Ухвала суду № 864024, 26.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                     К-7389/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

“26” червня 2007 року                                                                                                       м. Київ

                        Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого– судді Фадєєвої Н.М.

суддів– Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»

напостанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08 липня 2005 року 

у справі  №23/431

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»

доДержавної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

за участюпрокуратури Запорізької області

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

встановив:

У жовтні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000812601/0/30335 від 05.10.2004р. та №0000822601/0/30336 від 05.10.2004р..

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15 лютого 2005 року позовні вимоги було задоволено повністю: визнано недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача 170.00грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08 липня 2005 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати за перегляд рішення апеляційною інстанцією в сумі 85,00грн. покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій поставлено питання про скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08 липня 2005 року, як такої, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2005 року про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р..

За наслідками вказаної перевірки складено акт №23/35-01/30594694 від 01.10.2004р. яким встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема було встановлено, що до складу валових витрат безпідставно віднесено суму 2575786,85 грн., в тому числі:

- в IVкварталі 2003р. – 702281,25грн.;

- в І кварталі 2004р. – 940996,53грн.;

- в ІІ кварталі 2004р. – 932509,07грн..

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000812601/0/30335 від 05.10.2004р. про визначення позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5397736,56грн., в т.ч. 2719789,29грн. – основний платіж та 2677947,36грн. – штрафні (фінансові) санкції; №0000822601/0/30336 від 05.10.2004р. про визначення позивачу зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 4870972,23грн., в т.ч. 2575786,85грн. – основний платіж та 2295185,38грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся позивач займався реалізацією термоблоків падини високотемпературних печей з сталі марки 10х18Н11БЛ без термообробки. Для виготовлення вищевказаної продукції підприємством було придбано різні компоненти, в тому числі і ніобій.

Сталь 10х18Н11БЛ без термообробки повинна відповідати ГОСТ 977-88, в хімічному складі якого вміст одного з елементів марки сталі – ніобію повинен складати від 0,45 до 0,90 і одним із найдорожчих елементів даної марки сталі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями між позивачем підприємствами ТОВ «Фірма «Крансервіс» і Українсько-Російським ТОВ з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеварний завод» було укладено договори №626-Л віл 14.10.2003р. та №П2004001 від 01.04.2004р. відповідно, за умовами яких ТОВ «Фірма «Крансервіс» та  Українсько-Російське ТОВ з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеварний завод» (виконавці) зобов’язувались виконати роботи з виготовлення певних виробів (жаростійкі термоблоки падини високотемпературних печей) з сировини та матеріалів позивача і для останнього.

Згідно укладених позивачем договорів купівлі-продажу №2004002 від 11.02.2004р. (з ТОВ Науково-виробнича фірма «Ібріс»), №2004007 від 03.03.2004р. (з ПП «Укрметалпром»), №2004008 від 04.03.2004р. (з ТОВ Техмет-сервіс»), №2004006 від 04.02.2004р. (з ТОВ «Гектор») необій в штабіках було позивачем отримано та оприбутковано.

Згідно наявних матеріалів справи необій в подальшому не реалізовувався та не використовувався в ході виробництва продукції.

Згідно актів приймання-передачі давальницької сировини позивачем передавалось виконавцям – металургійна шихта для сталі 10х18Н11БЛ та зливки стальні з легируючими матеріалами для виготовлення жаростійких падин високотемпературних печей. Приймання виробниками сировини здійснювалось за кількістю без переліку складових шихти, в тому числі не було вказано про використання ніобію для виготовлення вказані продукції.

Таким чином, відповідачем зазначено, що у ході перевірки первинних документів на підтвердження факту передачі ніобію в складі металургійної шихти позивачем не було надано.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Доводами касаційної скарги наведене не було спростовано.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якомуповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

            Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»  –  без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08 липня 2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді      (підписи)

З оригіналом згідно:

                  Суддя

Вищого адміністративного суду

    України                                                                                                   Н.Є.Маринчак