Ухвала суду № 86437893, 18.12.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

_________________

УХВАЛА

"18" грудня 2019 р. Справа №918/627/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В`юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 корпус 3, оф. 111, код ЄДРПОУ 41477192) до Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 94, код ЄДРПОУ 34112754) про стягнення заборгованості у сумі 3 214 768 грн. 67 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - Курінський О.Г.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ", у якому просить, посилаючись на ст. ст. 11, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 220, 230, 231, 232, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3 214 768 грн. 67 коп. (з яких - 3 204 939 грн. 76 коп. - основний борг; 4 214 грн. 72 коп. - 3 % річних; 5 614 грн. 19 коп. - інфляційні втрати).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/627/19, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2019 року.

30 вересня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.10.2019 року розгляд справи відкладено на 22.10.2019 року.

09 жовтня 2019 року позивачем подано суду відповідь на відзив.

21.10.2019 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.10.2019 року розгляд справи відкладено на 05.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/627/19 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 26.11.2019 року, встановлено позивачу додатковий строк для подання доказів до 26.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/627/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12. 2019 р.

16.12.2019 року в судовому засіданні при розгляді справи по суті, судом встановлено, що від відповідача 16.12.2019 року на адресу суду надійшло клопотання № 134 від 16.12.2019 року в порядку ст. ст. 50 та 207 ГПК України про залучення до участі у справі № 918/627/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. клопотання відповідача Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" про залучення до участі у справі № 918/627/19 в якості третьої особи без самостійних вимог Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992757) залишено без розгляду.

16.12.2019 р. в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання № 134 від 16.12.2019 року про витребування доказів , а саме: - договір про виконання робіт з рекультивації земель лісогосподарського призначення, порушених внаслідок незаконного видобування бурштину № 3/2017-Р від 27.07.2017 року; - висновок державної екологічної експертизи про те, що земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 10,0 га з 13.1 га, яка розташована на території Цепцевицького лісництва ДП "Володимирецьке лісове господарство" (кв. 49, вид. 20, 3,2 га: кв. 49, вид. 16,7,3 та; кв. 49. вид. 19,0.4 га: кв. 49. вид. 17,1.2 га; кв. 49. вид, 18,1,0 га.) потребуює рекультивації; - затверджений у встановленому порядку Проект рекультивації земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 10,0 га з 13.1 га, яка розташована на території Цепцевицького лісництва ДП "Володимирецьке лісове господарство" (кв. 49, вид. 20,3,2 га: кв. 49, вид. 16,7,3 та; кв. 49. вид. 19,0.4 га: кв. 49. вид. 17,12 га; кв.49. вид. 18,1,0 га.).

Причину пропуску строку на подання вказаного клопотання, передбаченого ч. 1 ст. 207 ГПК України, заявник обгрунтовує тим, що лише 09.12.2019 р. адвокат Мацепура В.С. вступив у дану справу як представник відповідача.

Суд, 16.12.2019р. заслухавши клопотання відповідача та думку сторін, вважає за необхідне зазначити таке.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Проте судом встановлено, що у клопотанні відповідача про витребування у позивача ряду документів не зазначені вимоги передбачені п.4 та п. 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У силу вимог ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Приписами ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; змагальність, пропорційність тощо.

Отже, під час підготовчого провадження суд з`ясував предмет та підстави позову, визначив обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрав відповідні докази.

Таким чином, суд прийшов до висновку про залишення вищезазначеного клопотання № 134 від 16.12.2019 року про витребування доказів без задоволення.

У судовому засіданні 16.12.2019 року представник відповідача Мацепура В.С. подав письмове клопотання про зупинення провадження у справі № 918/627/19 та просив суд постановити ухвалу про його задоволення.

Господарський суд, 16.12.2019р. розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі № 918/627/19 та заслухавши представників сторін дійшов висновку про відмову у його задоволенні (не виходячи до нарадчої кімнати на підставі ч. 4 ст. 233 ГПК України) у зв`язку з наступним.

Представник відповідача наполягав на зупиненні провадження у справі № 918/627/19 до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 910/16861/19 з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а саме за наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України регулює питання обов`язку суду зупинити провадження у справі у статті 227.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/627/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 року.

Згідно з ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відтак, оскільки справа № 918/627/19 перебуває на стадії розгляду справи по суті, а представник відповідача Мацепура В.С. обґрунтовує клопотання про зупинення провадження у даній справі наявністю підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, у господарського суду відсутні законні можливості для зупинення провадження у даній справі з таких підстав.

В судовому засіданні 16.12.2019р. не виходячи до нарадчої кімнати оголошено перерву до 18.12.2019 р. за усним клопотанням представника відповідача для подання письмової заяви про відвід судді.

18.12.2019 р. в судовому засіданні судом встановлено, що відповідач в судове засідання не з`явився.

18.12.2019 року від представника позивача надійшла заява про неможливість подання доказів, що підтверджують судові витрати, яку долучено до матеріалів справи.

