Рішення № 86491503, 13.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62083/17-ц

Категорія 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Новак Р.В.

секретар судового засідання Сердюк К.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Верховна Рада України, Державна казначейська служба України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про відшкодування завданих збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про відшкодування завданих збитків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв`язку із несвоєчасністю прийняття Верховною Радою України законопроекту № 3791 «Про внесення змін до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності цього закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України», який набрав чинності 01.01.2017, внаслідок допущеної Верховною Радою України технічної помилки, а саме не включення серед переліку силових відомств, зазначених у п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VII такого органу, як Національна поліція України, йому було завдано шкоду (упущену вигоду), у зв`язку із чим ним не одержано пенсійні виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 84262,20 грн., які є відповідно до ст. 46, 92 Конституції України соціальними гарантіями з боку держави. Таким чином, просить стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 84262,20 грн. у відшкодування завданого збитку та судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою від 19.10.2017 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Представник Верховної Ради України, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Верховна Рада України з метою забезпечення конституційних соціальних гарантій громадян, зокрема Позивача, прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного грошового утримання не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій особам, які проходять військову службу, зокрема в Національній поліції України. Крім того, зазначив, що парламент реалізував визначені в Конституції України та Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» повноваження щодо врегулювання суспільних відносин та шляхом реалізації законотворчої функції діяв з дотриманням норм чинного законодавства України. Також, вважає помилковим посилання позивача на норми статті 22, 1173 ЦК України, оскільки між Верховною Радою України та ОСОБА_1 відсутні цивільно-правові відносини, а також відсутнє цивільно-правове правопорушення з бою відповідача - Верховної Ради України, яке мало б складатися із протиправної поведінки (умисне та протиправне діяння), що спричинило збитки.

Представник Державної казначейської служби України направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а отже не може нести відповідальність завдану позивачу іншими суб`єктами. Крім того, зазначив, що позивач знаходився у правовідносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та на думку позивача, саме внаслідок дій зазначеного державного органу виникла підстава для звернення позивача до суду для відновлення його права.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити позов з наведених підстав.

Представник Верховної Ради України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Державної казначейської служби та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, наступне. Згідно тверджень позивача, внаслідок допущеної Верховною Радою України помилки, а саме не включення серед переліку силових відомств, зазначених у п. 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 911-VІІІ такого центрального органу виконавчої влади, як Національна поліція України та несвоєчасного прийняття Верховною Радою, України законопроекту № 3791 «Про внесення змін до п. 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо проширення чинності цього Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» йому було завдано збитків (упущену вигоду), у зв`язку із чим ним не одержано пенсійні виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 84262,20 грн., які є відповідно до ст. 46, 92 Конституції України соціальними гарантіями з боку держави

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ж ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, в тому числі, й доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно позовної заяви, позивач визначає збитки, які полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Стаття 22 ЦК України практично визнає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, зокрема письмові докази, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про завдання діями відповідачів позивачу збитків та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 22 ЦК України щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена в постанові судової палаті у цивільних справах Верховного Суду України від 18.05.2016 № 6-237цс16.

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про відшкодування завданих збитків - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Верховна Рада України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5

Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

Суддя: Р.В. Новак