Ухвала суду № 86457393, 18.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

18 грудня 2019 р. Справа № 520/13701/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев" до Держави Україна в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова про визнання протиправними, неправомірними, незаконними рішення, дії або бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та Громадська організація "Союз возмущенных и протестующих украинцев" звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:

- визнати протиправними, неправомірними, незаконними рішення, дії або бездіяльність відповідача Держави Україна в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова по відношенню до позивачів громадянина України, пенсіонера ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев", які виразилась у несвоєчасній офіційній відмові, ігноруванні позивачам в розгляді скарги від 29.11.2019 року №107; не забезпечив гарантоване дотримання Конституції України, ст. 306 КПК України, прав і свобод людини та громадянина;

- визнати протиправними, неправомірними, незаконними рішення, дії або бездіяльність відповідача Держави Україна в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова по відношенню до позивачів громадянина України, пенсіонера ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев" при розгляді скарги від 29.11.2019 року №107, що виразились в частині дотримання порушення норми ст. 306 КПУ України;

- зобов`язати, зажадати від відповідача Держави Україна в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова вчинити певні дії, а саме: розглянути скаргу від 29.11.2019 року №107 у відповідності з діючим законодавством України нормами ст. 306 КПК України.

Згідно із положеннями ч.1 та ч.2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив, що фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом послугували обставини звернення позивачів до Червонозаводського районного суду м. Харкова із скаргою від 29.11.2019 року та не дотримання, на їх думку, необхідного додержання обов`язкової імперативної норми ст. 306 КПК України при розгляді скарги від 29.11.2019 року протягом 72 годин державою України в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова та конкретно посадової особи - слідчого судді Гребенюк В.В.

Також позивачами вказано на систематичні порушення суддями Червонозаводського районного суду м. Харкова норм законодавства України під час розгляду інших скарг позивача та зазначено, що Держава Україна не виконала свої зобов`язання по дотриманню виконання вимог норм ст.306 КПК України та порушила їх у відношенні позивачів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на вищевикладені норми, слід дійти висновку, що необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, коли хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти, відповідно, зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Вказані обставини дають підстави вважати, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Натомість, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

Суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, учинених у зв`язку з розглядом судових справ. Зазначена позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6.ивних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки даний позов направлений на визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності Держави України в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова, а саме слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В.В., під час розгляду скарги від 29.11.2019 року в порядку ст. 306 КПК України, то останній не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки Червонозаводський районний суд м. Харкова в цьому випадку не є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, і не може бути відповідачем у справах про оскарження дій чи бездіяльності, вчинених під час здійснення ним правосуддя, а тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що згідно із приписами ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ч.1 ст.4, ч.1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Конституційним Судом України у рішенні від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Тому оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності суду чи судді може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відтак, суд зазначає, що при визначенні предметної юрисдикції даної справи наявні підстави вважати, що суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулись особи, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, пов`язані із розглядом скарги, поданої в порядку ст. 306 КПК України, тобто в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев" не підлягає розгляду в порядку КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч. ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев".

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та Громадської організації "Союз возмущенных и протестующих украинцев" до Держави Україна в особі Червонозаводського районного суду м. Харкова про визнання протиправними, неправомірними, незаконними рішення, дії або бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачам, що вони мають право звернутись із відповідним позовом до місцевого загального суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.