Ухвала суду № 864534, 04.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________

Іменем України

УХВАЛА

4 квітня2007 р.                                                                                                   м. Київ

                                                                                                       Справа №К-21954/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:

Степашко О.І.Судді:Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Нечитайло О.М.

Сергейчук О.А.при секретарі Гончаренко Р.С.за участю представниківпозивачаКандаура І.В.відповідача

прокуратуриКочкаров В.В., Каховська Г.О.

Турлова Ю.А.розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДПІ у Ворошиловському районі м. Донецькана постановуГосподарського суду Донецької областівід28.02.2006 рокута на ухвалуДонецького апеляційного господарського судувід  17.04.2006 р.у справі№ 28/402 за позовомАкціонерного товариства закритого типу “Втормет”до1. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька;

2. Відділення Державного казначейства у м. Донецькупростягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство закритого типу "Втормет" (надалі - позивач, АТЗТ "Втормет") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі - відповідач-1, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) та Відділення Державного казначейства у м. Донецьку (надалі - відповідач-2, Відділення Держказначйства у м. Донецьку) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 768865,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 28.02.2006 року,  залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що суми податку на додану вартість позивачем були сплачені в складі ціни товару, що документально підтверджується; перевірками не встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2004 року; довідки проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, надані відповідачем-1, не спростовують наявність надлишкової сплати позивачем податку на додану вартість (надалі -ПДВ).

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати постановлені в справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилається на порушення норма матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, Акціонерне товариство закритого типу "Втормет" (ідентифікаційний код 25096030) зареєстроване як юридична особа виконкомом Ворошиловського району м. Донецька 04.07.1997 року.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведено перевірку Акціонерного товариства закритого типу "Втормет" за періоди: листопад, грудень 2004 року, січень, лютий 2005 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2005 року № 10/23-2-212-1-25096030.

В ході перевірки порушень формування податкового кредиту за листопад 2004 року не встановлено, відшкодуванню за листопад 2004 року підлягає сума в розмірі 884903,00 грн. по строку відшкодування на 01.04.2005 року.

Відповідно до звітної податкової декларації за листопад 2004 р., звітної нової декларації за листопад 2004 року та уточнюючого розрахунку за листопад 2004 року, від'ємне значення податку на додану вартість в цьому податковому періоді склало 884903,00 грн.

Згідно вказаної декларації за листопад 2004 року, позивачем був визначений порядок відшкодування - залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, який настає після подання цієї декларації, підлягав перерахуванню на рахунок позивача в установі банку.

Оскільки Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька сума, що підлягає бюджетному відшкодування повністю не відшкодована, позивач просить стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість в сумі 768865,00 грн. (з урахуванням направлення суми 116038,00 грн. в рахунок майбутніх платежів).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 168), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 (в редакції Закону, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

При цьому, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підпункт 8.1. ст. 8 Закону № 168, визначає, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Тобто підставою для отримання такого відшкодування є декларація з ПДВ, розрахунок експортного відшкодування з необхідними додатками. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Відповідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з п. 8 Положення про вантажно-митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажно-митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки Акціонерне товариство закритого типу "Втормет" сплатило податок на додану вартість в частині ціни імпортованого товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, належним чином завірені копії яких, оформлені згідно вимог діючого законодавства, містять відбиток номерної печатки інспектора митниці, що не заперечується відповідачем-1, містяться в матеріалах справи, то позивачем правомірно включено 768865,00 грн. до складу податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Крім того, сплата позивачем податку на додану вартість, зазначена в вантажно-митних деклараціях встановлена під час перевірки, а тому є встановленим фактом та не підлягає доказуванню, згідно п. 3 ст. 72 КАС України.

Щодо твердження Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, що сплата податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача не встановлена, то судова колегія касаційної інстанції звертає увагу, що порядок сплати податку на додану вартість, порядок віднесення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, порядок його повернення та інші питання, що стосуються податку на додану вартість регулюються Законом № 168, який не пов'язує виникнення права покупця на віднесення до податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбання з обставиною підтвердження його контрагентом факту сплати податку на додану вартість до бюджету, та з тією обставиною, чи були проведені контролюючим органом зустрічні перевірки.

Крім того, у довідках податкових органів про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача (ТОВ "Вторма", ТОВ "Укрпромрезерв", ТОВ "Металургпром", ТОВ "Азопромхолдинг"), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, зазначається, що підприємствами - контрагентами позивача включені до податкових зобов'язань, суми податку на додану вартість, визначені у податкових накладних, наданих позивачеві, та порушень не встановлено.

Таким чином, даними довідками підтверджується надмірна сплата податку на додну вартість Акціонерним товариством закритого типу "Втормет".

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки Акціонерного товариства закритого типу "Втормет", експортована продукція була вироблена позивачем шляхом власного виробництва на виробничому підрозділі АТЗТ "Втормет", проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача не передбачалось, та, крім того перевіркою не було встановлено порушень формування позивачем податкового кредиту за листопад 2004 року.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість в сумі 768865,00 грн. за листопад 2004 року підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 28/402 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 28.02.2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року без змін.

Керуючись ст.ст. 223,224,230 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                      Степашко О.І.

Судді:                                                                                                  Ланченко Л.В.

                                                                                                                                Нечитайло О.М.

                                                                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                                                                     Сергейчук О.А.

З оригіналом згідно: