Рішення № 86468057, 10.12.2019, Святошинський районний суд міста Києва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

ун.№759/9603/19

пр.№2/759/4895/19

"10" грудня 2019 р.

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши позовну заяву адвоката Софійського Сергія Юрійовича, в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Софійський С.Ю., в інтересах ОСОБА_1 у травні 2019 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва. Свої вимоги мотивує тим, що з між позивачем та відповідачем 16.07.2003 р. було укладено договір інвестування будівництва за №013-НФ. Зазначений договір укладений для досягнення спільної мети - будівництва офісного приміщення №4-Д, загальною площею 145,40 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , за умови сплати ним повної вартості такого приміщення.

Після укладення Договору, приватний підприємець ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.2. сплатив 100% вартості офісного приміщення в розмірі вартості офісного приміщення 575 000,00 грн (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, ПДВ 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, загалом 690 000,00 грн. (шістсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок і став інвестором з визначеними правами і обов`язками, передбаченими Договором про що свідчить довідка від 30 липня 2003 р. №30-07 про внесення 100% вартості офісного приміщення згідно Договору інвестування будівництва №013-НФ від 16 липня 2003 року.

Відповідач порушення вимог Договору цього не зробив, будівництво призупинено, будинок з виш Відповідача до здачі не готується, документи про право власності позивача на офісне приміщення не оформлені та не передані йому, право власності на вказане приміщення з; Позивачем не зареєстровано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, якою вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених в позові. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином неодноразово, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Суд, керуючись вимогами ст. ст.224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивачів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Перевіряючи обставини у справі, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 16 липня 2003 року був укладений договір інвестування будівництва №013-НФ.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторони взяли на себе зобов`язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва офісного приміщення та введення його в експлуатацію.

Позивач зобов`язався в якості внеску в спільну діяльність внести поетапно грошовий внесок в загальному розмірі 100% вартості офісного приміщення в розмірі вартості офісного приміщення 575 000,00 грн. (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, ПДВ 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, загалом 690 000,00 грн. (шістсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

В свою чергу відповідач зобов`язався, в якості свого внеску, своїми силами з залученням власних трудових ресурсів, механізмів, обладнання тощо завершити будівництво нежитлового приміщення у відповідності до проекту та вимогам ДБН, передати позивачу його долю в натурі - у вигляді офісного приміщення № 4-Д загальною площею 145,40 кв.м. в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

За умовами договору запланований строк закінчення будівництва об`єкта - у третьому кварталі 2005р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував грошові кошти у розмірі 690 000,00 грн. відповідачу, що підтверджується копіями платіжними дорученнями №1 від 30.07.2003р., №2 від 08.08.2003р. та Довідкою за вих..№30-07 від 30.07.2003р., виданої директором ТОВ «Науково-виробнича фірма «ВЕСТ» ОСОБА_2 щодо сплати позивачем 100% вартості згідно Договору інвестування будівництва №013-НФ від 16.07.2003р.

Встановлено, що на день розгляду справи, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем об`єкт не введено в експлуатацію.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань не отримано, а також не надано доказів того, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем об`єкт не введено в експлуатацію.

З правовідносин, які склалися між сторонами, можливо зробити висновок, що такі правовідносини регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь - яке майно, а також майнові права.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з положень 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна), як це встановлено ч. 3 ст. 331 ЦК України, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

За положеннями п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.2007 р. квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва про інвестованого об`єкта нерухомого майна (квартири) та прийняття його до експлуатації інвестору належать майнові права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до завершення будівництва проінвестованого позивачем об`єкту нерухомості - офісного приміщення №4-Д, загальною площею 145,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 і прийняття його в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання майнових прав не підлягають задоволенню.

Щодо визнання права на отримання в натурі даного нежитлового приміщення, то суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи чинним законодавством України не передбачено вирішення спорів на майбутнє, вимога позивача щодо визнання за ним права на отримання офісного приміщення в натурі задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3, 10,11,57,60,88,169,212-215, 224-226 УПК України, ст. ст. 177.190,331,526,530 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові адвоката Софійського Сергія Юрійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта будівництва - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Горбенко Н.О.