Ухвала суду № 864174, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-20971/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

на постанову Господарського суду Одеської області від 29.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі № 23/337-05-10496А

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Одеський торговий дім”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Єлісєєв О. С., Кострюкова С. І.,

встановив:

      Відкритим акціонерним товариством “Одеський торговий дім”подано позов, з урахуванням послідуючих доповнень та уточнень, про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області (правонаступник Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі) від 15.11.2005р.           № 0002161320/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 759 грн. 68 коп. і відповідно нарахованих штрафних санкцій, № 0002171320/2 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 8966 грн. 52 коп. і відповідно нарахованих штрафних санкцій, № 0002181320/2 про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 394106 грн. 65 коп., в т. ч. 262737 грн. 77 коп. основного платежу та 131368 грн. 88 коп. штрафних санкцій.

      Постановою Господарського суду Одеської області від 29.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р., у справі № 23/337-05-10496Аостаточні позовні вимоги задоволено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат і, як наслідок, віднесено ці витрати до складу податкового кредиту, а саме: витрати на придбання спецодягу для забезпечення робітників; витрати на придбання питної води; витрати по проведенню поточного ремонту дорожнього покриття, які є витратами, пов’язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва. Також судами зроблено висновок про неправомірність твердження відповідача про зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість на підставі пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та здійснення відповідачем донарахування податку на землю, яке  не відповідає вимогам чинного законодавства.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.2. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5, пп. пп. 7.4.1., 7.4.3., 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.9.4. п. 7.9. ст. 7, пп. пп. 8.1.1, 8.1.4. п. 8.1., пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8, ст. ст. 184, 185, 193, 201 Земельного кодексу України, Закону України “Про плату за землю”.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної комплексної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 01.04.2005р. виявлено: завищення валових витрат у 2-му кварталі 2004р. на 983 грн. 21 коп., у 3-му кварталі 2004р. на 1 810 грн. 49 коп., у 1-му кварталі 2005р. на 2 462 грн. 80 коп. на вартість витрат, які не пов’язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва – витрати на придбання спецодягу; завищення валових витрат у 2-му кварталі 2003р. на 605 грн., у 3-му кварталі 2003р. на 660 грн., у 4-му кварталі 2003р. на 705 грн. 42 коп., у 1-му кварталі 2004р. на 466 грн. 64 грн., у 2-му кварталі 2004р. на 472 грн. 89 коп., у 3-му кварталі 2004р на 524 грн. 97 коп., у 4-му кварталі 2004р. на 533 грн. 32 коп., у 1-му кварталі 2005р. на 720 грн. на вартість витрат по придбанню очищеної води у ТОВ “Тверське джерело”; завищення валових витрат у 4-му кварталі 2004р. на 8 497 грн. на вартість витрат по поточному ремонту дорожнього покриття; віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними оформленими належним чином на 5 278 грн. 18 коп. та включення до податкового кредиту сум ПДВ, пов’язаних з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва та не пов’язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); заниження земельного податку у розмірі 262 737 грн. 77 коп., у т. ч. за квітень-грудень 2003р. на 118 516 грн. 58 коп., за 2004р. на 115 376 грн. 95 коп., за січень-березень 2005р. на 28 844 грн. 24 коп., та складено акт № 670/13-32.4/23862916/7 від 09.08.2005р.

      На підставі зазначеного акту, рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області № 14186/10/13-37 від 07.09.2005р. та рішення Державної податкової адміністрації в Одеській області № 19565/25-0007 від 09.11.2005р. відповідачем 15.11.2005р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002161320/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 4700 грн., в т. ч. 3300 грн. основного платежу та 1400 грн. штрафних санкцій, № 0002171320/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 15232 грн. 29 коп., в т. ч. 10154 грн. 86 коп. основного платежу та 5077 грн. 43 коп. штрафних санкцій, № 0002181320/2 про визначення суми податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 394106 грн. 65 коп., в т. ч. 262737 грн. 77 коп. основного платежу та 131368 грн. 88 коп. штрафних санкцій.

      Відповідно до вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 994, Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.1996р. № 170 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.1996р. за № 667/1692, враховуючи договір на виконання робіт по поновленню дорожнього покриття № 12 від 01.11.2004р., акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2004р., податкову накладну № 89 від 30.11.2004р. на суму 10196  грн. 40 коп. та довідку за листопад 2004р. про вартість виконаних підрядних робіт на суму 10 196 грн., позивачем, з чим погодились суди попередніх інстанцій, на підставі пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту правомірно віднесено суми податків, сплачених за період здійснюваної перевірки у зв’язку з придбанням спецодягу, ремонтом дорожнього покриття, придбанням питної води і, як наслідок зменшення відповідачем суми податкового кредиту є необґрунтованим.

      Матеріалами справи, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, а саме податковими накладними: № 870 від 12.06.2003р., № 191 від 03.02.2004р., № 0608/31 від 06.08.2003р., № 48 від 11.02.2004р., № 159 від 18.04.2003р., № 38 від 25.02.2005р., № 1136553 від 31.03.2003р., № 2503 від 30.04.2003р., № 34 від 17.06.2003р., № 39 від 24.06.2003р., що видані зареєстрованими належним чином як платники податків на додану вартість суб’єктами підприємницької діяльності, та включені ними до своїх податкових зобов’язань по податку на додану вартість, позивачем правомірно на підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним в цих податкових накладних операціям.

     На підставідоговору від 31.05.1997р. між Одеським міськвиконкомом та позивачем, останньому була надана у тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 1,5 га на 50 років, у тому числі до двох років для завершення будівництва, на 48 років для експлуатації і обслуговування будівлі. Згідно акту від 14.05.1997р. ця земельна ділянка складається із двох ділянок: одна площею 1,1461 га (вул. Катеринінська, вул. Пантелеймонівська, вул. Рішельєвська) та друга 0,3539 га (вул. Катеринінська, вул. Водопровідна, вул. Новощепний ряд).

Позивач в 2003р. подавав податкові розрахунки за зазначену земельну ділянку по ставкам на 2003р. – за земельну ділянку площею 2 520 кв. м. – 18 грн. 02 коп. (комерційне використання) та земельну ділянку площею 12 480 кв. м. – 3 грн. 60 коп. (незавершене будівництво), на 2004р. – 2005р. за ділянку загальною площею 1,5 га за ставкою 18 грн. 01 коп. за 1 кв. м. на рік (комерційне використання).

Таким чином нарахування земельного податку за 9 місяців 2003р. на підставі ст. 18 Закону України “Про плату за землю” є неправомірним. Крім того, всупереч вимог ст. 28 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” позивачу донараховано земельний податок, хоча останній звільнявся від його сплати за земельну ділянку площею 1,1461 га, на якій знаходився об’єкт незавершеного будівництва до вводу його в експлуатацію, і матеріали справи підтверджують, що його було введено в експлуатацію лише 24.12.2003р.

Нарахування податку на землю на земельні ділянки загальною площею 0,1277 га, які згідно даних заміру позивача знаходяться за межею відведення, суперечить: вимогам ст. ст. 2, 7, 13, 14 Закону України “Про плату за землю”, оскільки довідки щодо визначення грошової оцінки вказаних земельних ділянок відсутні; вимогам ст.ст. 184, 185, 193, 201 Земельного Кодексу України, так як землеустрій, який передбачає складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями, чого зроблено не було; п. 2 ст. 206 Земельного Кодексу України, згідно якої плата за землю справляється відповідно до закону.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволенняостаточних позовних вимог є вірним, постанова та ухвала прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 29.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі № 23/337-05-10496А – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                    Брайко А. І.