Ухвала суду № 864254, 10.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” квітня 2007 р. Справа №25/82

к/с № К-10244/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:Шевчука Б.Б.

відповідача: Костюка В.А., Коновал Т.І., Ярмак М.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року

та рішенняГосподарського суду м. Києва від 14.04.2005 року

у справі№ 25/82

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія» (далі позивач, ТОВ «Асторія») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) від 09.12.2004 року №0001012320/2 та №0000592320/2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року позов ТОВ «Асторія» задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року залишено без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач правомірно застосував нульову ставку з ПДВ щодо операцій по вивезенню (експортуванню) в червні 2001 року паливного мазуту М-100 Фірмі «Неmiledge Finance Corp.» згідно з контрактом №Pro/Hem-0704 від 2004.2001 р. та не вбачається порушення вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, по операціях щодо імпорту (ввезенню) товару видано податковий вексель в оплату ПДВ.

Позивач відобразив у податковій звітності суму ПДВ у розмірі 17744 грн., та не порушував п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, висновок акту перевірки від 13.07.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування позивачу за червень 2001 року є безпідставним та спірні повідомлення-рішення суперечать законодавству.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. №443/2247.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення судів по справі залишити без змін, а касаційну скаргу податкової інспекції без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги касаційної скарги підтримали та просили відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог касаційної скарги та просив залишити оскаржувані відповідачем рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведеної перевірки позивача, складено акт від 13.07.2004 року №962-23-202/30867933, в якому зазначено порушення позивачем п. 11.5 ст. 11, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.7 та 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, в результаті чого сума відшкодування податку за червень 2001 року була зменшена на 1019 710 грн.

На дату перевірки сума завищеного бюджетного відшкодування відшкодована підприємству шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість ТОВ «Асторія» в розмірі 408199 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач при експорті товару за межі митної території України застосував нульову ставку ПДП та не підтвердив цю операцію належним чином завіреними вантажно митними деклараціями. А також при імпорті (ввезенні) товару на митну територію України позивач не відобразив в декларації з ПДВ за червень 2001 року обсяг товарів, які протягом звітного періоду були ввезені на митну територію України і за які сплату ПДВ було відстрочено шляхом видачі податкового векселя, таким чином занизив податкові зобовязання за цей період, та відповідно завищив заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2004 року №0000592320/0, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1019710 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 204099,50 грн., оскільки позивачу відшкодовано суму ПДВ у розмірі 408199 грн.

Після адміністративного оскарження позивачем повідомлення рішення від 15.07.2004 року, відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 09.12.2004 року №0000592320/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 611511 грн. та №0001012320/2 про донарахування суми основного платежу з ПДВ у розмірі 408199 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204099,50 грн.

Податкові повідомлення рішення №0000592320/2 та №0001012320/2 від 09.12.2004 року і є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Суди правильно дійшли висновків про право позивача застосувати нульову ставку податку до експортних операцій при наявності оформлених митних декларацій, які є в матеріалах справи (а.с. 59-67 том 1), тому висновок податкової інспекції щодо завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2001 року у звязку з порушенням пп. 6.2.1 п. 6.2, п. 6.1 ст. 6 даного Закону є безпідставним.

Згідно п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобовязання, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надсилається платнику податку. Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкового зобовязання платника податку у податковому періоді, на який припадає 30 ий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобовязань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.

Позивач, в свою чергу, відобразив у податковій звітності суму ПДВ у розмірі 17744 грн., сплату якої митним органом було відстрочено шляхом видачі простого векселя від 05.06.2001 року №3209738049, у відповідності зі встановленим порядком та не порушував п. 11.5 ст.11 даного Закону.

Таким чином, зазначені відповідачем порушення норм ЗУ «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необґрунтовані, що довели суди попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року та рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 25/82.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року та рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року залишити без змін.

Справу № 25/82 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.