Рішення № 86399069, 11.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/178/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 справа № 910/10264/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)

про стягнення 112345,39 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Коваленко І.М., довіреність № 36/ЦОУ від 01.10.2019;

від відповідача: Кузнєцов І.С., довіреність № б/н від 03.01.2019

Національна поліція України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про стягнення 112345,39 грн. штрафних санкцій за договором № 183НП від 13.06.2018 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2019 позовну заяву Національної поліції України за вих. № 2488/26/3-2019 від 30.07.2019 передано за встановленою підсудністю на розгляд до господарського суду Запорізької області. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 910/10264/19 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища – Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 31.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №910/10264/19, присвоєно справі номер провадження 18/178/19, розгляд справи по суті призначено на 27.11.2019.

Від відповідача 22.11.2019 на електронну адресу суду та 26.11.2019 поштою надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просив задовольнити цю заяву та постановити ухвалу про розгляд справи №910/10264/19 за правилами загального позовного провадження; у випадку відмови у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжити до 12.12.2019 встановлений ухвалою суду від 31.10.2019 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву; у випадку задоволення клопотання про розгляд справи № 910/10264/19 за правилами загального позовного провадження, залишити клопотання про продовження процесуального строку для надання відзиву без розгляду.

Ухвалою від 27.11.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №910/10264/19 за правилами загального позовного провадження з огляду на пропущення строку на подання такої заяви та відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску процесуального строку; встановив додатковий час для надання відзиву по 02.12.2019 включно; розгляд справи відкладено на 11.12.2019.

В судовому засіданні 11.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання позивача задоволено, надані документи приєднані до матеріалів справи, а саме: додаткова угода № 1/398/НП від 27.12.2018, та додаткова угода № 2/14НП від 31.01.2019 з додатками.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору № 183/НП від 13.06.2018 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) відповідачем поставлено товар, проте, із порушенням встановленого договором строку, а саме: 2137 комплектів товару поставлено з простроченням на п`ять днів (видаткова накладна від 20.08.2018 № РН-08/20/03) та 3313 комплектів товару поставлено з простроченням на двадцять вісім днів (видаткова накладна від 12.09.2018 № РН-09/10/21). За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо додержання термінів поставки є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені згідно п. 9.2 Договору. Посилаючись на приписи статей ст.ст. 526, 530, 612 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 193, 216-218, 222, 223, 230-232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача до початку судового засідання надішли відзив на позов та клопотання про зменшення пені.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та клопотанні про зменшення пені, а також надав письмову заву від 11.12.2019 про допущення технічної описки у прохальній частині клопотання про зменшення пені, в якій просив зменшити пеню на 95% до суми 5617,27 грн.

У відзиві на позов відповідач визнав допущення незначного прострочення поставки товару за укладеним сторонами договором № 183НП від 13.06.2018. З наведеними у позові правовими підставами не погодився та вказав на неможливість своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару не через недобросовісну поведінку, а через поважні причини, які незалежно від волі відповідача мали вплив на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором. За поясненнями відповідача, 13.06.2018 на швейному виробництві ТОВ «МІК» за адресою: м. Марганець, вул. Пушкіна, 2, що безпосередньо займається виготовленням костюмів для потреб Національної поліції України, з невідомих причин відбулось затоплення підвального приміщення, в якому зберігались крій та готові вироби костюмів. В результаті настання обставин непереборної сили, у зв`язку із намоканням втрачено 3716 комплектів готових костюмів. На запит відповідача постачальник тканини повідомив, що необхідні для виготовлення тканини можуть бути поставлені не раніше третьої декади серпня 2018 року. У зв`язку з наведеним, ТОВ «МІК» мало можливість виготовити та поставити товар Національній поліції України з більш тривалим часом, ніж обумовлений договором. Посилаючись на ст.ст. 22, 614 ЦК України, вважає наявними підстави для звільнення від відповідальності за це порушення, оскільки відповідач порушив зобов`язання з поставки товару внаслідок випадку (казусу), за наслідки якого ніхто не відповідає, відсутні вина відповідача у формі умислу, протиправна дія або бездіяльність. Просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Національною поліцією України (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» - переможець процедури закупівлі відповідно до протоколу від 05.06.2018 № 27 (Постачальником, позивач у справі) 13.06.2018 укладено договір № 183НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811) (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Покупцю костюми (сорочка, брюки) типу А (код з ЄЗС ДК 021:2015-1811), далі – товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Договору загальна вартість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, типами, розмірами та ціна одиниці товару визначається у Специфікації товару (додаток № 1 до договору) та Ростовці товару (додаток № 2 до договору).

