Ухвала суду № 86411613, 11.12.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

11.12.2019 227/4442/19

УХВАЛА

11 грудня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Кошля А.О.,

при секретарі - Овчинніковій Ю.О.,

за участю:

прокурора - Ленкевич І.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - Самохіна В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Василевич С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля Донецької області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12018050230000006 від 02.01.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Воркута, рос публіки Комі, РФ, не одружена, з вищою освітою, не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 - у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець с. Крснопілля, Добропільського району, Донецької області, не одружений, не судимий, з середньою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 - у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018050230000006 від 02.01.2018 року, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.12.2019 року.

Закінчити судовий розгляд даного провадження до цього строку не вбачається можливим.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 днів з тих підстав, що ризики які були покладені в основу застосування даного запобіжного заходу не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Василевич С.О. проти задоволення клопотання прокурора заперечували, зазначивши про доцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

В обґрунтування обставин, які доводять необхідність тримання ОСОБА_2 під вартою, наведено відомості про те, що на час розгляду клопотання по суті не зменшились попередні ризики, а саме, обвинувачений, перебуваючи на свободі, може ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків та продовжити свою злочинну діяльність.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч 5 ст.176 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, відповідно до положень ст.178 КПК України, враховуються тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, її вік, стан здоров`я і майновий стан, міцність соціальних зв`язків особи за місцем проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється чи обвинувачується особа, а також інші обставини, що її характеризують.

Згідно п.4 ч 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Злочини, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_2 відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Вищезазначені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК УКраїни виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Суду не надано відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_2 , у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який не буде переховуватись від суду та не вчинить інших правопорушень. Вказані гарантії є необхідною умовою зміни запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому суд зазначає, що в подальшому після дослідження всіх необхідних доказів по провадженню та з урахуванням думки учасників судового провадження, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, з метою не допустити перетворювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення свободи (Рішення ЄСПЛ від 27.06.1968 року «Ноймер проти Австрії).

Враховуючи наведене та неможливість закінчення даного кримінального провадження до сплину визначеного раніше обвинуваченому строку тримання під вартою та що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які явилися підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися, суд вважає за необхідне дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 331, 369 суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку на 60 днів дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строком на 60 днів, з утриманням останнього в ДУ «Бахмутська УВП № 6», починаючи з 11 грудня 2019 року по 08 лютого 2020 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 135 520,00 грн., яку необхідно внести на р/р 37311047011792 Держказначейська служба України, м. Київ МФО 820172 ОКПО 26288796 Одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися з м. Добропілля без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Дана ухвала діє до 08 лютого 2020 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_2 , захиснику та направити для відома до ДУ «Бахмутська УВП № 6».

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду, в частині продовження дії запобіжного заходу, на підставі рішення Конституційного суду України, протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суду Донецької області, а обвинуваченим, що тримається під вартою в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Кошля

11.12.19