Ухвала суду № 86403137, 12.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/11647/12

Провадження № 4-с/522/269/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанов, заінтересовані особи: Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, ПАТ КБ «Надра»,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.09.2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанов, згідно якої просила:

- поновити строк на звернення до суду з даною скаргою;

- визнати дії державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Ковтун Л.Ю. щодо відкриття виконавчого провадження серії ВП №51409224 від 30 травня 2016 року на підставі виконавчого листа №1522/11647/12 від 19.10.2012 року неправомірними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №51409224 від 30 травня 2016 року;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника – ОСОБА_1 від 06.02.2019 року, яка була прийнята державним виконавцем Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Ковтун Л.Ю..

В обґрунтування поданої скарги посилалась на те, що 04 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №1522/11647/12 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочне рішення суду набрало законної сили 17.09.2012 року. Вказувала, що про ухвалення вказаного заочного рішення суду дізналась лише 15.08.2019 року.

При цьому, 19 травня 2012 року на виконання рішення суду Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист та 30 травня 2012 року головним державним виконавцем Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Ковтун Л.Ю. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №51409224 на підставі вказаного виконавчого листа №1522/11647/12 від 19.10.2012 року. Між тим, вона з вказаною постановою не згодна та вважає її неправомірною, оскільки виконавчий лист було пред`явлено до виконання поза межами строку його пред`явлення, а отже всі дії щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту заявниця вважає неправомірними.

Щодо строків звернення до суду з відповідною скаргою вказувала те, про існування оскаржуваних постанов вона дізналася 25.07.2019 року. В період із 03.08.2019 року по 07.08.2019 року, з 08.08.2019 року по 23.08.2019 року вона у зв`язку з поганим самопочуттям знаходилась на амбулаторному лікуванні, а тому не змогла скористатись своїм правом на оскарження постанови у передбачений законом строк. 23 серпня 2019 року вона звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови серії ВП №51409224 від 30.05.2016 року та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2019 року (с. ОСОБА_3 ) було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право на звернення зі скаргою в порядку, передбаченому розділом 7 ЦПК України. Отже, вважає, що існують підстави для поновлення строків звернення до суду з даною скаргою.

Ухвалою суду від 18 серпня 2019 року провадження по даній справі було відкрито; також залучено до участі в якості заінтересованої особи стягувача ПАТ КБ «Надра»; витребувано Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №51409224 за виконавчим листом №1522/11647/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси 19.10.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у сумі 211 528, 78 грн..

До суду 21.10.2019 року на виконання ухвали суду від 18.08.2019 року були надані матеріали виконавчого провадження (а.с.16-50).

Представник заявника у судовому засіданні 21.11.2019 року пояснив, що заочне рішення суду було винесено судом у 2012 році, при цьому виконавче провадження відкрито лише в 2016 році, що, на думку представника заявника, здійснено з порушенням строків.

Представник державної виконавчої служби у судовому засіданні заперечувала проти скарги та просила відмовити в її задоволенні. Посилалась, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» та це вже втретє банк звернувся до них із заявою про відкриття виконавчого провадження. Вперше було повернуто 29.07.2013 року, другого разу – 26.05.2015 року, а втретє вони звернулись 06.05.2016 року, яка зареєстрована в відділ ДВС 27.05.2016 року, а отже в межах строків, передбачених законом. Оскільки зобов`язання у межах виконавчого провадження боржником виконано не було, нею накладено арешт на майно боржниці. Вважає, що її дії були правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

По справі було оголошено перерву до 27.11.2019 року та зобов`язано заявника надати оригінали медичних довідок.

27.11.2019 року за клопотання представника стягувача щодо проведення розгляду справи у режимі відеоконференції розгляд справи був відкладений на 12.12.2019 року.

У судове засідання 12.12.2019 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представника заявника та державний виконавець надали до суду заяви, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності. Письмові пояснення по суті справи від сторін не надходили.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 17.12.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Із витребуваних копій матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що 04 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №1522/11647/12 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 209 434, 44 грн. та судових витрат у розмірі 2 094, 34 грн..

Заочне рішення суду набрало законної сили 17.09.2012 року.

19 травня 2012 року на виконання рішення суду Приморським районним судом м. Одеси відносно боржника ОСОБА_1 було видано виконавчий лист та визначено строк пред`явлення до 17.09.2013 року.

30 травня 2016 року головним державним виконавцем Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Ковтун Л.Ю. за заявою банку було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №51409224 на підставі вказаного виконавчого листа №1522/11647/12 від 19.10.2012 року.

Також у рамках даного виконавчого провадження головним державним виконавцем Ковтун Л.Ю. 06.02.2019 року та 24.07.2019 року були винесені постанови про арешт майна боржника – ОСОБА_1 ..

Суд вбачає, що заявниця не погоджується з винесеними державним виконавцем постановами про відкриття провадження та арешт майна з тих підстав, що виконавчий лист був прийнятий до провадження поза межами строку його пред`явлення.

Вирішуючи дане питання суд виходить із наступного.

Відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст..1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на день ухвалення рішення суду, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону передбачені наступні засади виконавчого провадження. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.4.1999 року № 606-ХІV (в редакцій чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 30.05.2016 року). Підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред`явлений до виконання в установленому Законом порядку. Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

Згідно до ст.. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.4.1999 року № 606-ХІV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно до ч.2 та 5 вказаної статті Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно до ст.. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.4.1999 року № 606-ХІV ( в редакцій чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 12.03.2016 року), строк пред`явлення виконавчого листа становив 1 рік з наступного дня після набрання рішенням суду юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до ст.. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.4.1999 року № 606-ХІV ( в редакцій чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 12.03.2016 року), Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

У свою чергу, згідно вимог ст.. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (на момент виникнення спірних правовідносин), Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явленням виконавчого документа до виконання;

У відповідності до ст.. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.4.1999 року № 606-ХІV (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ст. 11 вказаного Закону від 21.4.1999 року № 606-ХІV, Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Із матеріалів справи суд вбачає, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа 1522/11647/12, вданого судом 19.10.2012 року, був встановлений до 17.09.2013 року.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 30.05.2016 року.

При цьому, суд приймає до уваги посилання державного виконавця Ковтун Л.Ю. на положення п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких строк пред`явлення виконавчого документу до виконання переривається у разі його пред`явлення його до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У відповідності до ч.3 вказаної статті, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Суд вбачає, що виконавчий лист №1522/11647/12 від 19.10.2012 року неодноразово пред`являвся до виконання та двічі (29.07.2013 року та 26.05.2015 року) повертався на підставі п.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчать відповідні відмітки на виконавчому листі.

Отже, суд вбачає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався та строк його пред`явлення був встановлений із 26.05.2015 року по 26.05.2016 року.

Заява стягувача щодо відкриття втретє виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 була датована 06.05.2016 року та зареєстрована в державній виконавчій службі 27.05.2016 року, отже у межах строк його пред`явлення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про безпідставність доводів заявника як на підставу для скасування постанови державного виконавця про відкриття провадження ті обставини, що виконавче провадження було відкрито поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Інших обґрунтованих підстав заявником не зазначено.

За вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем у відповідності з вимогами ст.25 Закону №606-XIV обґрунтовано відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом, а тому скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Враховуючи те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про отримання заявником оскаржуваної постанови, боржник звернувся до виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 27.07.2019 року, ухвалою суду від 30 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 щодо оскарження дій державного виконавця, а із скаргою заявниця звернулася 13.09.2019 року, а тому строк звернення до суду вважається не пропущеним.

На підставі викладеного та керуючись 124 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 30.05.2016 року), ст.ст.2, 4, 10-12, 43, 48, 76, 81, 89, 95, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанов, заінтересовані особи: Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, ПАТ КБ «Надра» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду складено 17.12.2019 року.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси Домусчі Л.В.