Рішення № 86457816, 17.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2019 року № 640/12935/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального

округу ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи, що не Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

заявляють Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-ЮГ",

самостійних вимог Акціонерне товариство "ВТБ Банк"

на предмет спору:

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 або Приватний нотаріус) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов б/н від 15.07.2019 до Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код - 00015622) (надалі - відповідач або МЮ України або Міністерство), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України від 02.07.2019 № 1996/5.

Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує, що рішення відповідача не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено в подальшому - КАС України), прийняте з порушенням відповідної процедури, порушує права та законні інтереси Приватного нотаріуса, які підлягають до судового захисту шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень у відповідній частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; залучено Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, ідентифікаційний номер - 39787008) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 частково задоволено заяву б/н від 15.07.2019 «Про забезпечення позову» приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; вжито заходів забезпечення позову у справі № 640/12935/19 та: зупинено дію наказу Міністерства юстиції України № 1996/5 від 02.07.2019; зобов`язано Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13.08.2019 через канцелярію до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній примітив про необґрунтованість позову та його безпідставність, а тому таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 залишено без задоволення заяву представника Міністерства юстиції України № 19.5-32/445 від 30.07.2019 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 dslvjdktyj e задоволенні заяви представника відповідача - Міністерства юстиції України вих. № 19.5-32/446 від 30.07.2019 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-ЮГ" (адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 40/3, ідентифікаційний код 33084627) та Акціонерне товариство "ВТБ Банк" (адреса: 01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору; запропоновано третім особам подати до суду пояснення щодо позову у п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.06.2019 головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» (за текстом - ТОВ «Приват-Житло-Юг») Тихошою Д .С . подано до МЮ України скаргу на рішення Приватного нотаріуса.

20.06.2019 до вказаної скарги головою ліквідаційної комісії ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихошою Д.С. (надалі скорочено - Скаржник) подано доповнення.

Зі змісту прохальної частини скарги та доповнень до неї вбачається, що Скаржник просив Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31575232 від 26.09.2016 18:51:38, про державну реєстрацію права власності в розмірі 1 (однієї) частки за Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ: 14359319, на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку; площею: 17,0394 га; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 96477048101, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020; цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний», номер запису про право власності 16588070.

01.07.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок за результатами розгляду скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. від 19.06.2019, з доповненнями до неї від 20.06.2019.

Зазначений висновок прийнято до уваги Міністерством при прийнятті 02.07.2019 наказу № 1996/5 (про тексту - Наказ або Спірний наказ або Оскаржуваний наказ).

Зі змісту Наказу видно, що МЮ України наказано, відповідно до приписів ч.ч. 2, 5 ст. 26, пп. «а», «г» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 12 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128:

1. Скаргу голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. від 19.06.2019 з доповненнями до неї від 20.06.2019 задовольнити у повному обсязі;

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2016 № 31575232, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

3. Тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців;

4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Підставою для прийняття Наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (нижче - Комісія) від 01.07.2019 за результатами розгляду скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. від 19.06.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.06.2019 за № 21336-33-19, з доповненнями до неї від 20.06.2019, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.06.2019 за № 21792-33-19.

З прийнятим Наказом Приватний нотаріус не погоджується, що обумовило подання на розгляд суду позову про визнання протиправним та скасування Спірного наказу, в обґрунтування якого позивач вказує, по-перше, що Наказ прийнято Міністерством на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 01.07.2019 за результатами розгляду скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. від 19.06.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.06.2019 за № 21336-33-19, з доповненнями до неї від 20.06.2019, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.06.2019 за № 21792-33-19. Про те, що до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації подана скарга голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. позивач дізнався 08.06.2019, отримавши вказаної дати засобами поштового зв`язку на адресу здійснення своєї діяльності лист за вихідним номером № 2/21336-33-19/19.2.1 від 27.06.2019. У листі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, щодо дати та часу розгляду скарги, зазначено, що: «Повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» (https://minjust.gov.ua/pages/commission_civil_register) за посиланням з офіційного сайту Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua)». Дату розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було призначено на 01.07.2019. Тобто, як зауважує позивач, при розгляді скарги, не дотримано вимог закону про належне його повідомлення про час та місце розгляду. Це порушення призвело до того, що розгляд скарги, яка стосується Приватного нотаріуса безпосередньо, було проведено без нього та без урахування його пояснень. При цьому, позивач наголошує, що позбавлення останнього можливості взяти участь у розгляді скарги є істотним порушенням процедури її розгляду, що ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

По-друге, в порушення приписів ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Скаржником не повідомлено Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації про наявність судового спору (справа № 915/1089/16) за позовом ТОВ «Тріада-ТД» до Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та ТОВ «Приват-Житло-Юг» про: визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31575232 від 26.09.2015 18:51:38, про державну реєстрацію права власності в розмірі 1 (однієї) частки за Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК», код ЄДРПОУ: 14359319, на об`єкт нерухомого майна: 96477048101, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020; цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний»; зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16588070.

По-третє, на думку позивача, так як ТОВ «Приват-Житло-Юг» є учасником судового спору у справі № 915/1089/16 (справа розглядається з жовтня 2016 року), дане свідчить про пропуск ТОВ «Приват-Житло-Юг» строку на оскарження реєстраційних дій, а відтак і про відсутність у МЮ України законних підстав для задоволення скарги.

Підсумовуючи викладені у позові обставини, Приватний нотаріус примічає, що Оскаржуваний наказ є таким, що суперечить вимогам статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015.

Вважаючи свої права порушеними, позивач подав на розгляд суду відповідний позов, зауваживши в ньому процедурні порушення розгляду відповідачем скарги, що, за його доводами, є підставами для скасування Наказу.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що на адресу Міністерства юстиції України, в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надійшла скарга голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват- Житло-Юг» Тихоши Д.С. від 19.06.2019 з доповненнями до неї від 20.06.2019 з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2016 № 31575232, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Скаржник зазначив, що ТОВ «Приват- Житло-Юг» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:07:004:0020, розташованої на території Лагерного поля в Центральному районі м. Миколаєва.

29.11.2011 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ТОВ «Приват-Житло-Юг», яке виступало майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Марченко О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1342, предметом якого є відповідна земельна ділянка.

13.06.2019 скаржнику стало відомо, що на підставі оскаржуваного рішення, приватним нотаріусом ОСОБА_1 припинено право власності ТОВ «Приват-Житло-Юг» на земельну ділянку та внесено запис про право власності ПАТ «ВТБ БАНК» на неї.

Скаржник зазначив, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31575232 прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_1 з порушенням, вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки на момент прийняття рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про обтяження (арешт) всього нерухомого майна ТОВ «Приват-Житло-Юг», а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У відзиві МЮ України наголошено, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було використано всі передбачені «Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації» способи повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги Скаржника.

Міністерство також зазначило, що згідно протоколу № 7 Загальних зборів Учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» від 13 червня 2019 року Тихошу Дмитра Сергійовича призначено (обрано) новим головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг».

Відповідно до вищезазначеного голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоша Д.С. не міг раніше свого призначення, зокрема 13.06.2019, дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів, оскільки не мав правового статусу ліквідатора ТОВ «Приват-Житло-Юг».

Крім цього, ну думку відповідача, стороною у справі № 915/1089/16 виступала сама юридична особа ТОВ «Приват-Житло-Юг», а не ліквідатор цього товариства, тому твердження позивача про пропуск скаржником строку на подання скарги до Міністерства юстиції України є безпідставним та необґрунтованим, позаяк на момент розгляду Господарським судом Миколаївської області судової справи № 915/1089/16 Тихоша Д.С. не набув статусу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» і не діяв в особі такого товариства.

За твердженнями МЮ України, у результаті перевірки оскаржуваного рішення встановлено, що воно прийнято приватним нотаріусом ОСОБА_1 з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. Приватним нотаріусом ОСОБА_1 під час прийняття ним оскаржуваного рішення на порушення пункту статей 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було перевірено наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі прав, а саме не встановлено наявність зареєстрованого запису про обтяження (арешт нерухомого майна) № 16550986 всього нерухомого майна ТОВ «Приват-Житло-Юг», накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 ВП № 52290317.

Також, приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушено вимоги «Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, оскільки ним не було зроблено пошуки відомостей з Державного реєстру прав стосовно власника земельної ділянки - ТОВ «Приват-Житло-Юг».

