Рішення № 86493401, 10.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 160/5903/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) по визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434., оскільки підприємницька діяльність відповідача припинена згідно з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року. Вина позивача у тривалому зволіканні щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності позивача відсутня. Основна частина боргу за вимогою від 11.05.2019 року це сума боргу зі сплати ЄСВ у 2017 та 2018 роках, яка вже була визначена у вимозі відповідача від 15.02.2019 року. Таким чином, видаючи вимогу від 11.05.2019 року, відповідач повторно наклав на позивача обов`язок щодо сплати ЄСВ за один і той самий період.

На думку позивача, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року на адресу суду від відповідача 16.07.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Позивачем протягом 2018-2019 років сплата єдиного соціального внеску самостійно не здійснювалась, що підтверджується ІКП платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року провадження в адміністративній справі №160/5903/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимогу та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2761-56/434 від 15.02.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року поновлено провадження у справі № 160/5903/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області по визнання протиправною та скасування вимоги.

Призначено судове засідання у справі на 10.12.2019 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачем надано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований 25.12.2007 року як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця.

11.05.2019 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434, якою позивачу визначено до сплати 21012,11 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Підставою для формування вимоги від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи органу доходів і зборів по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування:

- нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік у сумі 8448 грн., строк сплати до 09.02.2018 року;

- зменшено переплату на суму 18,79 грн. за рахунок переплати;

- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року;

- 1 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з таких міркувань.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є:

- роботодавці;

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

Таким чином, суду належить встановити чи здійснював позивач підприємницьку діяльність у 2018-2019 роках.

У спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоді 2018-2019 роки позивач був суб`єктом справляння єдиного внеску.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі №804/14727/14, яке набрало законної сили 17.11.2014 року, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 ). При цьому, припинено підприємницьку діяльність саме за позовом податкового органу.

Копія судового рішення направлена супровідним листом від 20.10.2014 року державному реєстратору за місцезнаходженням особи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення, що підтверджується листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року за №2313/03/19.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили та яке є обов`язковим до виконання, припинено право ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1,3 ст.49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в редакції чинній на час прийняття зазначеного судового рішення, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Отже, порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, не передбачав вчинення будь-яких дій з боку особи, відносно якої таке рішення ухвалено, задля державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

За встановлених обставин не можливо стверджувати про те, що сам факт державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця у 2018-2019 роках є безумовною підставою для виконання ним обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 року у справі №160/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимогу та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2761-56/434 від 15.02.2019 року.

Додатково, встановлено, що у цій справі №160/2553/19 судом надано правову оцінку податковій вимозі № Ф-2761-56/434 від 15.02.2019 року, виставленій на адресу позивача за попередні періоди 2017-2018 роки, а саме: як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року №160/2553/19 за 1 квартал 2018 у сумі - 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.; 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р.; 3 квартал 2018 у сумі - 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р.; 4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 р.

У цій справі позивачем оскаржується податкова вимога від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434, яка сформована у зв`язку з наявністю в інтегрованій картці ОСОБА_2 заборгованості з єдиного внеску за періоди: у сумі 8448 грн., строк сплати до 09.02.2018 року; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 року; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 року; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року; за 1 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року.

Таким чином, періоди, за якими сформовано податкові вимоги № Ф-2761-56/434 від 15.02.2019 року та №Ф-2761-56/434 від 11.05.2019 року є тотожними.

З огляду на викладене, судом з`ясовано, що відповідачем повторно зобов`язано позивача сплачувати суму єдиного внеску за один і той самий податковий період, що є неприпустимим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин справи та враховуючи приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу №Ф-2761-56/434 від 11.05.2019 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення постанови.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 10390 від 18.06.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Про наявність витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, зазначено в розрахунку судових витрат, наведеного в позовній заяві.

До матеріалів справи позивачем додано акт приймання-передачі наданих послуг від 14.11.2019 року про надання адвокатським об`єднанням «Фаворит» по наданню правової допомоги позивачу, яка складається з:

- надання консультацій щодо направлення органами ДФС вимог про сплату боргу (недоїмки) на суму 1000 грн.;

- надання консультацій щодо порядку оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) на суму 1000 грн.;

- вивчення поданих клієнтом документів для визначення перспектив звернення до суду на суму 1500 грн.;

- складання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434 на суму 4000 грн.;

- складання клопотання про зупинення провадження у справі на суму 1000 грн.;

- складання клопотання про поновлення провадження у справі на суму 1000 грн.

Всього надано послуг на суму 9500 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів понесених витрат та їх співмірності зі складністю справи та проведених адвокатом дій, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача про стягнення правничої допомоги частково у розмірі 4750 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255 , 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-2761-56/434.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 4750 грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук