Ухвала суду № 86408369, 18.12.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2206/19

Провадження № 1-кп/935/432/19

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рибнікової М.М.

суддів Р.О.Василенка, Т.З.Пасічного,

при секретарі Бондаренко Н.С.

з участю прокурора Сагадіна В.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Нагорної Н.І., Василевської О.А., Кириченко О.А.

перекладача Атаєва Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, п.12,13 ч.2 ст.115 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

ДоКоростишівського районного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019060000000155 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, п.12,13 ч.2 ст.115 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою, оскільки строк дії запобіжних заходів, що обирались обвинуваченим під час досудового розслідування закінчується 20.12.2019 та 03.01.2020, проте, ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати і на даний час. Зокрема, прокурор зазначив, що обвинувачені вчинили умисні злочини, що відносяться до категорій особливо тяжких та тяжких злочинів, міра покарання за найтяжчий з яких передбачає довічне позбавлення волі. Крім того,

-ОСОБА_1 перебуває на території України без законних на те підстав, громадянин республіки Азербайджан, отже відсутні сталі соціальні зв`язки на території України, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, існують ризики переховування останнього від суду, навіть до залишення країни, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення;

-ОСОБА_3 зареєстрований на території АР Крим, тобто на території непідконтрольній Україні, проживає за межами Житомирської області, сталі соціальні зв`язки відсутні, порушував режим утримання у СІЗО, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, існують ризики переховування останнього від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення;

-ОСОБА_2 зареєстрованого місця проживання та сталих соціальних зв`язків на території України не має, громадянин республіки Азербайджан, раніше судимий за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини - обвинувальний акт перебуває у провадженні Богунського районного суду м.Житомира, у рамках вказаного кримінального провадження перебував у розшуку, у разі обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, існують ризики переховування його від суду, навіть до залишення країни, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачені та їх захисники заперечували проти клопотань прокурора, оскільки не існує ризиків та мають місце проживання.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, вивчивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під варту, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Ст.177 КПК України регламентується мета та підстави застосування запобіжних заходів. За правилами ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, у тому числі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2), незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4). За правилами ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Відповідно до п.1 ст.6 вказаної Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У відповідності до положень ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційним Судом України у рішенні №1-р/2017 від 23.11.2017 наголошується, що обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000) запобіжні заходи що суттєво обмежують право особи на свободу пересування Суд вважає такими, що є необхідними у демократичному суспільстві за умови, що їхньою метою було попередження злочинів. У своєму рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (п.36) Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Міра запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою обґрунтовано обиралась згідно відповідних ухвал слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира. На переконання суду, будь-яких даних щодо зменшення чи відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для можливості застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не встановлено. Так,

-ОСОБА_1 не працює, неодружений, утриманців не має, громадянин республіки Азербайджан, отже, сталі соціальні зв`язки на території України відсутні, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, що відносяться до категорій особливо тяжких та тяжких, міра покарання за найтяжчий з яких передбачає довічне позбавлення волі, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу існують ризики переховування останнього від суду, аж до залишення країни, враховуючи наявність громадянства іншої країни, ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення;

-ОСОБА_3 не працюючий, неодружений, утриманців не має, отже, сталі соціальні зв`язки відсутні, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, що відносяться до категорій особливо тяжких та тяжких, міра покарання за найтяжчий з яких передбачає довічне позбавлення волі, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу існують ризики переховування останнього від суду, враховуючи при цьому також і місце реєстрації обвинуваченого - АР Крим, тобто на території, що непідконтрольна державі Україна, порушував порядок утримання в УВП №8 м.Житомира, ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення;

-ОСОБА_2 не працює, неодружений, утриманців не має, отже, сталі соціальні зв`язки відсутні, громадянин республіки Азербайджан, раніше судимий за вчинення на території України умисного тяжкого злочину проти власності, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини - обвинувальний акт перебуває у провадженні Богунського районного суду м.Житомира, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, що відносяться до категорій особливо тяжких та тяжких, міра покарання за найтяжчий з яких передбачає довічне позбавлення волі, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу існують ризики переховування останнього від суду, аж до залишення країни, враховуючи наявність іноземного громадянства, ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

А крім того, судовий розгляд не розпочатий, а отже, учасники судового провадження не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, судом оцінюється тяжкість злочинів, що обґрунтовано інкримінується обвинуваченим та міра покарання, що може бути застосована до останніх у разі визнання їх винуватими, зокрема довічне позбавлення волі, імовірна можливість продовження останніми протиправної поведінки і надалі, враховуючи безпосередньо особи обвинувачених, будь-якими відомостями щодо незадовільного стану здоров`я та обґрунтованої неможливості їх подальшого тримання під вартою суд не володіє.

Отже, суд дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, тому зазначене в цілому, а також з огляду на положення ст.183 КПК України, виправдовує застосування до обвинувачених виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вимогами ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про триманння під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 196, 315 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.02.2020 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.02.2020 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.02.2020 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий М.М.Рибнікова

Судді Р.О.Василенко

Т.З.Пасічний