Ухвала суду № 864107, 20.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             К/скарга №К-7987/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Голубєвої Г.К.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Вінниченка О.В., Заболотного О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький арматурний завод»

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 р. 

у справі№ 3/107

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький арматурний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             ТОВ «Торговий дім Запорізький арматурний завод»  заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з  ВПП у м.Запоріжжі №0000011315/0 від 19.01.2005 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 р. на суму 349947,56 грн.

            Рішенням Господарського суду Запорізької області  від 24.03.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000011315/0 від 19.01.2005 р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, яким ТОВ «Торговий дім Запорізький арматурний завод», яким  зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі  349947,56 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

            У справі відкрито касаційне провадження за скаргою позивача,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представники у судовому засіданні касаційної інстанції просили в задоволенні касаційної скарги відмовити, судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена  позапланова документальна тематична  перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з  01.11.2004 р. по 30.11.2004 р. та правильності  визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за листопад 2004 р.

Перевіркою встановлено, що  протягом перевіреного періоду позивачем укладено ряд угод з підприємствами на придбання сировини, товарів (робіт, послуг) для виробничих потреб.

Податкові накладні, виписані постачальниками, занесені позивачем до реєстрів  та до книги придбання на загальну суму 2229820,55 грн., у т.ч. ПДВ 371636,76 грн., при цьому фактично в бухгалтерському обліку проведено часткове оприбуткування, у зв’язку з чим перевіряючі дійшли висновку, що підприємство мало право на включення до складу податкового кредиту лише  сум податку на  додану вартість за оплачені та фактично отримані товари.

За результатами перевірки складено акт №1/13-31-522-32297639 від 18.01.2005 р., на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції виходячи з того, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ за податковими накладними на придбання сировини (товарів, робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), дійшов висновку про правомірне віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту та відсутності факту завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2004 р.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову,  погодився з доводами відповідача та дійшов висновку, що визначальним у даному випадку має бути придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, що підтверджується податковими накладними. Податкова накладна, згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), тобто  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається саме дата поставки, на яку, як наслідок отримано податкову накладну, складену у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Однак, з такими позиціями  судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком врахування лише самого факту наявності права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ, не з’ясування конкретних обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені  податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного  періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наведеними нормами визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань через завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять  до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником суми відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ,  перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідач посилаючись на те, що Закон  ставить вимогу про  обов’язковість використання  товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку, у власній господарській діяльності, що можливе лише за умови фактичного володіння чи користування товаром або результатами робіт (послуг), фактично вказує на безтоварність господарської операції.

З матеріалів справи вбачається невідображення платником податків у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) спірних операцій. Здійснення господарської операції не може бути підтверджено тільки наявністю податкової накладної, а відображення операції у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) повинно бути при наявності документів, що підтверджують здійснення операції (угоди, підтвердження розрахунків, передачі товару та інше).  

Судами попередніх інстанцій не надана оцінка цим доводам відповідача, що унеможливлює висновок про повний та об’єктивний розгляд справи.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст.220 КАС України, не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст.227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, повно, всебічно та об’єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький арматурний завод» задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 р.  та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                             Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         Г.К.Голубєва

                                                                                                                    О.М.Нечитайло

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            О.І.Степашко

Повний текст складено   27.06.2007 р.