Рішення № 86399070, 04.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 справа № 908/2723/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, оф. 5-1)

про стягнення 498336,49 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради Запорізької області 498336,49 грн., які складається з 446496,43 грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії згідно договору, укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 28.12.2018, 47657,46 грн. пені та 4182,60 грн. 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 справу № 908/2723/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища – Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2723/19, присвоєно справі номер провадження 18/149/19, призначено підготовче судове засідання на 06.11.2019; ухвалою від 06.11.2019 підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.12.2019.

В судовому засіданні 04.12.2019 прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні 06.11.2019 під розписку.

В судовому засіданні 06.11.2019 представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 січня 2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, яка видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Тобто, з 01.01.2019 року позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу. На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивачем, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання. Зважаючи на зміни у законодавстві, відповідачем 28.12.2018 підписані заяви-приєднання до «Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» на умовах Договору про постачання електричної енергії № 705 від 01.07.2011. В порушення умов договору відповідач належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу не виконав, виставлені на оплату рахунки №705 від 03.05.2019 на суму 444459,53 грн. з кінцевим терміном сплати 10.05.2019 та № 705 від 04.06.2019 на суму 2036,90 грн. з кінцевим терміном сплати 10.06.2019 залишені відповідачем без оплати. Наведене, за доводами позивача, є підставою покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені та 3% річних. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради Запорізької області є: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, оф. 5-1.

Ухвали суду від 07.10.2019 про відкриття провадження у справі та від 06.11.2019 про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлена на адресу відповідача копія ухвали суду від 07.10.2019 про відкриття провадження у справі отримана повноважним представником відповідача 21.10.2019.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/2723/19 від 07.10.2019 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 30.10.2019. Відзив на адресу суду від відповідачів не надійшов.

Згідно зі ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 “Про видачу ПАТ “Запоріжжяобленерго” ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом”.

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ “Запоріжжяобленерго”, та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

Згідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі тилових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Частиною 3 п. 1.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи.

Згідно ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивачем, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.

Зважаючи на зміни у законодавстві, відповідачем 20.12.2018 та 01.04.2019 підписані заяви-приєднання до «Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» на умовах Договору про постачання електричної енергії № 705 від 01.07.2011.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання і укладений сторонами в редакції позивача, опублікованій на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії».

Відповідно до п. 2.3. Договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 1.4 додатка № 4 «Порядок розрахунків» до Договору оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.

Відповідно до п. 1.7 додатка № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунки для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно п. 1.8 додатка № 4 до Договору рахунки, виставлені Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представник Споживача під розпис на екземплярі рахунка, що защипається у Оператора системи.

В свою чергу, п. 1.9 додатка № 4 до Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи. Датою отримання рахунка, зокрема, вважається, у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Споживачу; у випадку вручення рахунку уповноваженому представнику Споживача - дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії позивачем у період квітень-травень 2019 року надано відповідні послуги на загальну суму 446496,43 грн.

На адресу відповідача направлені рахунки № 705 від 03.05.2019 на суму 444459,53 грн. з кінцевим терміном сплати 10.05.2019 та № 705 від 04.06.2019 на суму 2036,90 грн. з кінцевим терміном сплати 10.06.2019.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано Договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого відповідач приєднався шляхом підписання відповідних Заяв-приєднання.

Закон України “Про ринок електричної енергії”, який набрав чинності 11.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У відповідності до ст.ст. 8, 45 вказаного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

З 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати Споживачем рахунків, виставлених Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії , визначений п. 1.9 додатка №4 до Договору, що не може перевищувати 5 робочих днів з дня отримання рахунка.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії за період квітень-травень 2019 року (рахунки від 03.05.2019 та від 04.06.2019) належним чином не виконав. Направлені на адресу відповідача рахунки за цей період не сплачені.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін отриманих від позивача рахунків є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом на 04.07.2019 заборгованість відповідача за Договором за отримані від позивача протягом квітня-травня 2019 року послуги розподілу електричної енергії складає 446496,43 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради Запорізької області 446496,43 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з розподілу електричної енергії є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 47657,46 грн. пені та 4182,60 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивачем вимога про стягнення 47657,46 грн. пені за період з 06.06.2019 по 27.09.2019 заявлена на підставі п. 8.5 Договору надання послуг з розподілу, яким передбачено, що у разі за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” суд встановив, що сума пені за заявлений позивачем період складає 47229,32 грн., тому вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 428,14 грн. пені слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.06.2019 по 13.06.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його неправильним, за заявлений позивачем період сума 3% річних складає 4145,74 грн. і саме в цій сумі вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом, в решті (36,86 грн.) суд відмовляє з огляду на необґрунтованість

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати рахунків не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 446496,43 грн. основного боргу, 47229,32 грн. пені та 4145,74 грн. 3% річних. В решті заявлених вимог (428,14 грн. пені та 36,86 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7468,07 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає – 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 498336,49 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати – 1,5 відсотки ціни позову, що складає 7475,05 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 91642 від 18.10.2018 позивачем сплачено 19920,86 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 12445,81 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач у позовній заяві заявив клопотання про повернення з Державного бюджету 12445,81 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума зайво сплаченого ПАТ «Запоріжжяобленерго» судового збору в розмірі 12445,81 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, оф. 5-1; ідентифікаційний код 32166551) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) 446496,43 грн. (чотириста сорок шість тисяч чотириста дев`яносто шість грн. 43 коп.) основного боргу, 47229,32 грн. (сорок сім тисяч двісті двадцять дев`ять грн. 32 коп.) пені, 4145,74 грн. (чотири тисячі сто сорок п`ять грн. 74 коп.) 3% річних та 7468,07 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 07 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.12.2019.

Суддя В.В. Левкут