Ухвала суду № 86438210, 10.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 грудня 2019 року Справа № 915/1513/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

прокурора – Жмура Л.С.

та представників сторін:

від позивача – Галицький С.О., за довіреністю.;

від відповідачів – Крижановський М.М., за ордером;

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/1513/19

за позовом: прокурора Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

до

1. державного підприємства “Володимирівське лісове господарство”, 56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 108,

2. приватного підприємства “Агро-Південь-Н”, 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. Армійська, 63,

про: визнання недійсним укладеного між державним підприємством “Володимирівське лісове господарство” та приватним підприємством “Агро-Південь-Н” договору про спільну діяльність від 02.03.2018 року №11 з додатковою угодою до нього від 27.03.2019 року №16;

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України із позовом №05/2-491вих-19 від 30.05.2019 року до державного підприємства “Володимирівське лісове господарство”, приватного підприємства “Агро-Південь-Н”, в якому просить:

- визнати недійсним укладений між державним підприємством “Володимирівське лісове господарство” та приватним підприємством “Агро-Південь-Н” договір про спільну діяльність від 02.03.2018 року №11 з додатковою угодою до нього від 27.03.2019 року №16;

- зобов`язати приватне підприємство “Агро-Південь-Н” повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державним підприємством “Володимирівське лісове господарство”, земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 280,6 га, вартістю 15724966 грн., що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району (Лісове лісництво: квартал 17 виділ 3 площа 25,5 га; квартал 17 виділ 5 площа 28,6 га; квартал 17 виділ 9 площа 81,9 га; квартал 36 виділ 1 площа 45,4 га; квартал 37 виділ 1 площа 53,6 га; квартал 37 виділ 8 площа 45,6 га) та використовуються приватним підприємством на підставі договору №11 про спільну діяльність від 02.03.2018 року.

Як на підставу свого позову прокурор посилається в тому числі на приписи ст.ст. 13, 131-1 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України, ст.ст. 55, 57, 92, 93, 96, 122, 124, 149, 152 Земельного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 83, 203, 215, 235, 256, 257, 261, 317, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 1, 4 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 20, 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”.

За такими вимогами ухвалою від 04.06.2019 відкрито провадження в даній справі (суддя Алексєєв А.П.).

Ухвалою суду від 09.09.2019 суддею Ковалем С.М. справу № 915/1513/19 прийнято до свого провадження та розгляд підготовчого провадження справи розпочався спочатку.

В судовому засіданні представником відповідачів пояснено, що оскільки строк дії оскаржуємого договору закінчився, оспорювану земельну ділянку повернуто, а докази направлені до суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передано справу №912/2385/18 разом з касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому в ухвалі вказано про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 року об 11 годині у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

В ухвалі судом зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовної практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки, як у справі №915/1513/19, так і у справі № 912/2385/18 правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави є подібними, предметом дослідження є наявність правових підстав прокурора для звернення до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №915/1513/19 до закінчення перегляду справи № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись статтями 195, 228, 229, 232-235 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі №915/1513/19 зупинити до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/19.

2. Зобов`язати сторін повідомити Господарський суд Миколаївської області про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та надати відповідні докази.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановляння.

Суддя С.М.Коваль.