Ухвала суду № 86467767, 09.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25122/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участі секретаря судового засідання - Шевченко О. В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Зінчук К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут про скасування наказу про відрахування з інституту та зміну підстав розірвання контракту,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Клопотання обґрунтоване тим, що спори щодо порядку проходження та звільнення з військової служби (навчання) особою, яка перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями, які викладені у позовній заяві.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах тавійськових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Відповідно до пункту «и» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

У пункті 3 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 №490, встановлено, що відрахування курсантів та слухачів, що не мають офіцерських звань, здійснюється: з першого курсу - начальником ВВНЗ; з другого і наступних курсів, крім випускного - начальником вищого військового навчального закладу з дозволу начальника, якому цей ВВНЗ підпорядкований; з випускного курсу - начальником, якому військовий навчальний заклад підпорядкований, за поданням начальника ВВНЗ.

Відрахування слухачів, які мають офіцерські звання, з усіх курсів здійснюється міністром оборони України за поданням начальників, яким ВВНЗ підпорядковані.

Курсант (слухач) може бути відрахований з вищого військового навчального закладу: у зв`язку з розірванням контракту.

Відрахування курсантів із вищих військових навчальних закладів у зв`язку з розірванням контракту зумовлюється недотриманням умов його виконання однією з сторін.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що проходження навчання курсантами у вищих військових навчальних закладів є публічною службою. Відрахування курсанта тягне за собою автоматичне припинення проходження ним військової служби, яка є державною службою особливого характеру.

Таким чином спір між ОСОБА_2 та Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут про скасування наказу про відрахування з інституту та зміну підстав розірвання контракту підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Суд враховує, що у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду по суті спору, які залишив без змін (справа № 826/23895/15, постанова від 23 квітня 2019 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд повідомляє позивачу, що розгляд справи за його позовом відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

За приписами частин першої-третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Оскільки провадження у справі за первісним позовом підлягає закриттю, то у прийнятті зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 43, 49, 193, 255-256, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут про скасування наказу про відрахування з інституту та зміну підстав розірвання контракту - закрити.

У прийнятті зустрічного позову Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Вовк