Рішення № 86417140, 09.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4545/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому заіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данмаргруп» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данмаргруп» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000181570 від 14.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що в акті перевірки відповідача від 14.03.2016 року, який став підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 року зазначається той факт, що позивачем несвоєчасно здійснено сплату суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Однак, як зазначає позивач, згідно уточнюючого розрахунку за грудень 2014 р товариство мало оплатити 25,00 грн, оплата була здійснена 25.12.2014 р згідно платіжного доручення №929. Податкові декларації з податку на додану вартість з січня 2015 р по червень 2015 р були з від`ємним значенням ПДВ, які зараховувались до складу податкового кредиту наступних місяців відповідно.

Згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2015 р підприємство було зобов`язане сплатити 9411,00 грн. Оплата була здійснена 28.08.2015 р згідно платіжного доручення №1108. Зарахування даної суми на електронний рахунок адміністрування ПДВ підтверджений Витягом з системи електронного адміністрування ПДВ №14 на запит ;14 від 28.08.2015 р, прострочення по оплаті не було.

Податкові декларації з податку на додану вартість з серпня 2015 р по листопад 2015 р були з від`ємним значенням ПДВ, які зараховувались до складу податкового кредиту наступних місяців відповідно.

Згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 р підприємство було зобов`язане сплатити 169884,00 грн. Оплати були проведені згідно платіжних доручень : №65, №1397 від 06.01.2016 р, №1404 від 12.01.2016 р, №1409 від 14.01.2016 р, №1412 від 15.01.2016 р, №1418 від 20.01.2016 р, №67 від 29.01.2016 р. Кошти були зараховані на електронний рахунок адміністрування ПДВ підтверджений витягами з системи електронного адміністрування ПДВ : №13 на запит №13 від 06.01.2016 р, №15 на запит №15 від 08.01.2016 р, №24 на запит №24 від 13.01.2016 р, №40 на запит №40 від 14.01.2016 р, №65 на запит №65 від 15.01.2016 р, №78 на запит №78 від 20.01.2016 р, №1 на запит №1 від 02.02.2016 р.

Отже підприємством прострочення по оплаті не було.

Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що з інтегрованої картки платника за грудень 2014 року за Товариством числився борг в сумі 13327,29 грн. Таким чином, усі платежі починаючи від грудня 2014 по січень 2016 йшли в погашення податкового боргу відповідно до ст. 87.9 Податкового кодексу України. Податковий борг позивача виник ще до грудня 2014 року. Станом на початок грудня 2014 податковий борг позивача становив 5108,89 грн.

Твердження позивача щодо вчасної сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість не заперечуються, однак такі були зараховані в погашення податкового боргу.

26.01.2016 Товариством було сплачено суму в розмірі 124600 грн, що повністю покрило увесь податковий борг, відповідно вищевказана виплата від 26.01.2016 дала змогу нарахувати штрафну санкцію за вказаний період. Таким чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення не було винесено на підставі акту №12/15-01/36762719 від 14.03.2017.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути клопотання у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

14.03.2016 року Державною податкової інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області проведено перевірку позивача на предмет дотримання ст. 203 Податкового кодексу України з 26.12.2014 по 26.01.2016. За результатами проведеної перевірки складено акт № 12/15-01/36762719.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 203 Податкового кодексу України.

14.03.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000181510 , яким на підставі акта перевірки № 12/1501 від 14.03.2016, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1. ст. 57 ПК України, та на підставі ст. 126 глави ПК України за затримку на 398, 393, 365, 150 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 42082 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8416,40 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 49.1. ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим же Кодексом.

Згідно п. 216.1. ст. 126 цього ж Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- платіжного доручення № 929 від 25.12.2014 року одержаного банком 25.12.2014 року;

- платіжного доручення № 1108 від 28.08.2015 року одержаного банком 28.08.2015 року;

- платіжного доручення № 65 від 06.01.2016 року одержаного банком 06.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1397 від 06.01.2016 року одержаного банком 06.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1404 від 12.01.2016 року одержаного банком 12.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1410 від 14.01.2016 року одержаного банком 14.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1409 від 14.01.2016 року одержаного банком 14.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1412 від 15.01.2016 року одержаного банком 15.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1418 від 20.01.2016 року одержаного банком 20.01.2016 року;

- платіжного доручення № 67 від 29.01.2016 року одержаного банком 29.01.2016 року;

- платіжного доручення № 1404 від 12.01.2016 року одержаного банком 12.01.2016 року.

Згідно розрахунку штрафних фінансових санкцій, вбачається, що відповідно до уточнюючого розрахунку від 25.12.2014 до декларації ПДВ кількість днів прострочення сплати становить 398; згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 22.12.2014 кількість днів прострочення сплати становить 393; згідно податкового повідомлення-рішення №0000092210 від 15.01.2015 кількість днів прострочення сплати становить 365; згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.08.2015 кількість днів прострочення становить 150.

Згідно інтегрованої картки платника за грудень 2014 року за Товариством числився борг в сумі 13327,29 грн. Відповідно сплата позивачем платежів починаючи з грудня 2014 по січень 2016 йшла в погашення податкового боргу відповідно до ст. 87.9 Податкового кодексу України. Податковий борг позивача станом на початок грудня 2014 становив 5108,89 грн.

26.01.2016 Товариством було сплачено суму в розмірі 124600 грн, та погашено податкову заборгованість за попередні періоди.

Відповідно до п.87.9. ст. 87 Податкового Кодексу України (на час виникнення спірних правовідносин) у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином на виконання приписів Податкового кодексу України кошти сплачені Товариством були спрямовані на погашення податкового боргу у порядку черговості його виникнення в автоматичному режимі системою ІС «Податковий блок».

Суд наголошує на тому, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 126 ПКУ, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання.

Зазначена норма, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошове зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Суд звертає увагу на те, що відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

На підставі викладено, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Данмаргруп» слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд ,-

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.