Ухвала суду № 86457609, 18.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/3507/19

УХВАЛА

18 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні клопотання про закриття провадження у справі № 560/3507/19 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять другої сесії Хмельницької міської ради №52 від 26.06.2019 «Про розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 від 26.08.2016 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та надання її в оренду»;

- зобов`язати Хмельницьку міську раду видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,64 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та надання її в оренду, згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 26.08.2016.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

26.11.2019 представником відповідача до суду подано клопотання про закриття провадження по справі, мотивоване тим, що в даному випадку позивач оспорює своє право на отримання в користування земельну ділянку. Відповідно до ст. 19 ЦПК України справи з земельних правовідносин відносяться до юрисдикції цивільного судочинства. Відтак, вважає, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта /суб`єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є протиправність рішення Хмельницької міської ради про розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 від 26.08.2016 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та надання її в оренду.

Також, у позові ставиться питання про зобов`язання Хмельницьку міську раду видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,64 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та надання її в оренду, згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 26.08.2016.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.ч. 10, 13, 14 ст. 123 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Так, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені Земельним кодексом України органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що: - положення п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 151-1 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Наведена правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (питання предметної юрисдикції), які викладені в постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18).

Суд критично оцінює твердження відповідача, що в даному випадку, наявний спір, що виникає із визначення права на земельну ділянку, оскільки суть спірних правовідносин у даній справі зводиться до встановлення відповідності вимогам земельного законодавства, прийнятого відповідачем, рішення №52 від 26.06.2019 «Про розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 від 26.08.2016 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та надання її в оренду». Тобто встановлюватиметься факт правомірності здійснення владно-управлінських функцій відповідачем, як суб`єктом публічно-правових відносин щодо надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд зауважує, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно правовою діяльністю суб`єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури. У таких відносинах держава або територіальні громади не є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, для надання її в оренду. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку матеріалами справи не підтверджена.

У позові не порушується питання щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, на час розгляду справи такого права відповідно до порядку, встановленого земельним законодавства, не набула і третя особа.

Приватний інтерес між сторонами на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Хмельницької міської ради про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 2, 4, 17, 19, 241, 248, 293, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Хмельницької міської ради про закриття провадження у справі № 560/3507/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький