Ухвала суду № 86431797, 16.12.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29633/19

Провадження № 2-з/761/825/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альянс Вест Плюс", третя особа: Компанія Роял Савінгс ЛТД, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.01.2008 року між ПАТ "Універсал банк" правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором було укладено також договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . 14.03.2008 року між банком та позичальником було укладено кредитний договір. За умовами п. 3.2 Кредитних договорів виконання зобов`язань за договорами є іпотека нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Разом з тим, не зважаючи на наявність заборони відчуження предмету іпотеки, ОСОБА_2 відчужив частину квартири по АДРЕСА_3 ТОВ "Альянс Вест Плюс", яке в свою чергу відчужило вказану частину квартири ОСОБА_1 , який в свою чергу відчужив її на підставі ухвали про затвердження мирової угоди Компанії Роял Савінгс ЛТД. Позивач посилався на незаконність оскаржуваного правочину, а зазначені дії є незаконними та порушують права іпотекодержателя, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири серія та номер 1808 виданий приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А. 30.04.2014 року, укладний між ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Альянс Вест Плюс"; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12790118 від 30.04.2014 року, прийняте приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А.

12.12.2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , що належить компанії Роял Савінгс ЛТД.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 під час заборони відчуження майна та наявності запису про іпотеку відчужив зазначену квартиру ТОВ "Альянс Вест Плюс", яке в свою чергу продало вказану частину квартири ОСОБА_1 , який в свою чергу відчужив її на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди Компанії Роял Савінгс ЛТД, що позбавило банк права на задоволення своїх вимог за рахунок вказаної квартири, при цьому, банк не виключає можливості відчуження вказаної квартири Компанією Роял Савінгс ЛТД третім особам. Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

12 грудня 2019 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, дану заяву було передано для розгляду судді Рибаку М.А. 13.12.2019 року.

За результатом розгляду поданої заяви про забезпечення позову судом встановлено наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивача зазначає, що спір стосується недійсним договору купівлі-продажу кварири, а тому накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими вимогами.

Разом з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири серія та номер 1808 виданий приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А. 30.04.2014 року, укладний між ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Альянс Вест Плюс"; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12790118 від 30.04.2014 року, прийняте приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А.

Разом з тим, можливе позитивне рішення з приводу заявлених позовних вимог, на переконання суду, підлягає примусовому виконанню не за рахунок квартири АДРЕСА_4 , при цьому позивачем не заявлено вимог про витребування вказаної квартири, а відтак - відсутність заявлених позивачем заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження того, що дана квартира за можливим рішенням суду у справі буде підлягати передачі позивачу.

Окрім того, власник квартири, на яку позивач просить накласти арешт - компанія Роял Савінгс ЛТД не є відповідачем у справі.

Таким чином, в заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на зазначене майно, що не є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання договору недійсним, оскільки відсутні будь-які позовні вимоги щодо розпорядження вказаною квартирою.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альянс Вест Плюс", третя особа: Компанія Роял Савінгс ЛТД, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ М.А. РИБАК