Ухвала суду № 864256, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“24” квітня 2007 р.                                                                                                Справа №3/226

                                                                                    к/с № К-10250/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

секретар судових засідань:  Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:                  Тарасюк А.П.

відповідача:             Невідомського О.А.

розглянувши касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року

у справі № 3/226

за позовом                Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі Відособленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»

до                                Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

       В липні 2003 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відособленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (далі – позивач, Державне підприємство) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі – відповідач, Володимирецька ОДПІ) №0000231530/0 від 17.06.2003 року про застосування штрафної санкції у розмірі 2929350,00 грн. за затримку на 212 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 5858 700,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.07.2003 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2003 року рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2003 року №3/226 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2004 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року позов задоволено: податкове повідомлення – рішення №0000231530/0 від 17.06.2003 року визнано недійсним з моменту його прийняття.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року залишено без змін.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року мотивовані тим, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, боржник не може виконувати боргові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) з моменту введення мораторію, що виникли до його введення, а заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань не діють.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить  скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 101 ГПК України, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 – ІІІ від 21.12.2000 р., п. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №784-ХІV від 30.06.1999 р.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні здійснено заміну Володимирецької ОДПІ на Кузнецовську ОДПІ відповідно до ст. 55 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки своєчасності сплати податку на прибуток за лютий 2002 року позивача складено акт за №16/15-135/05425046, яким встановлено порушення граничних строків сплати, передбачених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток за лютий 2002 року на 212 дні.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 17.06.2003 року №0000231530/0 про застосування до позивача штрафу в сумі 2929 350,00 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Пунктами 4 та 7 ст. 12 Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в рішеннях судів попередніх інстанцій. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи те, що податок на прибуток підприємств сплачений з порушенням строків до порушення провадження у справі про банкрутство, штрафні санкції за неналежне виконання зобов’язань в період дії мораторію, в даному випадку, не застосовуються.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Рівненської області прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №3/226.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кузнецовської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року по справі №3/226 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Г.К. ГолубєваСудді(підпис)     А.І. Брайко

(підпис)О.В.Карась (підпис) А.О. Рибченко(підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом

Суддя                                                                                                        Г.К. Голубєва