати його відповідній особі (вантажоотримувачу); договір позички транспортного засобу від 28.04.2017 р, укладено з ОСОБА_3 , на передачу в платне тимчасове користування транспортного засобу ГАЗ 33021,2001 року випуску на п`ять років.

Досліджені судом первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та встановлено реальне здійснення господарських операцій, зокрема від контрагентів отримано товар, продукцію та роботи.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «ПРОДОС», ТОВ «ФІНАНСГРУП», TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР», ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ») та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «ПРОДОС», ТОВ «ФІНАНСГРУП», TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР», ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ») та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.10.2017 року у справі № 331/6371/17 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 700 (сімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень..

Так, вказаним вироком встановлено, що впродовж грудня 2016 року невстановлені у ході досудового розслідування особи відображали в податковій звітності ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) та подавали до органів ДФС України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку №5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ТОВ «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (код ЄДРПОУ 30502954), ТОВ «Єпецпром-Технологія» (код ЄДРПОУ 37526180), ПП «Євет-Єтрой» (код ЄДРПОУ 401684308), ТОВ «ЛотосТрейд» (код ЄДРПОУ 34789812), ТОВ «БК Крос» (код ЄДРПОУ 38840180), ТОВ «ТД «Міжгалузевий регіон» (код ЄДРПОУ 40127166), ТОВ «Єтройлідер» (код ЄДРПОУ 36604854), ТОВ «ТД «Кернел» (код ЄДРПОУ 40736721), ПАТ «ЄП Континент» (код ЄДРПОУ 24519155), ТОВ «НВП «Променергоремонт» (код ЄДРПОУ 33272437), ТОВ «Єтройпром-Альянс» (код ЄДРПОУ 40043097), ТОВ «Аграриян» (код ЄДРПОУ 40543630), що підтверджує факт використання ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) для прикриття їх незаконної діяльності.

Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) ОСОБА_1 не мав, підприємство перереєстрував на своє ім`я на прохання ОСОБА_3 без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ «Константа Лідер» і код ЄДРПОУ 40713070) ОСОБА_5 не складав, лише підписував та передавав їх ОСОБА_3 Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) ОСОБА_1 не складав, однак підписував за вказівкою ОСОБА_3Б, та передавав їх останньому. До органів ДФС ОСОБА_1 податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував. Жодних службових осіб ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) ОСОБА_1 не призначав. Печаткою ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) ОСОБА_1 ніколи не володів, її місцезнаходження не відомо. Дії ОСОБА_1 щодо придбання ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070), здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вказаному вироку, на який посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину, яка полягає у конвертації безготівкових коштів. Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироку не встановлено.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у Вироках, які набрали законної сили.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.

Також у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17 судом зазначено, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд не бере до уваги вказаний вирок, оскільки наведені у ньому обставини не були предметом дослідження у даній справі, а також з огляду на те, що зазначений вирок не утримує в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій ТОВ «Промліга» із контрагентом ТОВ «Константа Лідер». Згідно вказаного вироку, впродовж грудня 2016 року невстановлені у ході досудового розслідування особи використовували ТОВ «Константа Лідер» (код ЄДРПОУ 40713070) для прикриття незаконної діяльності контрагентів з реквізитами: ТОВ «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (код ЄДРПОУ 30502954), ТОВ «Єпецпром-Технологія» (код ЄДРПОУ 37526180), ПП «Євет-Єтрой» (код ЄДРПОУ 401684308), ТОВ «ЛотосТрейд» (код ЄДРПОУ 34789812), ТОВ «БК Крос» (код ЄДРПОУ 38840180), ТОВ «ТД «Міжгалузевий регіон» (код ЄДРПОУ 40127166), ТОВ «Єтройлідер» (код ЄДРПОУ 36604854), ТОВ «ТД «Кернел» (код ЄДРПОУ 40736721), ПАТ «ЄП Континент» (код ЄДРПОУ 24519155), ТОВ «НВП «Променергоремонт» (код ЄДРПОУ 33272437), ТОВ «Єтройпром-Альянс» (код ЄДРПОУ 40043097), ТОВ «Аграриян» (код ЄДРПОУ 40543630), в той час як у даній справі досліджено господарські операції ТОВ «Константа Лідер» з ТОВ «Промліга», які відбувались 30.12.2016 року.

Відсутність у вироку Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.10.2017 року у справі № 331/6371/17 фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій ТОВ «Промліга» (позивача у справі) із його контрагентом ТОВ «Константа Лідер» конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій ТОВ «Промліга» з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 05 червня 2018 року у справі № 805/649/15-а, де була надана оцінка подібним правовідносинам.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №2а-1484/12/1370 вказано, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Також суд зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про наявність у товарно-транспортних накладних недоліків, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі № 814/1561/14.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ «ПРОДОС», ТОВ «ФІНАНСГРУП», TOB «КОСТАНТА ЛІДЕР», ТОВ «ШОЛДЕРСНАБ» (попередня назва - ТОВ «АЛЬТ-СТАНДАРТ») та TOB «ІНТЕРСЕРВІС ІНВАЙТ» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД” проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес СепортСентре проти Болгарії”, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України” висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі “Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства” (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 15452,23 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2059 від 17.09.2019 року.

Отже, судовий збір у сумі 15452,23 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018081420 від 19.06.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промліга" (площа Шахтарської Слави, буд.5А, м.Кривий Ріг, 50069; код ЄДРПОУ 32693427) судові витрати зі сплати судового збору в розмір 15452,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.12.2019 року.

Суддя Д.В. Сидоренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 86493608 ?

Документ № 86493608 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 86493608 ?

Дата ухвалення - 10.12.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 86493608 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 86493608 ?

В Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 86493607
Наступний документ : 86493609