Рішення № 86474867, 16.12.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3207/19

2/0203/1167/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 07.08.2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. На теперішній час в провадженні суду перебуває справа про розірвання шлюбу між ними, по якій рішення ще не винесено. Під час їх спільного поживання, а саме 26.04.2019 року, вони мали незахищені інтимні стосунки, як чоловік та дружина. Після 26.04.2019 року, через короткий проміжок часу. він став себе недобре почувати. Звернувшись до лікаря, ним було здійснено обстеження, здано аналізи, після отримання результатів яких йому було поставлено діагноз: урогенітальний гарднерельоз, призначено відповідне лікування, що потягло за собою матеріальні збитки в сумі 1224 грн. 59 коп. Внаслідок цих обставин, замість ведення свого звичного життя, він був вимушений проходити лікування, на яке витрачає час та кошти. Крім того, вказана хвороба несе за собою симптоми, які впливають не тільки на фізичний стан його здоров`я, а і на психологічний, оскільки принизило його як чоловіка та торкнулось його особистого життя: він соромиться знайомитись із жінками, не може поділитись своїм хвилюванням із друзями, вимушений придумувати на роботі різні приводи для відлучення з роботи для відвідування лікарні, так як хвилюється, що вказаний факт може вплинути на його особисту репутацію як добропорядної людини. Також сам по собі факт невірності його дружини, який став відомий за таких обставин, тяжко вдарив по ньому, оскільки такий вчинок від близької на той час людини підірвав його довіру до людей. Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідачки у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди1224 грн. 59 коп. та моральну шкоду в сумі 1000000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка за викликами до суду повторно не з`явилась, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

В зв`язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.04.2019 року на пр.Олександра Поля в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля КРАЗ н/з НОМЕР_1 , який належить Комунальному підприємству «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» та яким керував ОСОБА_4 , що працював на посаді водія у вказаному підприємстві.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Визначення належності, допустимості, достовірності та достатності наведено в ст.ст.77-80 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2,4,5 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В обгрунтування пред`явленого позову позивач посилався на те, що з 07.08.2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, в період якого 26.04.2019 року мав незахищені інтимні стосунки з останньою, після чого, через короткий проміжок часу в нього було виявлено захворювання: урогенітальний гарднелерьоз, внаслідок чого ним було понесено матеріальні витрати на лікування в сумі 1224 грн. 59 коп. Крім того, внаслідок хвороби йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1000000 грн.

Поряд з цим, позивачем до позовної заяви та під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою на момент захворювання, доказів щодо зараження статевим шляхом під час інтимних стосунків з відповідачкою.

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог копії письмових доказів, у вигляді медичних довідок, чеків щодо придбання лікарських засобів, належним чином не засвідчені, оригінали вказаних письмових доказів під час розгляду справи суду не представлено, а тому не визнаються судом належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.

В зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору в силу п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,141, 223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року.

Суддя С.Ю. Казак