Рішення № 86493395, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9930/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 160/9930/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 16.05.2019 року № Ф-1058-51у.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність оскарженої вимоги, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі з огляду на те, що він фактично припинив провадити господарську діяльність як фізична особа-підприємець з кінця 2009 року за рішенням суду та не подавав контролюючому органу жодної податкової звітності. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року забезпечено позов шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-1058-51у, а також зупинено стягнення на її підставі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/9930/19 (ВП № 59954684).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважає, що приймаючи оскаржену вимогу діяв у спосіб, передбачений законодавством України з огляду на те, що позивач є платником ЄСВ у розумінні приписів «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування. При цьому вказав, що позивач не звертався до нього із заявою про зняття з обліку.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.11.2003 року, перебував на обліку у ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску та відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року у справі № 2а-15271/09/0470, яка набрала законної сили 29.01.2010 року, припинив підприємницьку діяльність.

У зв`язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн., 16.05.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-1058-51у, правомірність прийняття якої і є предметом розгляду у вказаному спорі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

У спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоді 2017-2018 роки позивач був суб`єктом справляння єдиного внеску.

Так встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року у справі № 2а-15271/09/0470, яка набрала законної сили 29.01.2010 року, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

При цьому, підприємницьку діяльність позивача у справі припинено саме за позовом податкового органу відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, згідно з якої в редакції на час прийняття судового рішення, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Судом у справі № 2а-15271/09/0470 встановлено, що відповідачем податкова звітність не надавалась з жовтня 2006 року.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили та яке є обов`язковим до виконання, припинено право ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності. При цьому, судом не враховуються розбіжності у прізвищі позивача з огляду на наявність ідентифікаційного номеру.

Відповідно до ч.1, 3 ст.49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в редакції на час прийняття зазначеного судового рішення, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Отже порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, не передбачав вчинення будь-яких дій з боку особи, відносно якої таке рішення ухвалено, задля державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, що спростовує доводи відповідача у цій частині.

Таким чином, за встановлених обставин не можливо стверджувати про те, що сам факт державної реєстрації припинення позивача як фізичної особи-підприємця є безумовною підставою для виконання ним обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що саме органами доходів і зборів, до яких входить відповідач, ведеться облік платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців.

Тобто, саме відповідач повинен володіти інформацією щодо дати реєстрації позивача як фізичною особою - підприємцем, дати припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, дати взяття його на облік, як платника єдиного внеску. Після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця саме органи доходів і зборів повинні провести перевірку та остаточні розрахунку та зняти з обліку особу, підприємницьку діяльність якої припинено.

Крім того, не внесення державним реєстратором судового рішення про припинення підприємницької діяльності до ЄДРПОУ не свідчить про подальше провадження цією особою господарської діяльності, відповідно сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно сформував оскаржену вимогу відповідно до якої нарахований борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на рахунок позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-1058-51у, складену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна