Рішення № 86456390, 20.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2019 року 13 год. 45 хв.Справа № 280/4534/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Петрової С.М.

представника відповідача - Кісь Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі Міськрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зі збереженням 7 рангу державного службовця категорії посад державного службовця «В»;

стягнути на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 10.06.2019 її звільнено з посади державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі міськрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до частини першої пункту 3 статті 84 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІ. Підставою звільнення стала постанова Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.04.2019 по справі №318/1945/18 (провадження №3/318/155/2019). Однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 26.07.2019 постанову Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.04.2019, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, - скасовано в частині накладення стягнення; на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. 15.08.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення на посаді, оскільки судове рішення, що стало підставою для звільнення, скасовано. Листом від 05.09.2019 відповідачем відмовлено у поновленні на посаді з посиланням на ч. ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу». Однак, позивач вважає, що з урахуванням вимог статті 296 КУпАП підлягає поновленню на посаді. Крім того вказує, що звільнення на підставі незаконної постанови призвело до припинення отримання заробітної плати та переривання страхового стажу. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Додаткові пояснення щодо предмету позову позивачем надано у відповіді на відзив (вх. №44460 від 25.10.2019).

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 17.10.2019 за вх. №42906 посилається на те, що наказ про звільнення позивача винесено на підставі частини першої пункту 3 статті 84 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Крім того зазначає, що статтею 21 Закону України «Про державну службу» визначено умови вступу на державну службу, якими поновлення на посаді не передбачено. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Додаткові письмові пояснення надано 28.10.2019 за вх. №44642.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4534/19. Призначено підготовче судове засідання на 16.10.2019.

16.10.2019 позивачем подано заяву про компенсацію судових витрат (вх. №42703), відповідно до якої просить стягнути з відповідача компенсацію судових витрат у сумі 7858,99 грн.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2019 підготовче засідання відкладено до 28.10.2019.

25.10.2019 позивачем подано заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої збільшено позовні вимоги. Крім раніше визначених, просить скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №397 від 10.06.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

28.10.2019 позивачем подано заяву про компенсацію судових витрат (вх.. №44560), відповідно до якої просить стягнути з відповідача компенсацію судових витрат у сумі 2866,96 грн.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги. Оголошено перерву у розгляді справи до 20.11.2019

20.11.2019 представниками сторін подано клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи того ж дня.

Крім того, 20.11.2019 позивачем подано клопотання (вх. №48658) про компенсацію судових витрат, відповідно до якого просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 800 грн.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.11.2019.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

20.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 29.12.2016 обіймала посаду Державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі міжрайонного управління в Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

05.04.2019 постановою Кам`янсько-Дніпровським районного суду Запорізької області по справі №318/1945/18 (провадження №3/318/155/2019) визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», ст. 172-6 ч. 2 КУпАП та призначено їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. на користь держави. Постанова набрала законної сили 16.04.2019

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.06.2019 №397 відповідно до частини першої пункту 3 статті 84 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 звільнено з посади державного реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі міжрайонного управління в Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з 10.06.2019 у зв`язку набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальністю за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.07.2019 по справі №33/807/372/19 (ЄУН №318/1945/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.04.2019, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 із застосуванням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. – скасовано в частині накладення штрафу; на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

15.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою, відповідно до якої просила скасувати наказ про звільнення від 10.06.2019 №397; поновити її на роботі на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі міжрайонного управління в Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зі збереженням 7 рангу державного службовця категорії посад державного службовця «В»; внести відповідні записи до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 23.091985; внести відповідні дані Національному агентству з питань запобігання корупції для вилучення даних позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення у зв`язку з скасуванням постанови від 05.04.2019, яка стала правовою підставою внесення до цього Реєстру.

Листом від 03.09.2019 за вих.. Ж-393-452/6-19 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, за результатами розгляду заяви від 15.08.2019 про поновлення на посаді, повідомило ОСОБА_1 , що станом на день припинення державної служби існувало рішення суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, що набрало законної сили (провадження №3/318\155\2019). Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на держану службу, її проходження та припинення, правовий статус держаного службовця визначено Законом України «Про державну службу». Відповідач зазначив, що призначення на посаду відбувається за результатами конкурсу.

Не погодившись з діями відповідача щодо не поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено в Законі України «Про державну службу» (тут і далі - в редакції, що діяла станом на 10.06.2019, а саме дату звільнення позивача з посади).

Стаття 83 Закону України «Про державну службу» встановлює підстави для припинення державної служби. Відповідно до частини першої вказаної статті державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:

1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;

2) набуття громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави;

5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

У випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Судом встановлено та вказана обставина не заперечується сторонами, що підставою для прийняття наказу від 10.06.2019 №397 «Про звільнення ОСОБА_1 » стала постанова Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зобов`язано було звільнити державного службовця ОСОБА_1 у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого статтею 84 Закону України «Про державну службу», а саме набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Відтак, наказ від 10.06.2019 № 397 «Про звільнення ОСОБА_1 », на час його прийняття, був законний та прийнятий у межах повноважень і у спосіб, визначений законом.

