Ухвала суду № 864539, 19.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Штульмана І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі ДПІ в м. ІваноФранківську) до Виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» про визнання податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1233812,00грн. та з податку на додану вартість в сумі 419569,5 грн., провадження по якій відкрито

за касаційною скаргоюДПІ в м. Івано-Франківську на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ДПІ в м. ІваноФранківську звернулась в суд з позовом до ВП «Західукрзакордоннафтогазбуд» УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» про визнання податкових зобовязань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення рішення № 0007882312/0 від 16 листопада 2004 року в сумі 1233812,0 грн. та з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення рішення №0007892312/0 від 16 листопада 2004 року в сумі 419569,5 грн.

Вимоги обґрунтовувала тим, що під час перевірки були встановлені обставини, що послугували підставою для застосування непрямих методів і відповідно прийнято рішення про визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, а саме за методом розрахунку грошових надходжень.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2005 року, в задоволенні позовної заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ в м. ІваноФранківську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законних підстав для визначення суми податкових зобовязань за непрямим методом не було.

Такий висновок відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 липня 2004 року позивачем прийняте рішення №13/23-1 щодо застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань, а саме за методом аналізу інформації про доходи та витрати платника за 2 - 4 квартали 2001 - 2003 років та методу розрахунку грошових надходжень за 1 півріччя 2004 року по ВП «Західукрзакордоннафтогазбуд». Прийняттям такого рішення були відсутність первинних бухгалтерських та податкових документів на підставіпункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Постанова КМУ від 27 травня 2002 року № 697 «Про затвердження методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами».

16 листопада 2004 року позивачем видане податкове повідомлення-рішення №0007892312/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартості в сумі 279 033,5 грн. та штрафні санкції в сумі 140536,0 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0007882312/0, яким визначено податкове зобовязання по податку прибуток в сумі 616651,0 грн. та штрафні санкції в сумі 617161,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення видані на підставі Акту про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 931/23-1/04750761 від 03 листопада 2004 року період перевірки 01 квітня 2001 року по 30 червня 2004 року.

30 листопада 2004 року відповідач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПІ в м. Івано- Франківську.

1 січня 2005 року ДПІ у м. Івано-Франківську подала до суду позов.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон) сума податкових зобовязань може бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті Закону (неподання платником податків у встановлені строки декларації) у звязку зі встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів.

На момент початку перевірки судом не встановлено обставин, що свідчили б про неподання платником у встановлені строки декларацій.

Згідно Акту про результати перевірки № 931/23-1/04750761 від 03 листопада 2004 року позивачем не встановлено фактичне місце перебування відповідача в період 01 січня 2004 року. Як встановлено судом на момент складення Акта, позивачу було відомо про проведення реорганізації відповідача шляхом приєднання до УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» на підставі наказів № 9 від 31 грудня 2003 року про реорганізацію та № 10 від 31 грудня 2003 року про призначення ліквідаційної комісії.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України в редакціїмісцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Відповідно до листа №1/6-03 від 21 січня 2004 року УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» повідомило позивача про проведення реорганізації, про передачу майна, прав та обовязків від ВП «Західукрзакордоннафтогазбуд» до УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» та проведення перевірки за місцем реєстрації УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», як правонаступника відповідача.

У відповідності до ч. 2 п. п. 4.3.5 п. 4.3. ст. 4 Закону якщо непрямий метод було застосовано у звязку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, обовязок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Тобто, суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для застосування непрямих методів під час перевірки.

Одночасно суди правильно зазначили, що дії ДПІ в м. Івано-Франківську щодо здійснення перевірки протягом девяти місяців (з 29.01.04 по 02.11.04) та збільшення під час перевірки перевіряємого періоду (включення до нього періоду в якому проводилась перевірка) не узгоджуються з положеннями законодавства України, що регулювало спірні правовідносини.

Так, відповідно до п.2 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого субєкта чи за місцем розташування обєкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Згідно із пункту 2 Порядку координації виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності контролюючими органами, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок координації виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності контролюючими органами» №112 від 29 січня 1999 року на виконання вищеназваного Указу, під час погодження проведення планових виїзних перевірок пріоритетними визначаються встановлені органами державної податкової служби строки, які не перевищують 30 робочих днів, крім перевірок субєктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн. гривень і більше, строки проведення яких можуть перевищувати 30 робочих днів. Продовження строків проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу вищого рівня.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують перерахованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни не має.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2005 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Панченко О.Н.

судді Весельська Т.Ф.

Горбатюк С.А.

Смокович М.І.

Штульман І.В.