Рішення № 86447129, 19.12.2019, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/867/19

2/291/299/19

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2019 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Митюк О.В. .

секретаря Шахрай Н.П.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ружинського районного суду Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

02.07.2019 р. позивачка ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2006 року уклала шлюб з відповідачем, шлюб зареєстрований Малонизгорецькою сільською радою Ружинського району Житомирської області про що зроблено відповідний актовий запис за №2. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі їх подружнього життя відповідач постійно нехтував сімейними цінностями , такими , як повага до дружини , піклування про створення в сім`ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери . З ініціативи відповідача постійно виникали сварки , під час яких останній висловлювався нецензурною лайкою, свідком яких була малолітня дитина , що негативно впливає на її психологічний стан. На даний час ведення спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. Син залишився проживати з матір`ю. Спору щодо подальшого проживання дитини між сторонами не виникає. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, оскільки шкодить інтересам позивача. За наведених обставин просить шлюб розірвати, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір`ю.

Позивачка в підготовче судове засідання 19.12.2019 року не з`явилася, подала суду заяву, за змістом якої просить розглянути справу без її участі, підтримуючи вимогу щодо визначення місця проживання сина з позивачкою, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання 19.12.2019 року не з`явився, однак подав до суду заяву, за змістом якої позовні вимоги визнає , справу просить розглядати у його відсутності. Відзив на позов суду не надав.

Третя особа - Орган опіки та піклування Ружинської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явились , направили заяву про слухання справи у їх відсутність .

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.07.2019 року , сторони зареєстрували шлюб 03.06.2006 року у Виконавчому комітеті Малонизгорецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, про що зроблено відповідний актовий запис за №2 (а.с.19-20).

Сторони є батьками малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.03.2009 року (а.с.7).

Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.18, ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Так, відповідно до ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК УКраїни визначено основний принцип перебування чоловіка і жінки у шлюбі - добровільність. Частиною 1 статті встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Передбачена даним Кодексом умова існування шлюбу відповідає вимогам ч.1 ст.51 Конституції України .

Крім того, приймаємо до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім`ю не бажають. Суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч.2 ст.110 СК України , вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

За приписами ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання йогонедійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст.. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Оцінюючи диспозиції вказаних статей Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що питання про визначення судом місця проживання неповнолітньої дитини з батьком або з матір`ю вирішується у випадку окремого проживання батьків, при цьому особа, яка досягла 14-річного віку, сама визначає своє місце проживання.

В обгрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що син ОСОБА_3 проживає з разом з нею. Дана обставина сторонами не оспорюється та доказуванню не підлягає.

Відповідно висновку органу опіки та піклування Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації від 16.12.2019 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55).

Відповідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що мати з дитиною перебуває вдома. ОСОБА_1 Працює в м.Києві позмінно, через 3 дні. Син, ОСОБА_3 Відвідує 4 клас Роставицької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Дитина забезпечена всім необхідним, одягом взуттям, продуктами харчування. В помешканні зроблено сучасний ремон, наявні необхідні меблі, побутова техніка. З дитиною була проведена бесіда в ході якої виявилось, що хлопчик бажає проживати з матір"ю після розлучення батьків (а.с.56).

Відповідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , останній не заперечував, щоб син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю ОСОБА_1 , але просить встановити дні та години побачень з дитиною (а.с.57).

Дослідивши матеріали справи встановлено, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, сторони миритись не бажають, узгодили місце проживання дитини, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати та сина залишити проживати з матір`ю.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку ч.2 ст.115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги повністю, а суд, керуючись положеннями ч.6 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України, повертає позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 50 відсотків , а саме в розмірі 768 грн.40 коп.

В іншій частині судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

На підставі ст. ст. 104,110,112,113, Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 10-13,81,141,200,258-268,352-354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини -задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 , громадянкою України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4 , громадянином України , який зареєстрований 03.06.2006 року Виконавчим комітетом Малонизгорецької сільської ради Ружинського району Житомирської області , актовий запис № 2. Малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір ” ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду відповідно до квитанції №81 від 02.07.2019р, а саме: в сумі 384 грн. 20 коп.( Триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), та квитанції №0.0.1417168941.1 від 22.07.2019р, а саме: в сумі 384 грн. 20 коп.( Триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 - 768 гривень 40 копійок понесених нею судових витрат .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Ружинський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Учасники по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 :

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 :

Суддя О. В. Митюк.