Таким чином, оскаржуване рішення від 26.09.2016 № 31575232 підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав. Запис про право власності № 16588070, який було внесено на підставі оскаржуваного рішення, підлягає скасуванню.

Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

11.12.2019 через канцелярію до суду від Акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшли письмові пояснення, в яких товариством, за викладених аргументів про: порушення порядку розгляду скарги ТОВ «Приват-Житло-Юг»; невідповідності поданої скарги вимогам законодавства; пропущення відповідачем строків на подання скарги зауважено на протиправності висновків комісії з розгляду скарг у сфері реєстрації та відповідно прийнятого на підставі таких висновків наказу, що є підставою для його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (скорочено - Закон), «Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в тексті - Порядок), «Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року за № 37/5 (надалі - Положення), «Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В площині питань процедури адміністративного оскарження Наказу, суд констатує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За п.п. 1, 2 «Положення про Міністерство юстиції України», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно пп. 8310 п. 4 «Положення про Міністерство юстиції України», Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням (п. 10 наведеного Положення).

Зважаючи на приписи «Положення про Міністерство юстиції України», слід зауважити, що МЮ України розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання, у формі наказу, рішення, чим, як центральний орган виконавчої влади, який наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі законодавства, здійснює реалізацію своєї компетенції в рамках процедури розгляду відповідних скарг, яка (процедура) включає в себе розгляд скарг та прийняття обов`язкових до виконання рішень.

Пунктом 13 означеного Положення встановлено, що для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мін`юсті можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 за № 37/5 затверджено «Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», в силу пп. 1-3 р. І якого, Положення визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов`язки її членів. Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Поряд з цим, постановою № 1128 від 25.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено «Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації», в п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляється висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Організаційне забезпечення діяльності комісії, підготовку матеріалів для розгляду комісією, а також підготовку на основі протоколу засідання комісії проекту висновку комісії та проекту наказу Міністерства юстиції України здійснює Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (пп. 1, 8, 9 р. ІІІ Положення).

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п.п. 12, 14 Порядку).

Таким чином, діяльність комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка забезпечує розгляд скарг суб`єктом розгляду скарги - Мін`юстом та його територіальними органами, включає надання висновку, на підставі якого останніми приймається мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, являє собою невід`ємну частину процедури розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, а тому прийняте, на підставі висновку комісії, суб`єктом розгляду скарги рішення у формі наказу, має відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Спірного наказу, необхідним є перевірка судом Наказу на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин, суд акцентує увагу на такому.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням питань, наприклад, системи органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, до яких, між іншим, відносяться: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріуси, регулює питання порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, за ч. 1 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону).

Наведені приписи ст. 37 Закону визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

За ч. 3 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Виходячи з положення частини третьої статті 37 Закону, визначеним є строк, протягом якого рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів, зокрема впродовж 60 календарних днів з дня а) прийняття рішення, що оскаржується, або б) з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

З правових конструкцій ч.ч. 2, 3, 5, 6, 8 ст. 37 Закону випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Водночас, Міністерство юстиції України не розглядає скарги у випадку коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Частина дев`ята статті 37 Закону встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, «Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації» визначається процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку).

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах (п. 3 Порядку).

З огляду на приписи п. 3 Порядку, слід вказати, що вимоги ст. 37 Закону, яких має дотримуватися скаржник при поданні скарги, знаходять своє відображення у означеному п. 3 Порядку.

У відповідності до п.п. 5, 7 Порядку, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги. У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, в силу п.п. 5, 7 Порядку на підставі висновку комісії про встановлення: а) порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, б) вимог щодо оформлення скарги, який (висновок) складається комісією перед розглядом скарги по суті, суб`єкт розгляду скарги приймає мотивоване рішення, у формі наказу, про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті.

Відповідно до п. 1 р. І Положення, воно визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов`язки її членів.

Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства (п.п. 2, 3 р. І Положення).

В силу п. 5 р. ІІ Положення, член комісії має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії; 2) брати участь у вивченні матеріалів справи та їх перевірці; 3) перевіряти відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 4) подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; 5) брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; 6) висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді; 7) вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

За п. 8 р. ІІІ Положення, рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб`єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою-п`ятою статті 166-11 та статтею 166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв`язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв`язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб`єкта, що буде вчиняти такі дії.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, зважаючи на п. 3 р. І, п. 5 р. ІІ, п. 8 р. ІІІ Положення та п. 8 Порядку, в їх сукупності, варто зауважити, що керуючись у своїй діяльності Конституцією України, законами України, Положенням та іншими актами законодавства, Комісія, за наслідками розгляду на своєму засіданні скарги, приймає висновок, який повинен містити, зокрема, відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги. При цьому, як член комісії, так і комісія вправі здійснювати перевірку всіх матеріалів справи, а відповідно і обставин, викладених в межах поданої скарги.

І. В частині питання перевірки Комісією обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С., слід акцентувати, що зі змісту скарги убачається зазначення Скаржником про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

В той же час, з інформації, розміщеної на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, яка знаходиться у вільному доступі, слідує про наявність, з жовтня 2016 року, судового спору у справі № 915/1089/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ТД" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора і зобов`язання виключити запис з державного реєстру.

З Єдиного державного реєстру судових рішень видно про прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 02.07.2019 у справі № 915/1089/16 (провадження № 12-9гс19), згідно якої постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року - скасовано, а справу № 915/1089/16 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Зі змісту постанови випливає, що 26 вересня 2016 року нотаріус ОСОБА_1 рішенням (індексний номер 31575232) провів державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором від 29 вересня 2011 року - спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4810137200:07:004:0020) за ПАТ «ВТБ Банк» (номер запису про право власності 16588070). Крім того, Господарський суд Миколаївської області рішенням від 06 серпня 2015 року в іншій справі № 915/600/15 стягнув з ТОВ «Приват-Житло-Юг» на користь ТОВ «Тріада-ТД» 26 994 322,38 грн основного боргу та 73 080 грн витрат зі сплати судового збору. На виконання зазначеного рішення за заявою ТОВ «Тріада-ТД» 21 вересня 2016 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 52290317, в межах якого постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 вересня 2016 року було накладено арешт на все майно ТОВ «Приват-Житло-Юг» у межах суми звернення стягнення - 27 067 402,38 грн. 23 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис про обтяження (арешт) нерухомого майна. У подальшому, ТОВ «Тріада-ТД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі вказаним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 вересня 2016 року № 31575232, а також про зобов`язання нотаріуса ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про право власності № 16588070.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, прийняття державним реєстратором - нотаріусом ОСОБА_1 рішення від 26 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «ВТБ Банк» на вказане нерухоме майно (земельну ділянку), є підставою для припинення права власності ТОВ «Приват-Житло-Юг» на зазначене майно, за рахунок продажу якого можуть бути задоволені грошові вимоги ТОВ «Тріада-ТД». За таких обставин позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого державним реєстратором, фактично має намір скасувати запис про державну реєстрацію за ПАТ «ВТБ Банк» права власності на нерухоме майно - земельну ділянку (площею 17,0394 га, кадастровий номер 4810137200:07:004:0020, з цільовим призначенням - для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний»), оскільки вважає, що її відчуження від ТОВ «Приват-Житло-Юг» може призвести до неможливості виконання судового рішення про стягнення з боржника на користь ТОВ «Тріада-ТД» грошових коштів. Спір про скасування рішення та/чи запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, є приватноправовим.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав на спірний об`єкт нерухомості.

В наведеному аспекті варто зауважити, що як Комісія МЮ України, так і окремо її члени не були обмежені у використанні своїх прав, що випливають з п. 5 р. ІІ, п. 8 р. ІІІ Положення та п. 8 Порядку, з вчинення дій з: витребування документів, пояснень, перевірки відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, чим здійснили б перевірку матеріалів скарги, а відтак і обставин згідно поданої скарги в контексті питання відомостей про наявність чи відсутність судового спору у справі № 915/1089/16 в межах вивчення та розгляду порушених головою ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. у скарзі питань.