18.12.2019 року на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача Мацепури В.С. надійшло клопотання № 137 від 18.12.2019 року про відкладення розгляду справи або продовження перерви.

Дане клопотання мотивоване тим, що представник відповідача не має об`єктивної можливості взяти участь у судовому засіданні з розгляду справи № 918/627/19 по суті після перерви, оскільки зайнятий в іншому судовому засіданні з розгляду цивільної справи у Сихівському районному суді м. Львова.

Крім того, у клопотанні зазначено, що у зв`язку з відсутністю судової повістки та розміщення інформації про час, дату та місце проведення судового засідання по справі № 918/627/19 на веб-порталі судової влади України з сторінки Господарського суду Рівненської області (на підставі ч. 3 ст. 9 ГПК України) представник відповідача не мав можливості подати належно вмотивованого клопотання про відкладення розгляду справи у Сихівському районному суді м. Львова.

Господарський суд, 18.12.2019р. розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи або продовження перерви, заслухавши думку представника позивача дійшов висновку про відмову у його задоволенні у зв`язку з наступним.

У судовому засіданні 16.12.2019 року під час розгляду справи № 918/627/19 по суті за усною заявою представника відповідача адвоката Мацепури В.С. судом не виходячи до нарадчої кімнати було оголошено перерву на 18.12.2019 року на 10 год 00 хв для підготовки відповідачем письмової заяви про відвід судді.

Час, дату, на яку за усним клопотанням адвоката Мацепури В.С. було оголошено перерву, господарським судом погоджено із представниками позивача та відповідача.

Водночас окремого процесуального документу 16.12.2019 року про оголошення перерви господарським судом не складалося, оскільки згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК україни ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Про оголошення судом перерви представник позивача та відповідача ознайомлені, про що свідчать їхні підписи у розписці (том 2 а. с. 80).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ГПК України інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно з абз 2 п. 17.15 Перехідних положень ГПК України 17.15 Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

На момент розгляду справи № 918/627/19 Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує. Відповідно до пп.17.1 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Відтак, посилання представника відповідача на обмеження його в правах стосовно доступу до інформації про час та дату проведення судового засідання з розгляду справи № 918/627/19 по суті є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки представник відповідача Мацепура В.С. особисто ставив підпис у розписці про оголошення перерви (том 2 а.с. 80) та мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, зробити з неї витяги, копії в порядку ст. 42 ГПК України та отримати документи на підтвердження оголошення такої перерви у судовому засіданні 16.12.2019 року на 18.12.2019 року на 10 год 00 хв.

Частиною 1 статті 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Зважаючи на те, що представник відповідача належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/627/19 по суті 18.12.2019 року о 10 год. 00 хв, погодивши попередньо цей час та дату у судовому засіданні під звукозапис, а також зважаючи на відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти юридичну особу в суді, на обмеженість процесуального строку розгляду справи клопотання представника відповідача Мацепури В.С. про відкладення розгляду справи або продовження перерви задоволенню не підлягає.

Крім того, господарський суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, суд оголошуючи перерву у судовому засіданні 16.12.2019 року надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, подання заяв та клопотань, передбачених ГПК України в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.11.2019 року явка сторін у справі не визнавалась обов`язковою, суд не знаходить підстав для задоволення поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.

Безпосередньо перед початком судового засідання 18.12.2019р. на офіційну електронну адресу господарського суду від відповідача надійшла заява про колегіальний розгляд справи №138 від 18.12.2019р..

Суд, 18.12.2019р. заслухавши думку представника позивача щодо вищезазначеного клопотання зазначає таке.

Згідно ч. 10 ст. 33 ГПК України якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Суд зазначає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За вимогами ч. 8 ст. 80 ГПК України, для поновлення строку необхідно обґрунтувати неможливість подання доказів з причин, що не залежали від нього.

Крім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на завчасне повідомлення суду про неможливість подання доказів у строк, як це визначено положеннями ч.4 і 5 ст. 80 ГПК України.

При цьому, положеннями ст. 33 ГПК України не передбачена можливість відновлення пропущеного строку для подання таких заяв.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, суд залишає заяву відповідача вих № 138 від 18.12.2019р. про колегіальний розгляд справи без розгляду.

18.12.2019р. на офіційну електронну адресу господарського суду об 11 год. 43 хв. після заслуховування вступного слова позивача, під час оголошення суддею-доповідачем стислого змісту заперечень відповідача у зв`язку з відсутністю представника відповідача в судовому засіданні, від представника відповідача - адвоката Мацепури В.С. надійшла заява про відвід судді Заголдної Я.В. у справі № 918/627/19.

В обґрунтування поданої заяви про відвід судді Заголдної Я.В. заявник зазначає наступне:

"Обставинами, які стали підставою для відводу судді була поведінка судді Заголдної Я.В. судовому засіданні, яка відверто показувала прихильність стороні позивача, та висловлювала невдоволення стороною відповідача, допускала висловлювання, які свідчать про її явну прихильність до сторони позивача.