Однак, судом встановлено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 26.07.2019 по справі №33/807/372/19 (ЄУН №318/1945/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.04.2019, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 із застосуванням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. – скасовано в частині накладення стягнення; на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

При цьому, на стор.6 постанови від 26.07.2019 Запорізький апеляційний суд робить висновок про те, що «суд першої інстанції належним чином проаналізував досліджені докази, надав їм правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП».

В той же час, на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як зазначалося вище, згідно ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо ПРИТЯГНЕННЯ державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

В даному випадку, рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.04.2019 по справі №318/1945/18 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 26.07.2019 по справі №33/807/372/19 (ЄУН №318/1945/19) .

Таким чином, суд приходить до висновку, що наразі відпала обставина, яка стала підставою для звільнення позивача. Відтак, оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №397 від 10.06.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » має бути скасований без визнання його протиправним, а позивач підлягає поновленню на посаді, що займав на дату звільнення.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №397 від 10.06.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення позивача на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі Міськрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з 11 червня 2019 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Згідно частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу вказаної норми суд зазначає, що час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим лише за умови встановлення факту незаконного звільнення особи.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 09.12.2015 у справі № 6-2123цс15, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 13.11.2019 у справі № 587/2365/15-а.

Оскільки при розгляді вказаного спору судом встановлено, що звільнення позивача відбулося у порядок та спосіб, визначений Законом України «Про державну службу», відсутній сам факт вимушеного прогулу. Відтак, підстави для стягнення середнього заробітку у даному випадку відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач при звернені до суду звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», останнім не понесені витрати на його сплату. Відтак, розподіл витрат за судовим збором не здійснюється.

Частиною першою ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (ч.3 ст. 132 КАС України).

Згідно заяв позивача про компенсацію судових витрат заявлено до відшкодування:

витрати на правову допомогу в сумі 8 589,00 грн. (6589,00 грн.+2000,00 грн.);

витрати на поштові пересилання в загальній сумі 191 грн. (124 грн. + 67 грн.);

витрати на сплату судового збору у сумі 103,03 грн.;

витрати на виготовлення ксерокопій в сумі 243 грн.;

витрати на прибуття позивача та представника до суду в загальній сумі 2399,92 грн. (799,96 грн. + 799,96 грн. + 800 грн.).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 15 серпня 2019 року між адвокатом Петровою Світланою Миколаївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3886) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання юридичних послуг. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим Договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України, в будь-яких архівних установах, з питання представлення її інтересів в адміністративній справі за її позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2.1 Договору послуги надаються виконавцем замовнику шляхом:

-усного та письмового консультування; подання запитів в установи, організації, підприємства будь-якої форми власності, до державного архіву для отримання відомостей на підтвердження – права Замовника;

-представництва інтересів в усіх державних органах, будь-яких установах, пов`язаних з предметом договору; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, позовних заяв, клопотань, заяв, апеляційних та касаційних скарг;

-надання послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади у вигляді представництва замовника в судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо).

Як слідує із поданих заяв про компенсацію судових витрат, позивач просить компенсувати витрати на правову допомогу в загальній сумі 8589 грн. (6589 грн. + 2000 грн.), про що надано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 16.10.2019 з додатком – Перелік виконаної роботи, Акт приймання-передачі виконаної роботи від 25.10.2019 з додатком №1 – перелік виконаної роботи.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства та переліку понесених витрат суд визнає обгрунтованим та підтвердженим витрати на правничу допомогу в сумі 5930,00 грн.

Однак, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог приходить до висновку, про часткове стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2965,00 грн.

Щодо витрат на прибуття позивача та її представника суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

На підствердження вказаних витрат позивачем та його представником надано засвідчену ксерокопію Свідоцтва про укладення шлюбу ІІ-ЖС № 310450, засвідчену ксерокопію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та платіжні квитанції щодо оплати палива на АЗС, які підтверджують понесені витрати в сумі 2399,92 грн.

Однак, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, понесені витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, підлягають частковому відшкодуванню в сумі 1199,95 грн.

Також, позивачем заявлялись вимоги про відшкодування витрат на поштові пересилання в загальній сумі 191 грн. (124 грн. + 67 грн.); витрат на сплату судового збору у сумі 103,03 грн. (за отримання копій судових рішень); витрати на виготовлення ксерокопій в сумі 243 грн.

Статтею 138 КАС України передбачено відшкодування витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду.

Так, відповідно до частин першої та другої вказаної статті розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.

Таким чином, вказані норми передбачають відшкодування вказаних витрат особі, яка не є учасником судового процесу.

З огляду на викладене, заявлені позивачем витрати на поштові пересилання в загальній сумі 191 грн. (124 грн. + 67 грн.); витрат на сплату судового збору у сумі 103,03 грн. (за отримання копій судових рішень); витрати на виготовлення ксерокопій в сумі 243 грн., не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.

Скасувати Наказ Головного управління Держгеокадасту у Запорізькій області № 397 від 10.06.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі Міськрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з 11 червня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 965 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять ) гривень 00 копійок та витрати, пов`язані з прибуттям сторони та її представника до суду у розмірі 1 199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) гривень 95 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янсько-Дніпровському районі Міськрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з 11 червня 2019 року допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 16.12.2019.

Суддя Л.Я. Максименко