Ухвала суду № 86407362, 18.12.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/2636/17

Провадження № 1-кп/185/812/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

суддів Мицака М.С., Щербини О.О.,

секретаря Шемет Ю.І.,

розглядаючи у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

за участю:

прокурора Широкорада В.В.

потерпілої ОСОБА_2

захисника адвоката Михайлюка Б.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

5 листопада 2019 року в провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов зазначений обвинувальний акт після скасування вироку суду в апеляційній інстанції.

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу до 09.01.2020 року. Обвинувачений утримується під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».

В судове засідання з`явився прокурор, потерпіла, захисник, обвинуваченого доставлено конвоєм.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання його під вартою спливає 09 січня 2020 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті, підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає, останній обґрунтовано обвинувачується в скоєнні злочину, який є особливо тяжким. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обрані обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, не відпали: обвинувачений не має зареєстрованого та постійного місця проживання в м.Павлограді, є особою без визначеного місця проживання, останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілу, свідків, з метою схилення їх до зміни показів на свою користь, до того ж інкримінований злочин обвинувачений вчинив в період іспитового строку. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Потерпіла підтримала думку прокурора, вважає, що є усі підстави для продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник нагадав про тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою майже три роки, усі зібрані докази за кримінальним провадженням є недопустимими.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 09.01.2020 року, однак, завершити кримінальне провадження до вказаної дати неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви з незалежних від суду причин на більш тривалий період.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такий як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування обвинуваченого від суду, продовжують існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років; останній може незаконно впливати на потерпілу, свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, обвинувачений не має місця проживання, відсутні будь-які соціальні зв`язки в м.Павлограді, інкримінований злочин обвинувачений вчинив в період іспитового строку, що був встановлений останньому попереднім вироком суду.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 має бути продовжений.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 днів, тобто до 15 лютого 2020 року, включно.

Строк дії ухвали - до 15 лютого 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий Ю.А. Мельник

Суддя М.С. Мицак

Суддя О.О. Щербина