Окрім того, проаналізувавши надані матеріали справи, виявив, що прихильність до сторони позивача також прослідковується під час розгляду даної справи, і полягає саме у неналежному невиконанні суддею у підготовчому судовому засіданні обов`язків визначених ст. 185 ГПК України, в тому числі щодо обов`язковості залучення судом до участі у справі третіх осіб, та здійснення інших дій, що необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відвертим порушенням норм процесуального права є також те, що вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, суддя Заголдна Я.В., не виходячи у нарадчу кімнату усною ухвалою без належного вмотивування вирішила дане клопотання.

В подальшому, суддя Заголдна Я.В. цілеспрямовано обмежувала час та можливості стороні відповідача для підготовки належно вмотивованих клопотань, та надання доказів щодо поважності причин неподання цих клопотань під час підготовчого судового засідання.

Так, вирішуючи питання щодо оголошення перерви для надання можливості стороні відповідача підготувати належно обгрунтований відвід, після детального вивчення повного тексту ухвали, що винесена 16.12.2019 року та технічного запису судових засідань, вчиняла тиск на сторону відповідача змушуючи нехтувати іншими обов`язками представника у інших справах, щодо які призначені у інших судах та не дала можливості ознайомитись з повним текстом ухвали від 16.12.2019 року , чим свідомо вчинила перешкоди до обгрунтування відводу з посиланням на можливу наявність у тексті ухвали порушення принципів рівності.

Окрім того, визначаючи і примушуючи сторону відповідача погодитися на строк оголошення перерви, суддя Заголдна Я.В. посилалась на неможливість призеначення справи у інший час на нібито свою зайнятість іншими справами.".

Крім того, заявник підкреслив, що суддя зобов`язаний дотримуватися вимог, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Розглянувши заяву представника Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ"про відвід судді Заголдної Я.В. від розгляду справи №918/627/19, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За нормами статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Щодо посилання представника відповідача на те, що суд, вчиняв тиск на сторону відповідача змушуючи нехтувати іншими обов`язками представника у інших справах, які призначені у інших судах та не дав можливості ознайомитись з повним текстом ухвали від 16.12.2019 року, то слід зазначити таке.

Як зазначалося, суд задовольнив усне клопотання представника відповідача від 16.12.2019 року, оголосивши перерву на 18.12.2019 року, погодивши дату, час і місце розгляду справи з представниками позивача та відповідача.

Представнику відповідача судом пропонувалися різні дати для оголошення перерви в судовому засіданні з урахуванням строків розгляду справи по суті, що зафіксовано технічними звукозаписувальними засобами господарського суду Рівненської області.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо тиску на останнього з боку суду не знаходять свого підтвердження.

Стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Заразом представник відповідач в судове засідання 18.12.2019 р. так і не з`явився.

Отже, судом забезпечено право представника відповідача на участь у судовому засіданні по розгляду справи № 918/627/19 в умовах рівності сторін.

Щодо ненадання судом можливості представнику відповідача ознайомитись з повним текстом ухвали від 16.12.2019 року, за результатами якої залишено без розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство", суд в судомову засіданні зазначив, що повний текст ухвали складатиметься судом впродовж п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали у відповідності до ст. 233 ГПК України, після чого ухвала буде скерована на адресу учасників справи в межах строків передбаченим ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що як на підставу для відводу судді Заголдної Я.В. від розгляду справи представник відповідача посилається виключно на незгоду з процесуальним діями судді щодо порядку ведення судового засідання, розгляду клопотань, надання доказів, - тобто зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України.

Суд наголошує, що суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зважаючи на те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та не є підставою для відводу судді Заголдної Я.В. від розгляду даної справи суд приходить до висновку, що наведені у заяві представника Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ"обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 ГПК України, для відводу судді Заголдної Я.В. від розгляду справи № 918/627/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Судом також враховується, що Європейським судом з прав людини у рішенні по справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Що стосується питання "незалежності" для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, то судовою практикою Суду встановлено, що у цієї вимоги є два аспекти, суб`єктивний та об`єктивний. По-перше, суд має бути суб`єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ`єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-других, трибунал має також бути неупередженим із об`єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії"). Згідно із об`єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії". Отже, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").

При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Газета "Україна-центр" проти України").

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відтак суд вважає, що заява представника Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" про відвід судді Заголдної Я.В. - є необґрунтованою, оскільки заявник не наводить жодних передбачених законом підстав для такого відводу.

Відповідно до пункту 3 статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках надходження заяви про відвід судді.

Встановивши необґрунтованість заявленого представником Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" відводу, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №918/627/19 в порядку передбаченому ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Керуючись статтями 39, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 918/627/19 зупинити до вирішення питання про відвід судді Заголдної Я.В. у даній справі.

2. Матеріали справи із заявою представника відповідача про відвід судді Заголдної Я.В. від розгляду справи №918/627/19 передати уповноваженій особі апарату суду, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Рівненської області, для автоматизованого визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України, для розгляду заяви про відвід судді Заголдної Я.В.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статтей 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Ухвала підписана 19.12.2019 року.

Суддя Заголдна Я.В.