Рішення № 86419133, 17.12.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 185/8088/19

Провадження № 2/242/1584/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 03.09.2019 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якої зазначив, що згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року у справі № 2-5343/05, з нього на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 05 липня 2005 року, і до повноліття дитини. Зазначив, що на теперішній час у нього змінився майновий стан, він не працює, оскільки на теперішній час оскаржує рішення про своє звільнення. Крім того, він має ще одну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на його утриманні. У зв`язку із зміною майнового стану позивач просить суд зменшити розмір аліментів стягнутих з нього за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року у справі № 2-5343/05, з нього на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки його доходів щомісячно на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а також відкликати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що після винесення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року в нього змінився майновий і сімейний стан, у зв`язку з чим є підстави для зменшення розміру аліментів стягнутих судом на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та зазначила, що їх спільний з позивачем син має захворювання та за станом здоров`я потребує санаторно-курортного та медикаментозного лікування. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року у справі № 2-5343/05, з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 05 липня 2005 року, і до повноліття дитини.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до командувача Національної гвардії України ОСОБА_6 , командира військової частини 3024 полковника ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 24.01.2019 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 11.11.2006 року, про що складено відповідний актовий запис № 887. Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно « ОСОБА_9 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 05.06.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради» від 13.12.2019 року, у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: сколіоз ідіоматичний і ст., хронічний тонзіміт, компенсований. За висновками ЛКК за станом здоров`я потребує санаторно-курортного та медикаментозного лікування.

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Українивід 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Суд звертає увагу, що після винесення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 року у позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитини ОСОБА_4 , яка перебуває на його утриманні, у зв`язку з чим на думку суду в нього змінилося матеріальне та сімейне становище, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Натомість вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення розміру аліментів, слід зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір – 30 %).

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів – це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення чи то зменшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Вказана правова позиція зазначена постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 459/2181/17.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що встановлення розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є соціальною гарантією нижчої межі аліментів на дитину та в аспекті вищезазначеного не може встановлюватися судом в рішення, як розмір частки доходу платника аліментів.

Суд критично ставиться до посилання позивача ОСОБА_1 на наявність мінливого доходу та тривання процедури судового оскарження його звільнення, як підставу для зменшення розміру аліментів, оскільки питання щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі сторонами не порушувалися та не було предмет розгляду.

Враховуючи обставини справи, те, що у позивача змінився сімейний та майновий стан, так як він на його утримання перебуває ще одна неповнолітня дитина, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим розмір аліментів стягуваних з нього за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-5343/05 від 20.10.2005 року необхідно зменшити до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Враховуючи наведені вище положення ст. 185 СК України, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо потреби сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в санаторно-курортному та медикаментозному лікування, як підставу для відмови в задоволення позову про зменшення аліментів, оскільки вказане питання може бути вирішено шляхом пред`явлення ОСОБА_2 щодо участі ОСОБА_1 у додаткових витратах на дитину у разі їх наявності.

На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 180, 182, 183, 192 СК України ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 , відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-5343/05 від 20.10.2005 року, на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько