Рішення № 86417056, 18.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4896/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 14 листопада 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) з вимогою про визнання бездіяльності відповідача, щодо не призначення пенсії позивачу - протиправною, визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, викладене в рішенні відповідача від 08.07.2019, та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 04.06.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до травня 1999 року позивач проживала у м. Алчевську Луганської області, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день, пенсія позивачці не призначалась, відповідно, пенсійних виплат вона не отримує.

Представники позивача 04.06.2018 звернулися до Пенсійного фонду України за визначенням уповноваженого територіального органу, що має розглянути заяву по суті, та направити її за належністю.

Пенсійний фонд України листом від 13.06.2018 № 13349/Ф-11 направив заяву позивача про призначення пенсії з доданими до неї документами до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Листом УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 06.07.2018 № 344/Ф-8 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у тому числі на тій підставі, що відповідачем не отримані належним чином засвічені копії документів.

Представники позивача 14.12.2018, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подали безпосередньо до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області документи, необхідні для призначення пенсії, нотаріально посвідчені та апостильовані.

Відповідач листом від 28.12.2018 № 685/Ф-5 надав роз`яснення про порядок звернення за призначенням пенсії та про необхідність надання певних документів.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача звернувся до суду з позовом, відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі № 360/200/1912 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 18 квітня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Незважаючи на рішення суду, яким встановлено, що позивач є громадянином України, не зверталася з клопотанням про вихід з громадянства України, відсутності відомостей щодо припинення громадянства України тощо, відповідачем прийнято рішення від 08.07.2019 № 344/Ф-8/2019, яким повторно відмовлено позивачу у призначенні пенсії з тих підстав, що: позивач не є громадянкою України; не має реєстрації на території України за місцезнаходженням відповідача; документ, що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку № 22-1.

Представник позивача з таким рішенням відповідача не згоден та вважає його протиправним, оскільки позивач звернувся до відповідача із дотриманням порядку та у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV та Порядком № 22-1. До заяви про призначення/перерахунок пенсії позивачем надано всі необхідні документи. Отже, у відповідача відсутні перешкоди для призначення пенсії позивачу.

З вищевикладених підстав представник позивача вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року прийнято адміністративну справу до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 03 грудня 2019 року за вх. № 59471/2019 надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 117-120), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.

Так, представник відповідача вважає, що позивачем не дотриманий порядок та спосіб звернення до відповідача за призначенням пенсії, визначений Законом № 1058-IV та Порядком 22-1, а саме заявником не надано будь-якого документа, що підтверджує його місце проживання (реєстрації) в межах України. Позивачем (представником позивача) не надано до Управління оригіналу (копії) документу, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Проте надано незавірену копію з засвідченої на території держави Ізраїль копії посвідчення особи громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 від 14.08.2013. У зв`язку з наданими документами неможливо встановити факт громадянства України.

Також представник відповідача зауважив, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналася 06.07.2018, коли отримала лист відповідача від 02.07.2018 № 344/Ф-8.

Вимоги позивача про компенсацію втрати частини доходу є вимогами на майбутнє.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі № 360/200/19 у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання призначити пенсію за віком позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 18 квітня 2018 року; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 18 квітня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 64-73).

З описової та мотивувальної частини судового рішення слідує, що судом встановлено наведені нижче обставини, які відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 19.05.1999 прийнята на консульський облік в консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим 28.03.1998 органом 1200.

До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , що не є спірним питанням у даній справі.

В. Меламед за нотаріально посвідченою довіреністю від імені Фіртель Н.В. 08.06.2018 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив переслати заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії з додатками уповноваженому управлінню для розгляду по суті; про рішення та заходи, вжиті за даною заявою, сповістити представників.

До заяви додано: копію довіреності представників, копію ізраїльського посвідчення особи, копію трудової книжки, копію диплому та копію особистої заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії від 18.04.2018.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 13.06.2018 № 13349/Ф-11 заяву ОСОБА_2 направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для розгляду по суті.

Листом від 02.07.2018 № 344/Ф-8 відповідач повідомив, що згідно з поданими ОСОБА_2 документами встановлено, що трудова книжка подана не оригіналі, надані документи не завірені нотаріально, паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та реєстрація місця проживання в м. Сєвєродонецьку у ОСОБА_2 відсутня. Таким чином заява вважається неподаною відповідно до встановленого Порядку надання документів до органів управління Пенсійного фонду України. Зазначено, що цей лист не є рішенням або відмовою у призначенні (поновленні) пенсії.

До УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 18.12.2018 за вх. № 685/Ф-5 надійшла заява представників позивача за довіреністю від 14.12.2018 вих. № 3746 «Про призначення пенсії ОСОБА_2 », до якої додано апостильовану особисту заяву про призначення пенсії із необхідними нотаріально засвідченими копіями документів: довіреності від 18.04.2018, ізраїльського посвідчення особи, диплому на ім`я ОСОБА_3 , картки платника податків та трудової книжки.

Листом від 28.12.2018 № 685/7-5 відповідач повідомив представника позивача про те, що у зв`язку із порушенням пунктів 1.1, 2.9, 2.23, 4.1 Порядку № 22-1 заява ОСОБА_2 про призначення пенсії вважається неподаною, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не має підстав для призначення пенсії ОСОБА_2

За даними статистичної картки на справу № 360/200/19 з КП «ДСС» Луганського окружного адміністративного суду, рішення суду у цій справі набрало законної сили 10 червня 2019 року.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі № 360/200/19 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області розглянуто заяву ОСОБА_2 від 18.04.2018 про призначення/перерахунок пенсії, за результатами якої прийнято рішення від 08 липня 2019 року № 344/Ф-8/2018 про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 95-96).

Дослідженням змісту рішення встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято вказане рішення з таких підстав:

- до надісланого до управління пакету документів ОСОБА_2 не додано копії паспорта хоча б представника за довіреністю;

- не додано паспорту громадянина України самої ОСОБА_2 , а додану копію з засвідченої на території держави Ізраїль копії посвідчення особи громадянина Ізраїль ОСОБА_2 від 14.08.2013 № 006010152. Тобто, не надано документу, який підтверджує громадянство України, що унеможливлює встановлення факту належності позивача до громадянства України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; […].

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 1.6 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. […];

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. […];

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи […];

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до пункту 4.1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

[…].

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

З вищевикладеного слідує, що позивач як громадянин України після досягнення віку 60 років та за умови наявності встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV страхового стажу мають право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. До заяви особою додаються документи, перелік яких визначений пунктом 2.1 Порядку № 22-1.

За наслідками опрацювання поданої особою заяви та документів, протягом 10 дня з дня надходження документів, територіальний орган Пенсійного фонду України зобов`язаний прийняти мотивоване рішення щодо призначення пенсії.

Під час прийняття відповідного рішення, територіальний орган Пенсійного фонду України, серед іншого, з`ясовує чи має особа, яка звернулася за призначенням пенсії, право на призначення пенсії за віком, яке, як вже вищевказано, належить громадянам України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Також, територіальний орган Пенсійного фонду України перевіряє дотримання особою встановленої Порядком № 22-1 процедури звернення за призначенням пенсії, наявність необхідних для призначення пенсії документів.

У даному випадку представники позивача у зв`язку з відсутністю постійного місця проживання позивача на території України через Пенсійний фонд України звернулися до відповідача із заявою ОСОБА_2 від 18 квітня 2018 року про призначення пенсії.

За наслідками першого опрацювання поданих представниками позивача заяви та документів, відповідач листом від 02.07.2018 № 344/Ф-8 без прийняття визначеного статтею 45 Закону № 1058-IV та пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення визнав заяву про призначення пенсії такою, що неподана.

За наслідками опрацювання повторно поданих представниками позивача заяви та документів, що надійшли до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 18.12.2018, відповідач листом від 28.12.2018 № 685/7-5 без прийняття відповідного рішення визнав заяву про призначення пенсії такою, що неподана.