За таких обставин, зважаючи на невідповідність, у площині означеного, скарги п. 5 ч. 5 ст. 37 Закону, враховуючи не встановлення Комісією Міністерства відомостей про наявність відповідного судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав, що, в свою чергу, не обумовило окреслення Комісією випадку наявного судового спору щодо нерухомого майна у справі № 915/1089/16, за висновками суду, Комісією Міністерства не здійснено об`єктивного розгляду скарги в межах питання дотримання скаржником вимог Закону щодо оформлення скарги, що не відповідає положенням пп. 2 п. 5 Порядку та ч. 5 ст. 37 Закону.

Відповідно, під час розгляду скарги по суті Комісією не встановлено наявності інших обставин, які мали значення для об`єктивного розгляду скарги, а відтак суд вважає, що висновок Комісії від 01.07.2019 не відповідає вимогам п. 8 Порядку у викладеній частині.

ІІ. Щодо питання запрошення до розгляду скарги від 12.03.2018 по суті інших заінтересованих осіб, суд вказує таке.

Згідно п.п. 9, 10 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

З правових конструкцій п.п. 9, 10 Порядку випливає вимога про обов`язковість запрошення на розгляд скарги по суті, про час і місце розгляду скарги інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Такі особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд скарги у випадку повідомлення їх, своєчасно, телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі) або шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту або засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

З наявного у матеріалах справи листа № 3174/06.3-11 від 07.08.2019 Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України видно про розміщення 27.06.2019 о 15:04 на офіційному веб-сайті Міністерства оголошення про розгляд 01.07.2019 відповідної скарги.

Разом з тим, суд відмічає, що доказів реального розміщення вказаного оголошення на сторінці за адресою - https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-01-lipnya-2019-roku саме 27.06.2019 о 15:04 до суду не представлено.

Так, досліджуючи посилання за цією адресою судом не встановлено дати розміщення оголошення про розгляд 01.07.2019 скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. на офіційному веб-сайті МЮ України конкретно 27.06.2019 о 15:04.

За таких обставин, суд, в силу ст. 76 КАС України, не вважає лист № 3174/06.3-11 від 07.08.2019 Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України достатнім доказом, що підтверджує заявлені відповідачем обставини, а тому наведений доказ відхиляється судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог п.п. 9, 10 Порядку щодо розміщення 27.06.2019 оголошення про розгляд 01.07.2019 скарги голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. по суті, час і місце розгляду такої скарги на офіційному веб-сайті Мін`юсту, що, в свою чергу, призвело до порушення прав Приватного нотаріуса на своєчасне повідомлення про такий розгляд, як особи, встановленої Комісією відповідно до відомостей реєстрів.

Щодо тверджень відповідача про неможливість повідомлення Приватного нотаріуса про час і місце розгляду скарги за обставин відсутності зв`язку з останнім за контактним номером телефону - 569-76-51, встановленого з витягу із Єдиного реєстру нотаріусів, суд відзначає, що вказані твердження не звільняють відповідача від обов`язку належного повідомлення ОСОБА_1 , як заінтересованої особи, про час і місце розгляду скарги іншим способом, передбаченим приписами Порядку.

ІІІ. Стосовно обставин надіслання копій скарги від 19.06.2019, доповнень до скарги від 20.06.2019, та доданих до неї документів на адресу особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, суд відмічає наступне.

В силу п. 11 Порядку, копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

З вказаного положення Порядку випливає про обов`язковість надання особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, копій скарги та доданих до неї документів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Судом установлено, що розгляд скарги від 19.06.2018 по суті призначено на 01.07.2019.

Таким чином, з огляду на приписи п. 11 Порядку, необхідним є встановлення обставин надання Комісією копій скарги та доданих до неї документів Приватному нотаріусу, як особі, запрошеної до розгляду 01.07.2019 скарги по суті, не пізніше 30.06.2019.

З матеріалів справи видно, що 27.06.2019 Комісією був сформований для направлення на адресу Приватного нотаріуса лист № 2/21336-33-19/19.2.1, в додаток до якого долучено скаргу голови ліквідаційної комісії ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С., зареєстрованої в МЮ України 19.06.2019 за № 21336-33-19, з доповненнями до неї від 20.06.2019, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.06.2019 за № 21792-33-19.

Доказами, що підтверджують обставини відправки копії скарги згідно вказаного листа є наявний у матеріалах справи поштовий конверт з відміткою поштового штемпеля про відправку за 02.07.2019.

