Рішення № 86452892, 18.12.2019, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1254/19

Номер провадження 2/556/345/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2019 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Котик Л.О.

при секретарі – Соловей Г.С.

за участю представника відповідача – адвоката Хомюка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.08. 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 20 грн. на дитину, щомісячно, і до досягнення ним повноліття.

На даний час сума стягнутих аліментів є не достатньою для матеріального утримання сина, оскільки в силу свого віку дитина росте та потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, лікування та інше.

Крім того, дитина дуже часто хворіє, стоїть на «Д» обліку у лікаря – невролога. Лікування та підтримання нормального емоційного та психічного стану сина потребує значних матеріальних затрат.

А тому ОСОБА_1 просить збільшити розмір аліментів. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 2000 гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та 26720 грн. додаткових витрат, згідно наданого розрахунку. (витрати на лікування, медичні препарати, обстеження – 10000 грн.; прогнозовані витрати на лікування на 6 місяців – 10000 грн.; доїзд з смт. Рафалівка до лікарні смт. Володимирець, м. Рівне - 6 720 грн.)

Ухвалою суду Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.09.2019 року відповідачем надіслано відзив на позовну заяву. Позов визнають частково. Просять змінити розмір аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 - в розмірі 1200 грн. , щомісячно. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

06.09.2019 року представником позивача надано відповідь на відзив, просять позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, надав пояснення в межах пред`явленого позову.

Представник відповідача позов визнав частково, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1200 грн., щомісячно. Врахувати, що відповідач не працює, має не регулярний дохід. Що стосується додаткових витрат, то вони не доведені позивачем. З наданих квитанцій не зрозуміло коли і хто платив за ліки, і чи саме ці медикаменти були необхідні дитині. Крім того, вони мали намір укласти мирову угоду, згідні сплачувати щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі – 1200 грн. та 50 відсотків додаткових витрат на лікування дитини, які будуть документально підтверджені, однак позивач відмовилася.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд рахує, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження останнього, серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Рафалівської селищної ради від 03.07.2019 року №840, до складу сім`ї ОСОБА_1 входить син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.08.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 20 грн. на дитину, щомісячно, і до досягнення ним повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як зазначено в ч.ч. 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Право вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що за час, який минув після стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 20 грн, значно збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 років, який відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» складає 2218 грн.

Крім того, інфляційні процеси, які відбулися в державі за останні роки не дозволяють позивачу забезпечити належне матеріальне утримання сина та його нормальний фізіологічний розвиток на визначену судом суму аліментів.

Суд зазначає, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

З врахуванням вище наведених правових норм та заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує заявлений позивачем розмір аліментів, а саме по 2000 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи інтересів і становища, як відповідача так і позивача.

Посилання відповідача, що він не працює, має не регулярний дохід також судом відхиляються з огляду на те, що відсутність додаткового заробітку не є передбаченою законом підставою для звільнення батьків від обов`язку утримання своїх дітей до повноліття. Окрім того, платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку, у зв`язку з чим відсутність додаткових доходів має тимчасовий характер, і його життєві обставини не позбавляють останнього працевлаштуватися на вище оплачуваній роботі таким чином, щоб мати фінансову спроможність утримувати своїх неповнолітнього сина належним чином.

Щодо заявленого позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст.185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (надалі Конвенція про права дитини), Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Конституцією України визначено основні права і обовязки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей, Зокрема, у частині 2 ст.51 Основного Закону України і кореспондованій їй статті 180 СК України зазначається, що батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні врахувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини, при цьому оплата додаткових витрат є не правом, а обов`язком батьків.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Як було встановлено в судовому засіданні, син сторін ОСОБА_4 , має хронічні захворювання, потребує постійного лікування, яке йому призначають лікарі, і яке необхідне, виходячи з медичних показників, у зв`язку з чим були понесені позивачкою витрати, які суд розцінює як додаткові витрати на дитину відповідно до ст. 185 СК України. Зазначені витрати викликані особливими обставинами, так як батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей. До відшкодування понесених додаткових витрат можна притягати лише батьків, по фактично понесених або передбачуваних витратах, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Аналогічні положення викладено і у статті 16 ЦК України, якою установлено, що кожній особі надано право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд прийшов до висновку, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування додаткових витрат понесених за лікування неповнолітньої дитини. Враховуючи те, що обов`язок по утриманню неповнолітніх дітей лежить на обох з батьків, то суд прийшов до висновку, що кожний з батьків зобов`язаний нести матеріальні витрати у разі лікування дитини. При визначенні розміру додаткових витрат на лікування, які підлягають до стягнення з відповідача, суд враховує, що відповідач офіційно не працевлаштований, проте працездатний, отримує нерегулярний мінливий дохід. Крім того, судом встановлено, що відповідач щомісячно сплачує аліменти за рішенням суду, заборгованості по аліментах не має. Таким чином, враховуючи достовірно встановлені судом докази, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення понесених додаткових витрат підлягає до задоволення частково, в сумі 3528,22 грн.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо доведеності додаткових витрат та їх розміру, суд прийшов до наступних висновків. За змістом закону, докази, що подаються сторонами повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Як вбачається зі ст.ст.76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем надану суду довідки, видані медичними установами, які підтверджують факт захворювання неповнолітнього ОСОБА_4 , а саме: путівкою на консультативний прийом до дитячого невролога від 21.08.2018 року; консультативним висновком спеціаліста №19866 від 27.06.2019 року; Випискою із медичної карти станціонарного хворого ОСОБА_4 №4804 від 22.05.2018 року; виписка із медичної карти ОСОБА_4 в частині заключень лікарів невролога, невропатолога; заключеннями ультразвукової електроенцефалограми.

Аналіз наданих ОСОБА_1 чеків на придбання ліків, за проведення обстеження засвідчує, що медичні препарати за цими чеками були придбані позивачем у періоди, які співпадають із датами захворювань, обстеження.

Позивачкою надані чеки про придбання ліків на суму 10000 грн. Однак частина цих чеків є нечитабельні, не зрозуміло які ліки куплялись, коли і на яку суму. А тому дані докази суд визнає не належними.

Відповідно в цій частині з відповідача слід присудити додаткові витрати на лікування дитини на 6 місяців в розмірі 3528, 22 грн., які підтверджені доказами.

В частині заявлених вимог про стягнення з відповідача прогнозованих витрат на лікування дитини та доїзд до лікувальних закладів, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки участь батька у додаткових витратах на сина не має підтвердження, як щодо передбачених ст. 185 СК України підстав для такої участі у додаткових витратах на дитину, так і щодо належних та допустимих доказів витрат. Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред"явила позов. Проте позивачка не позбавлена права на відшкодування понесених витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави, в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 182, 183, 184, 185, 192 Сімейного кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.08.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені додаткові витрати на дитину в сумі 3528,22 (три тисячі п`ятсот двадцять вісім) гривень 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити, за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави - 768,40 грн судових витрат, згідно Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5 розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С У Д Д Я : Котик Л.О.