Ухвала суду № 8640298, 26.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач) суддів:

при секретарі:

за участю

представника відповідача: Мірошниченка М.В., Божко Л.А.,

Красота А.О.,

Лепіть О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агростар» на постанову господарського суду Кіровоградської області

від 04.08.2008 р. у справі №6/91

(категорія статобліку 2.11.6) за позовом Приватного підприємства «Агростар» до

про Знамянської державної податкової інспекції Кіровоградської області

скасування податкових повідомлень- рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Агростар» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Знамянської державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі відповідач): від 07.02.2008р. №0000032300/0, від 14.04.2008р. №0000032300/1, від 21.05.2008р. №0000032300/2, якими позивачу визначено податкове зобовязання по фіксованому сільськогосподарському податку, нарахованого після 01.01.2001 року, в сумі 2409,71 грн. (за основним платежем - 1493,14 грн., штрафні (фінансові) санкції - 916,57 грн.); та №0000042300/0 від 07.02.2008р., №0000042300/1 від 14.04.2008р., №0000042300/2 від 21.05.2008р., якими визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 21809,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10905,00 грн., загальною сумою 32714,99 грн..

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2008 року у справі №6/91 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову у даній справі скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, і підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача з доводами, викладеними в апеляційній скарзі позивача, не погодися, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, поважних причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суть спору. Уповноваженими фахівцями податкового органу здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2/23-10/32840929 від 31.01.2008 р., в якому зафіксовані виявлені порушення:

- п. п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» - до податкового зобовязання по загальній декларації не включена сум а податку на додану вартість 21809,99 грн., в тому числі за періодами: липень 2005 року -475,00 грн., вересень 2005р. 13818,32 грн., жовтень 2005р.-350,00 грн., листопад 2005р. -416,67 грн., березень 2006 р. 4000,00 грн., липень 2007р. 2750,00 грн..

- ч.2 ст.3 та ст.5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в результаті чого не подано розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за орендовані сільськогосподарські угіддя по Івангородській сільській раді;

- ч.1 та2 ст.3 та ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в результаті чого занижена сума фіксованого сільськогосподарського податку за 2006 рік на 1493,14 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000032300/0 від 07.02.2008р., та за результатами адміністративного оскарження:№0000032300/1 від 14.04.2008р., №0000032300/2 від 21.05.2008р., якими позивачу визначено податкове зобовязання по фіксованому сільськогосподарському податку, нарахованого після 01.01.2001 року, в сумі 2409,71 грн. (за основним платежем - 1493,14 грн., штрафні (фінансові) санкції - 916,57 грн.);

- №0000042300/0 від 07.02.2008р., та за результатами адміністративного оскарження: №0000042300/1 від 14.04.2008р., №0000042300/2 від 21.05.2008р., якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 21809,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10905,00 грн., загальною сумою 32714,99 грн..

З вимогами про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень відповідача позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, в задоволенні позовних вимог відмовив, при цьому виходячи з наступного.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7 та пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських виробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач отримав право на спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року з наступними змінами (далі - Порядок), сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, як різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Контроль за дотриманням цього Порядку покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю подання платниками податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 5 Порядку та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - приватне підприємство «Агростар» зареєстрований платником податку на додану вартість в липні 2005 року. За періоди липень і серпень 2005 року ним подано декларації з податку на додану вартість, по яким проводяться розрахунки з бюджетом. З вересня 2005 року позивач подає загальну і спеціальну декларації з податку на додану вартість, як сільськогосподарський товаровиробник.

Отримана від СТОВ АФ «Ясенівська» позивачем виручка від реалізації пшениці, з врахуванням часткового повернення, за липень 2005 року, за посівний матеріал за вересень 2005 року, від реалізації сільськогосподарської продукції, за листопад 2005 року була отримана позивачем від реалізації сільськогосподарської продукції не власного виробництва.

Відповідно до Звіту про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 2005 року, позивачем у 2005р. урожай пшениці не збирався. Залишків готової продукції станом на 01.01.2005 року не було.

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, визначено що на 27 рахунку «Продукція сільськогосподарського виробництва» обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», вартість готової продукції, товарів, виробничих запасів тощо, що відвантажені, до переходу від підприємства покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на них, а також вартість запасів, які передані підприємством на відповідальне зберігання, комісію, переробку (давальницька сировина), відображаються на окремих субрахунках рахунків обліку відповідних запасів.

Продукція сільськогосподарського виробництва - пшениця, що була передана на відповідальне зберігання СТОВ АФ «Ясенівська», повинна була обліковуватись у позивача на окремому субрахунку 27 рахунку, (в конкретному випадку на 271 рахунку), а на позабалансовому рахунку повинна обліковуватись у СТОВ АФ «Ясенівська» у зв'язку з прийняттям продукції на зберігання.

Оскільки залишків готової продукції станом на 01.01.2005 року у позивача не було, реалізована в липні 2005 року продукція не може бути продукцією власного виробництва.

Крім того, в ході проведення перевірки позивача встановлено, що головним бухгалтером Онищенко С.П. були надані лише банківські виписки, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року, податкові накладні. Інші документи, які вимагались для проведення перевірки на підприємстві були відсутні.

Документи, що не були використані перевіряючими під час проведення перевірки, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, крім копій платіжних документів, могли бути виготовлені або отримані позивачем вже після закінчення перевірки. Такі документи не можуть свідчити про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Щодо надання сільськогосподарських послуг. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при відсутності сільськогосподарської техніки та найманих працівників, які могли надавати такі послуги, при відсутності первинних бухгалтерських документів, згідно яких проведено роботи та нарахована заробітна плата за виконання сільськогосподарських робіт, сума податку на додану вартість від суми попередньої оплати за послуги повинні відноситись до загальної декларації по податку на додану вартість, по якій проводяться розрахунки з бюджетом.

За відсутності на момент проведення перевірки документів, що підтверджують укладання між позивачем та СТОВ «Ясенівська» договору № 8 від 15.07.2005 року, акту здачі-приймання виконаної роботи від 10.04.2006 року, та інших документів, що підтверджували б факт надання СТОВ «Ясенівська» сільськогосподарських послуг, податковий орган дійшов правомірного висновку про допущені позивачем порушення.

Також відповідачем правомірно було визначено в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях суму податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 2409,71 грн..

Позивачем не подано розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку по сільськогосподарських угіддях, наданих йому у користування на умовах оренди. Так, в користування на умовах оренди позивачу передана земельна ділянка площею 279,3 га. на території Івангородської сільської ради. (Договір зареєстрований 23.04.2006 року). Грошова оцінка землі відповідно до довідки відділу земельних ресурсів у Олександрійському районі по Івангородській сільській раді складає 3960,00 грн. за 1 гектар. Сума фіксованого сільськогосподарського податку на 2006 рік складає 1659,04 грн. (279,3 га х 3960 х 0,15 %). За період з квітня по грудень 2006 року сума податку складає 1493,14 грн.. Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на цю суму не подавався. Суми податку не сплачувалися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказами і не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Тому, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агростар» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2008р. у справі № 6/91- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2010р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В.Мірошниченко

Л.А.Божко