За таких обставин, враховуючи, що доказів саме надання і, відповідно, отримання Приватним нотаріусом копій скарги від 19.06.2019 та доповнень до неї від 20.06.2019 в строк до 30.06.2019 до суду не представлено, вказане свідчить про не виконання відповідачем вимог п. 11 Порядку.

Наразі суд, з огляду на викладені висновки, виокремлює, що, як вже зазначалося вище, в силу ст. 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

З наведених положень статті 37 Закону випливає, що задоволення (повне чи часткове) скарги можливе шляхом прийняття рішення як про скасування рішення про державну реєстрацію прав, так і про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Поряд із цим, слід звернути увагу, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує, у тому числі, чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні.

Якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії (п.п. 8, 13 Порядку).

Отже, рішення Міністерства юстиції України про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом, передбаченим п.п. «а» та «г», має бути мотивованим.

Відповідно, у прийнятому Міністерством юстиції України рішенні має бути чітко відображено мотиви обраного одного та/або декількох шляхів задоволення скарги.

При цьому, Комісією, у наданому нею висновку, визначається про результати розгляду кожної з вимог скаржника.

Як свідчать матеріали справи, у скарзі голови ліквідаційної комісії (ліквідатор) ТОВ «Приват-Житло-Юг» Тихоши Д.С. ставилося питання про скасування рішення Приватного нотаріуса. В той же час, інших вимог Тихошою Д.С. не заявлялося.

В той же час, у висновку Комісії від 01.07.2019 зазначено про наявні порушення у сфері державної реєстрації та державної реєстрації прав, у зв`язку із чим мало місце існування підстав для тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав Приватному нотаріусу.

За таких обставин, підсумовуючи викладені судові висновки у відповідних епізодах в цілому, зважаючи, що як перед розглядом скарги від 19.06.2019 по суті, так і під час розгляду такої скарги по суті Комісією не було дотримано положень пп. 2 п. 5, п.п. 7-11 Порядку та ч. 5 ст. 37 Закону, у зв`язку із чим прийнято висновок від 01.07.2019 без встановлення інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, з урахуванням того, що у скарзі питання тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав Приватному нотаріусу не ставилося, необґрунтованими, за переконанням суду, є викладені у висновку твердження про встановлення Комісією Міністерства обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, а тому прийнятий МЮ України, на підставі п. 12 Порядку та обумовленого висновку, Спірний наказ є таким, що не відповідає положенням п.п. 1, 3, 6, 8, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, і зокрема в частині п.п. 3, 5, а тому у цих рамках Наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, в межах окреслених процедурних порушеннях розгляду відповідачем скарги, суд зазначає, що відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

За ч. 7 ст. 37 Порядку, технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

З огляду на вимоги ч.ч. 6, 7 ст. 37 Закону, зважаючи, що задоволення (повне чи часткове) скарги може породжувати правові наслідки з тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Зважаючи на наведені процесуальні приписи щодо необхідності забезпечення судом поновлення порушених прав особи, що звернулася за захистом до суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування п.п. 3, 5 Наказу, що є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.

В межах наданої Комісією Міністерства правової оцінки заявленій у скарзі вимозі про скасування рішення, прийнятого Приватним нотаріусом, а відповідно, про вмотивованість Наказу в частині пункту 2, суд висловлюється про таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційне рішення, скасоване Спірним наказом, прийняте в межах питання скасування права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, а тому такі вимоги мають розглядатися у спорі, пов`язаним з порушенням цивільних прав на об`єкт нерухомості.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 та у постанові від 20 листопада 2019 року по справі № 817/1505/18.

За п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, зважаючи на викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 915/1089/16 висновки, суд прийшов до висновку, що даний спір, в частині визнання протиправним та скасування п. 2 Наказу, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження адміністративній справі у цій частині підлягає закриттю.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення в частині п.п. 3, 5 Наказу, та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували б доводи та аргументи позивача щодо визначених останнім процедурних порушень розгляду скарги.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 238, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.07.2019 № 1996/5, зокрема в частині пунктів 3 та 5.

3. В іншій частині позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.07.2019 № 1996/5 в частині пункту 2 провадження у справі закрити.

4. Cтягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код - 00015622) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко