Рішення № 86464930, 19.12.2019, Оболонський районний суд міста Києва

19.12.2019 Справа № 756/16872/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________

Унікальний № 756/16872/17

Провадження №2/756/803/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря судових засідань Шпак І.О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Коваленка О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регрессу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, в якому зазначили, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 померла. Єдиним спадкоємцем позивача ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, є позивач ОСОБА_1 , яка є її правонаступником.

Як зазначали позивачі 30.06.2016 їх квартиру, а також квартиру АДРЕСА_2 поверхом нижче, було залито водою внаслідок прориву стояка холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_3 , який стався внаслідок аварійної ситуації. Вказаний будинок знаходиться на балансі відповідача та обслуговується ЖЕД-503, який є його структурним підрозділом.

Вказували, що відповідачем були складені сфальсифіковані акти про те, що причиною залиття став вихід з ладу вентиля на відводі ХВП в туалеті кв.17, який нібито було встановлено мешканцями квартири самостійно. Проте, як пояснює позивач ОСОБА_1 , вентиль був встановлений у квартирі з моменту отримання квартири, вказаний вентиль є першою запірною арматурою на відгалуженні від стояка внутрішньо-будинкової системи водопостачання та відповідальність за нього лежить на обслуговуючій організації.

Мешканці затопленої квартири АДРЕСА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, і рішенням суду позов було задоволено частково. Позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що при розгляді справи за позовом до іі матері ОСОБА_2 судом не було враховано того факту, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 і повинна була бути залучена до участі у справі.

Враховуючи те, що залиття квартири, на думку позивачів, сталося з вини відповідача, який відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду, розмір якої відповідно до звіту визначення розміру майнової шкоди становить 51817,71 грн., просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 51817,71 грн., а також 1347,20 грн. страхового відшкодування страховій компанії «Універсальна», яка відшкодувала мешканцям затопленої квартири АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в провадженні Оболонського районного, а потім Апеляційного суду м. Києва перебувала справа про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що сталося з вини ОСОБА_2 на загальну суму 53164,91 грн. Під час розгляду справи відповідачкою не заперечувався факт залиття квартири сусідів, відсутності своєї вини у заподіянні шкоди нею доведено не було, обставини наведені в актах щодо залиття не спростовані, клопотання про призначення експертизи не заявлялося. Апеляційний суд м. Києва у своєму рішенні дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_2 у залитті та стягнув з неї матеріальну та моральну шкоду на загальну суму 48101,17 грн.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 04.02.1997 Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва (а.с. 25).

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, спадкоємицею за законом після її смерті є її донька ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, оскільки на спадкове майно накладено арешт, що підтверджується довідкою Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори №1624/02-14 від 15.03.2019 (а.с.129).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що аварія у належній їй квартирі сталася не з її вини, а внаслідок виходу з ладу вентиля ХВП, а відповідачем сфальшовані акти про залиття, оскільки жодного обстеження у її квартирі не проводилось, відповідачем надано неправдиву та непрофесійну інформацію, що призвело до звинувачення її матері в залитті та стягнення з неї нанесеної шкоди.

Однак, з такими твердженнями позивача суд погодитися не може, виходячи із наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини , встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2017 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто по 400 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 стягнуто 200 грн. моральної шкоди, в решті вимог позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2017 скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2017 та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 37 009 грн. 38 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, 367 грн. 47 коп. судового збору, а всього 38 376 грн. 85 коп., на користь ОСОБА_3 2 056 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, а всього 2556 грн. 08 коп., на користь ОСОБА_4 2 056 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, а всього 2 556 грн. 08 коп. (а.с.41-46).

Судами встановлено, що згідно акту, складеному 04 липня 2016 року працівниками ЖЕД-503 м. Києва та затвердженого в.о. начальника ЖЕД, сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з причин виходу з ладу вентиля на відводі ХВП в туалеті в квартирі АДРЕСА_3 , встановленого мешканцями самостійно.

У додатковому акті від 01 серпня 2016 року, складеному працівниками ЖЕД-503, зазначено, що залиття сталося у результаті самовільного втручання власників квартири АДРЕСА_3 в систему холодного водопостачання, так як частково демонтовано вузол приєднання з металевого трубопроводу до бачка унітазу, встановлено вентиль, а підключення бачка унітазу виконано з мідної труби заниженого діаметру. Із-за відсутності антикорозійного покриття, місце встановлення вентиля на демонтованому вузлі приєднання піддалося корозії, що призвело до пошкодження різьбового з`єднання з вентилем та, як наслідок, до затоплення квартири АДРЕСА_2 .

Представником відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи не було спростовано належними доказами обставини, зазначені в акті складеному 04 липня 2016 року та додатковому акті від 01 серпня 2016 року, а також не було заявлено клопотання про призначення експертизи, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що залиття квартири АДРЕСА_2 відбулося з вини ОСОБА_2 .

Крім того, судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення було враховано, що ОСОБА_2 не було оскаржено рішення суду першої інстанції в цій частині, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_2 .

Під час розгляду справи позивачем не було доведено вини відповідача у залитті, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, та не спростовано обставин, які слугували підставою для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 розміру матеріальної та моральної шкоди.

За таких обставин, суд вважає недоведеною ту обставину, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача.

Надані сторонами докази висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.12, 76-89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (м. Київ, вул. Північна, 22, код ЄДРПОУ 39611267) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - залишити без задоволення;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 19.12.2019

Суддя: О.В.Диба