Ухвала суду № 86446820, 13.11.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5145/19

2-а/296/186/19

УХВАЛА

"13" листопада 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді – Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративний позов громадянина Республіки Литви ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бородін Д.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить визнати не чинним та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0128/10200/18 від 16 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 , та закрити провадження у справі.

Також в позові ставиться питання про поновлення пропущеного з поважних причин строк подання позову.

Крім того, ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Галасюка Р.А. 28.05.2019 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання, проте, питання щодо поновлення пропущеного строку суддею вирішено не було.

Так, в обґрунтування пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом вказано, що оскаржуваний індивідуальний акт позивачу, в порядку ч. 4 ст. 530 Митного Кодексу України, або особисто, не вручався, та його копія була отримана від Чернігівської митниці ДФС листом від 05.04.2019 року №3820/7/25-70-02, надісланим за адвокатським запитом від 27.03.2019 р. №21. Крім того зазначено, що позивач не володіє державною мовою України, а оскаржувана постанова була прийнята без участі перекладача та викладена українською мовою, тому позивачу знадобився час для перекладу оскаржуваної постанови на литовську мову. Переклад оскаржуваної постанови на литовську мову був зроблений тільки 17 травня 2019, що спричинило пропущення строків оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення з поважних підстав.

Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Зокрема в заяві вказується, що постанову було отримано позивачем 27.02.18 за адресою, яка була вказана ОСОБА_1 в заяві про направлення кореспонденції від 09.02.18.

Суд розглянувши питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання щодо залишення позову без розгляду, дослідив фактичні обставини, встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питанню поновлення процесуальних строків була надана оцінка Європейським Судом з прав людини, судова практика та рішення якого, згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні застосовуватись під час розгляду адміністративних справ в Україні з урахуванням принципу верховенства права.

Європейський Суд з прав людини в рішенні "Рябих проти Росії" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Судом також враховується, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2018р. щодо позивача було складено протокол про порушення митних правил. 16.02.2018р. була прийнята постанова в справі про порушення митних правил , згідно якої на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000грн. Супровідним листом від 16.02.2018р. копія постанови була направлена на адресу позивача. Згідно підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення копія постанови була вручена 27.02.2018р. особі, яка поставила підпис "Ковальнідзе".

В позовній заяві, а також в судовому засіданні представник позивача вказав, що оскаржувана постанова особисто позивачу не вручалася, а її копія була отримана 05.04.2019р. за адвокатським запитом, що дало змогу виконати вимогу ч.7 ст. 161 КАС України для подання позову. Крім того, оскільки позивач не володіє державною мовою довелося робити переклад оскаржуваної постанови на литовську мову, який було отримано лише 17.05.2019р.

27.05.19р. адміністративний позов було подано до Корольовського районного суду м.Житомира, а 28.05.19 суддею Галасюком Р.А. відкрито провадження у справі без вирішення питання поновлення строку звернення та призначено судове засідання на 06.09.19. Оскільки суддя Галасюк Р.А. пішов у відставку розгляд справи не здійснювався. Ухвалою від 11.10.19 справу було прийнято до свого провадження суддею Адамовичем О.Й. та призначено до судового розгляду на 13.11.19.

Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у позові доводи щодо причин пропуску строку звернення з позовом, заслухавши з цього приводу пояснення представника позивача в судовому засіданні, а також оцінивши доводи представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, виходячи з обставин справи, беручи до уваги, що провадження у справі було відкрито без вирішення питання про поновлення строку звернення з позовом, зважаючи на тривале очікування позивача на розгляд його справи по суті, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення державою права на доступ до суду, з метою забезпечення можливості позивача звернутись до суду для вирішення спору, суд вважає, що причини, які стали підставою для пропуску строку звернення до суду поважними, а тому необхідно поновити строк на звернення до адміністративного суду.

Отже, в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Визнати причини пропуску звернення до адміністративного суду поважними.

Поновити громадянину Республіки Литви ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Й. Адамович