Тільки на виконання рішення суду у справі № 360/200/19 відповідачем прийнято рішення від 08 липня 2019 року № 344/Ф-8/2018 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом з`ясовано, що відповідач відмовляє позивачу в призначенні пенсії з підстав ненадання до Управління оригіналу (копії) документа, який підтверджує громадянство України, тобто паспорту громадянина України, що унеможливлює встановлення факту належності позивачу громадянства України, а також документа, який посвідчує особу позивача на території України.

Разом з тим, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Як слідує з рішення суду у справі № 360/200/19, судом встановлено, що представниками позивача разом із апостильованою заявою про призначення пенсії від 18 квітня 2018 року подано нотаріально засвідчені копії документів, зокрема ізраїльське посвідчення особи (документи надійшли до відповідача 18.12.2018 за вх. № 685/Ф-5).

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 особа яка звертається за призначенням пенсії має пред`явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Оглядом апостильованого посвідчення особи ОСОБА_2 встановлено, що у цьому документі наявні відомості про прізвище та ім`я особи, дату народження, дату видачі та строк дії цього посвідчення (арк. спр. 32-33).

Таким чином, оскільки вказаний документ містить відомості про особу, фотокартку, відомості про установу, що видала документ, дату видачі та строк дії, суд дійшов висновку, що відповідачу разом із заявою про призначення пенсії було надано належний документ, що посвідчує особу заявника.

Що стосується відсутності підтвердження належності позивачу громадянства України, суд зауважує, що під час розгляду та вирішення справи № 360/200/19 на виконання вимог судового запиту Управлінням Державної міграційної служби України у Луганській області надано лист від 23.01.2019 (вх. № 4894/2019 від 28.01.2019), в якому зазначено, що відомості щодо припинення громадянства України ОСОБА_2 до УДМС не надходили. Управлінням консульського обслуговування Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України надано суду інформацію від 28.02.2019 № 71/ПР/16-523/2-410 (вх. № 12919/2019 від 11.03.2019), що за інформацією закордонних дипломатичних установ України громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зверталась з клопотанням про вихід з громадянства України для виїзду за кордон та продовженням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 . Судом зроблено висновок, що позивач є громадянином України.

Як вказано у резолютивній частині рішення суду від 11 березня 2019 року у справі № 360/200/19, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.04.2018 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення мав належний та допустимий доказ належності ОСОБА_2 громадянства України - рішення суду від 11 березня 2019 року у справі № 360/200/19, яке набрало законної сили.

Однак, відповідач всупереч вимог зазначеного рішення суду при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував правову оцінку, надану судом у рішенні.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято з підстав, які не відповідають фактичним обставинам, та всупереч вимог рішення суду.

Відповідно, таке рішення не відповідає критеріям правомірного рішення, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення права позивача на призначення та отримання пенсії пов`язано із прийняттям УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення про відмову в призначенні пенсії від 08 липня 2019 року № 344/Ф-8/2018, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 04 червня 2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону № 1058-IV, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії (встановлення в особи відповідного права).

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки встановлення в особи права на отримання пенсії за віком з огляду, зокрема на достатність страхового стажу для призначення пенсії, є компетенцією органів Пенсійного фонду України, вирішення вказаного питання віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Однак, як слідує з оскаржуваного рішення, відповідач страховий стаж позивача не обраховував, тобто, не перевіряв наявність у позивача права на призначення пенсії за віком з огляду на достатність страхового стажу.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями статті 9 КАС України, зважаючи, що для призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не виконано всіх умов, визначених Законом № 1058-IV, суд вважає за необхідне відповідно до положень абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, відповідачу під час повторно розгляду заяви позивача необхідно встановити наявність у позивача права на призначення пенсії за віком з огляду на достатність страхового стажу.

Зважаючи, що відповідачем на даний час ще не встановлено право позивача на отримання пенсії за віком, не прийнято рішення про призначення такої пенсії, а також не обраховано її розмір, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача провести індексацію та компенсацію втрати частини доходів є вимогами на майбутнє, тобто передчасними.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 12.11.2019 (арк. спр. 3).

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - суб`єкта владних повноважень

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченко, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08 липня 2019 року № 344/Ф-8/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 18 квітня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова