Рішення № 86418363, 18.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2019 року № 826/16500/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-163222-17 від 04.09.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-163222-17 від 04.09.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що спірна вимога прийнята відповідачем за результатом перевірки, водночас висновки викладені в акті, прийнятому за результатом її проведення, не відповідають дійсності, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Обставини встановлені судом:

За результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, відповідачем складено акт від 18.06.2018 №2753/26-15-42-04/3136510138.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.07.2018:

№0083724204, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України у розмірі 170,00 грн.;

№083714204, яким позивачу за порушення вимог пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 3 942,48 грн., з яких 3 153,98 грн. за основним платежем та 788,560 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0083694204, яким позивачу за порушення вимог пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 44513,02 грн., з яких 35 610,42 грн. за основним платежем та 8 902,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.;

№0083734204, яким позивачу за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 21 451,25 грн., з яких 17 161,00 грн. за основним платежем та 4 290,25 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0083734204, яким позивачу за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмірі від`ємного значення суми податку на додану вартість;

а також податковим органом виставлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-202 на суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 65 267,75 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0083644204, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 024,90 грн. за порушення вимог пункту 1 частини другої статті 6, частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями , рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням відповідача від 30.08.2018 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2018 №Ф-202 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2018 №0083644204 відмовлено у задоволенні скарги, а рішення залишені без змін.

Позивачем 26.09.2018 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 №Ф-163222-17, яким збільшено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2018 №Ф-202 на суму 83 201,34 грн., з яких 64 410,64 грн. - недоїмка, 18 732,16 грн. - штраф. та 58,54 грн.- пеня.

Правовою підставою для винесення вказаної вимоги відповідач зазначив статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуючись з зазначеною вимогою, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що полягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску а місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина дванадцять вказаної статті передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пунктами 3 та 4 розділу ІV якої встановлено, що Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З зазначених норм випливає висновок про обов`язок платника єдиного внеску сплачувати суму недоїмки.

Отже, у межах даного спору підлягає дослідженню питання правомірності направлення позивачу податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З матеріалів справ вбачається, що актом документальної планової виїзної перевірки від 18.06.2018 №2753/26-15-42-04/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, статті 9 Закону №2464-VІ, а саме: позивачем не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015- 2016 роки на загальну суму 65 267,75 грн. у зв`язку з заниженням суми чистого оподаткованого доходу, що є базою нарахування єдиного внеску з у рахуванням максимальної величини.

Позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України 13.04.2010, реєстраційний №11-16581, категорія страхувальника 211.

У порушення вимог статті 6 Закону №2464-VІ позивачем несвоєчасно подано до податкового органу звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік (термі подання 10.02.2015, фактично подано 24.02.2015).

Відповідачем на адресу Пенсійного фонду України 11.04.2018 направлено лист №14025/9/26-15-42-04-27 про надання інформації про щодо нарахування та сплати до бюджету єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у відповідь на який останнім направлено лист №23610/10 від 27.04.2018 щодо надання звітності позивачем зі сплати єдиного внеску за 2011, 2012 роки, нарахування та сплату єдиного внеску до бюджету в 2011, 2012 та 2013 роках.

При цьому, податковим органом під час перевірки достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, на які нараховується єдиний внесок встановлено їх заниження на суму 210 265,68 грн., у тому числі у 2015 році - 139 564,84 грн., у 2016 році - 70 700,84 грн., на який нараховується єдиний внесок.

Отже, за висновками податкового органу позивачем занижено та не сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 65 267,75 грн., у тому числі за 2015 рік - на 49 713,58 грн. та за 2016 рік - на 15 554,17 грн.

Крім того, встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску до бюджету за 2013 рік - 46 днів затримки та за 2014 рік - 14 днів затримки.

З огляду на вказане, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №449- VІ до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 18 024,90 грн. та нараховано пеню.

Доказів оскарження прийнятих за результатом перевірки податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб`єкта владних повноважень, як і доказів сплати позивачем у добровільному порядку визначених контролюючим органом грошових зобов`язань матеріали справи не містять.

Обставини справи свідчать, що обчислення єдиного внеску було здійснено контролюючим органом на підставі поданих позивачем до органів доходів і зборів бухгалтерських та інших документів. Зазначене спростовує доводи позивача про те, що донарахування єдиного внеску відбулось без документального підтвердження.

Оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та своєчасної сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та відповідно до вимог Закону №2464-VI нараховано не сплачені позивачем суми єдиного внеску, про що зазначено в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Крім того, суд зауважує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 №Ф-163222-17 відповідає формі, встановленій Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, а саме - додатком 7 (для платника - фізичної особи).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 №Ф-163222-17, визначивши суму недоїмки у розмірі 83 201,34 грн., у тому числі недоїмка, штрафні санкції та пеня, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до вимог статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність прийнятої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, позивачем не доведено належними та достатніми доказами викладені в позові обставини.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодекс адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-163222-17 від 04.09.2018 відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда