Ухвала суду № 86464649, 16.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14875/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Семенчева Андрія Ігоровича,

установив:

ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Семенчева А.І., посилаючись на те, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.09.2015 року у справі № 755/16840/15-ц задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яким вирішено стягнути у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 516 180,33 грн. 11.07.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва було відмовлено у перегляді заочного рішення. 27.12.2018 року була розглянута апеляційна скарга на рішення суду, та вирішено змінити заочне рішення, стягнувши з відповідачів заборгованість у розмірі 461 789,32 грн. 28.12.2018 року вона (скаржник) на виконання рішення апеляційної інстанції повністю сплатила суму боргу, що свідчить про повне виконання рішення суду. 28.01.2019 року їй стало відомо про наявність в Єдиному державному реєстрі боржників про виконавче провадження № 54123536. У даному виконавчому провадженні вона є боржником. Дане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 755/16840/15-ц виданого 13.04.2016 року Дніпровським районним судом м. Києва на стягнення з неї на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу у розмірі 516 180,33 грн. 14.06.2017 виконавче провадження було відкрито. 24.10.2017 року виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 05.07.2019 року вона зверталась із заявою про зняття арешту, виключення відомостей про неї з реєстру боржників та закриття виконавчого провадження, та отримала відповідь про виконавче провадження, однак її прохання не було виконане. Такі дії виконавця вважає неправомірними, оскільки порушують її права на власність, як і наявність інформації про неї у реєстрі боржників. В уточненнях (доповненнях) до скарги послалась на те, що виконавцем порушено вимоги ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутній акт про наявність обставин, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 37, невчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 36, а також невчинення дій щодо перевірки її місця реєстрації впродовж всього виконавчого провадження. У зв`язку з чим просила суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати виконавця винести постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виключити відомості про неї із реєстру боржників та скасувати інші заходи примусового характеру.

В судове засідання заявник не з`явилася, її представник подав заяву про розгляд справи без її присутності, скаргу підтримав, просив її задовольнити.

До суду виконавець не з`явився, про день час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

До суду представник стягувача не з`явився, про день час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2019 року справа залишена без руху.

Ухвалою від 03.10.2019 у справі відкрито провадження.

15.10.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

06.11.2019 року надійшли витребувані документи.

20.11.2019 року подано уточнення (доповнення) до скарги.

В суді встановлено, що 25.09.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким вирішено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 516 180,33 грн.

13.04.2016 року судом видано виконавчі листи.

13.06.2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» пред`явив виконавчий лист у відношенні боржника ОСОБА_4 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

14.06.2017 року головним державним виконавцем Семенчевим А.І. відкрито виконавче провадження № 54123536.

24.10.2017 року головний державний виконавець Семенчев А.І. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутність у боржника майна, на яке можливо звернутим стягнення.

27.12.2018 року Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , та постановив судове рішення, яким рішення суду першої інстанції від 25.09.2015 року в частині порядку стягнення з відповідачів боргу змінив, стягнувши солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 борг у розмірі 461 789,32 грн.

28.12.2018 року ОСОБА_3 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року у справі № 755/16840/15-ц перерахувала АТ «Дельта Банк» кошти у розмірі 461 789,32 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 та 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З копії виконавчого провадження, наданого на вимогу суду, встановлено, що виконавцем порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим суд вважає за необхідне скасувати постанову виконавця від 24.10.2017 року.

В іншій частині скарга не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець має діяти у рамках закону, і вказані вимоги є передчасними.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Семенчева Андрія Ігоровича - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Семенчева Андрія Ігоровича від 24.10.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 54123536 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: