Ухвала суду № 8648087, 04.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року № 6360/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів: Старунського Д.М., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії № 48 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року у справі за позовом Підприємства Львівської виправної колонії № 48 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2005 року Підприємство Львівської виправної колонії № 48 звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2005 р. провадження у даній справі відкрито, а постановою Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 р. позов задоволене частково. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 10.01-23.01.2006 р. - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2008 р, касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задоволене частково, постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. скасовано в частині відмови в позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення і направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті - залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 р. визнано нечинним в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12376.42 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Листом Господарського суду Львівської області від 04.08.2008 р. адміністративну справу за позовом Підприємства Львівської виправної колонії №48 до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 15.09.2008 року задоволене клопотання ДПІ у Сихівському районі м. Львова про заміну відповідача у справі ДПІ у Галицькому районі м. Львова на ДПІ у Сихівському районі м. Львова у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова та створенням ДПІ у Сихівському районі м. Львова з наданням їй статусу правонаступника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємства Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області за період з 01.01.2004 по 31.03.2005 р., складено акт №319/23-213/08680477 від 05.07.2005 р., яким встановлено порушення п.2.8, п.2.9, п.2.12, п.2.14, п. 4.2, п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 р. (із змінами та доповненнями), п.2.7, п.2.8, п.2.9, п.2.10, п.4.2, п.4.3, п.7.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. Зокрема перевіркою встановлено факт виплати коштів на оплату праці за рахунок виручки при наявності податкового боргу в сумі 43771,6 грн. та встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 6188,21 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 56148,02 грн.

Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/2/08680477/111420/23-416 від 08.07.2005 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за виплату коштів на оплату праці за рахунок виручки при наявності податкового боргу в сумі 43771,60 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року в задоволенні позову Підприємства Львівської виправної колонії № 48 відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив позивач - Підприємство Львівської виправної колонії № 48, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року, та прийняти нову, якою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0002742333/0/04-23-16/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 року в частині стягнення штрафних санкцій на суму 43771,60 грн., покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» доповнено статтю 97 Кодексу законів про працю України частиною п'ятою в якій вказується наступне: оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань з оплати праці.

Ст. 24 Закону України «Про оплату праці» доповнена частиною п'ятою у якій вказується: своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно вищенаведеного законодавства дії підприємства ЛВК № 48 є правомірними, оскільки підприємство виплачувало заробітну плату своїм працівникам в першочерговому порядку не порушуючи законодавства про працю.

У своїх поясненнях відповідач посилається на п. 2.12. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою національного банку України № 72 від 19.02.2001р. посилаючись на те, що підприємства, які мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Враховуючи те, що Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою національного банку України № 72 від 19.02.2001р., є підзаконним нормативно-правовим актом і за своєю юридичною силою поступається Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» - підприємство ЛВК № 48 вважає за доцільне керуватися Законом.

У п. 8.6.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» підпункту 8.6.1. цього пункту.

Виходячи із вищевказаних пунктів, незаконної діяльності в діях підприємства, щодо виплати заробітної плати ЛВК № 48 не вбачається.

Апелянт просить врахувати, що відповідно до п.10. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань затвердженого Указом Президента України від 31 липня 1998 року № 827/98 вказується: що департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств і установ, що належать до сфери управління департаменту. Тобто дане положення вказує, що майно підприємства ЛВК № 48 входить до управління Державного департаменту з питань виконання покарань, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що безпосередньо реалізовує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, тому воно не може находитись у податковій заставі.

Також відповідно до п. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, вданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з розшифровки виплати коштів, пов'язаних з оплатою праці за рахунок виручки підприємства при наявності податкового боргу, такі виплати здійснювалися позивачем в період з 18.10.2004 р. по 29.03.2005 р. Факт наявності у підприємства податкового боргу у зазначений період позивачем не заперечується.

Відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Відповідно до п.2.17 вказаного Положення, до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України зокрема за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

В свою чергу, п.7.35 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (в редакції чинний на момент проведення перевірки), вказує, що під час перевірки встановлюються факти проведення підприємством у ці періоди виплат, пов'язаних з оплатою праці, за наявності в нього податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», яким доповнено статтю 97 Кодексу законів про працю України частиною п'ятою, яка передбачає, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань з оплати праці. Аналогічне положення викладено в ч.3 ст.15 закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Суд касаційної інстанції в ухвалі від 29.05.2008 р. вказує, що при вирішенні питання правомірності застосування штрафних санкцій податковим органом необхідно врахувати вимоги законодавства, яке діяло на момент кожного з періодів проведення таких виплат, зокрема щодо положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», відповідно до якого оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Вищенаведена норма Закону визначає обов'язкову для виконання черговість виплати заробітної плати та інших обов'язкових платежів, надаючи пріоритет виплаті зарплати. Суд вважає, що зазначені норми ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.15 Закону України «Про оплату праці» жодним чином не позбавляють платника податків обов'язку по дотриманню вимог п.2.12 та п.2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001, та п.7.35 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Вищенаведені норми Положень, врегульовуючи порядок здійснення касових операцій банками та суб'єктами господарювання у відповідних періодах, жодним чином не вказують на заборону першочергової виплати заробітної плати за наявності податкового боргу, натомість вказують про заборону витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу, а також встановлюють обов'язок проведення такої виплати, за наявності податного боргу, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

З наведеного суд приходить до висновку, що норми Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001 р. та затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 щодо порядку проведення виплати заробітної плати підприємством при наявності у нього податного боргу, не суперечать вимогам статті 97 Кодексу законів про працю України щодо пріоритетності виплати заробітної плати, а конкретизують порядок проведення такої виплати в особливому випадку - при наявності у підприємства податкового боргу.

Суд вважає неправомірним здійснення виплати зарплати позивачем безпосередньо із виручки підприємства, оскільки така виручка підлягала попередній здачі до банківської установи, у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, а виплата заробітної плати повинна була бути проведена, у відповідності до вищевказаного Положення та статті 97 Кодексу законів про працю в Україні, в першочерговому порядку за рахунок коштів, одержаних з установ банків. У зв'язку з цим суд вважає правомірним застосування до підприємства штрафних санкцій на суму 43771,60 грн., за виплату заробітної плати з виручки, при наявності у цього підприємства податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії № 48 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року у справі № 2а-1294/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В.Ніколін

Судді Д.М. Старунський

В.П. Любашевський