За визначенням п. 5.1 Договору, Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін до 15 серпня 2018 року включно, за адресою Покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).

Відповідно до п. 5.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 9.2 Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 12.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1/398НП від 27.12.2018) встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у Покупця та діє до 31.05.2019, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.2 Договору).

Згідно додаткової угоди № 2/14НП від 31.01.2019 відповідач зобов`язався поставити товар партіями 12500 комплектів до 15.08.2018 включно та 2500 комплектів в термін до 11.03.2019 включно.

З досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій Договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару та його якості сторони одна одній не пред`являли.

Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами визначені в додатковій угоді № 2/14НП від 31.01.2019 та пункті 5.1 Договору, відповідачем дотримані не були.

З видаткових накладних № РН-08/20/03 від 20.08.2018 та № РН-09/10/21 від 12.09.2018 вбачається, що частина товару поставлена відповідачем з порушенням терміну поставки: 2137 комплектів поставлено з простроченням на п`ять днів, а 3313 комплектів – з простроченням на двадцять вісім днів. Відповідачем факт поставки товару з простроченням строків поставки визнається.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ “МІК” 112345,39 пені.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем були врегульовані укладеним ними договором № 183НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

За визначенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 9.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 11603,91 грн. за період прострочення на п`ять днів поставки 2137 одиниць товару та 100741,48 грн. за період прострочення на двадцять вісім днів поставки 3313 одиниць товару.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є правильним.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення від відповідальності за допущене прострочення не надав.

Щодо доводів відповідача про настання казусу (випадку) при виконанні Договору, зазначені обставини судом не встановлені, тому визнаються хибними.

Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 95 % до суми 5617,27 грн. (з урахуванням заяви про виправлення технічної описки) посилаючись на те, що незначне прострочення поставки товару на 5 та 28 днів сталося не через недобросовісну поведінку відповідача у даних господарських відносинах, а через об`єктивні причини.

Так, 13.06.2018 на швейному виробництві ТОВ «МІК» за адресою: м. Марганець, вул. Пушкіна, 2, що безпосередньо займається виготовленням костюмів для потреб Національної поліції України, з невідомих причин відбулось затоплення підвального приміщення, в якому зберігались крій та готові вироби костюмів, про що свідчать надані відповідачем докази (копія укладеного з 33 державною пожежно-рятувальною частиною ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області договору № 16 про надання платної послуги по відкачуванню води від 13.06.2018 з додатками; копія акта № 1 по відкачуванню води; копії внутрішніх документів відповідача - службова записка від 13.06.2018, наказ № 06-14/01-МАР від 13.06.2018, акт комісії від 13.06.2018, службова записка від 20.06.2018). З наведених документів вбачається, що в результаті затоплення складського приміщення у зв`язку із намоканням втрачено 3716 комплектів готових костюмів.

Суд звертає увагу, що відповідачем без зволікань здійснено необхідні дії, направлені на усунення таких обставин, зокрема, направлено запит до постачальника тканини, необхідної для виробництва спеціального одягу – ТОВ «ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП», який у відповідь повідомив, що необхідні для виготовлення тканини можуть бути поставлені не раніше третьої декади серпня 2018 року.

Про настання зазначених обставин, а саме: затоплення підвального складського приміщення, в якому зберігався крій та готові вироби, відповідач негайно повідомив позивача листом від 14.06.2018 та просив у зв`язку з цим продовжити строк поставки товару.

Листом від 27.06.2018 позивач повідомив відповідача, що для вирішення питання перенесення строку поставки товару за Договором необхідно надати Сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Отже, прострочення поставки товару за Договором сталося з об`єктивних причин, які не залежали від відповідача, про вказані обставини позивача негайно повідомлено і причини прострочення ліквідовані відповідачем у найкоротший термін.

Слід також враховувати, що зобов`язання по поставці товару за Договором відповідачем виконано в повному обсязі, при цьому, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Тобто, на момент виготовлення на замовлення позивача передбаченого Договором товару, ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримував, та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення.

Крім того, судом не встановлено, що позивач зазнав збитків або шкоди у зв`язку з незначним простроченням поставки товару.

Таким чином, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Як було з`ясовано під час розгляду справи основним видом діяльності ТОВ "МІК" є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12), що підтверджується відомостями про ТОВ «МІК» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд приймає до уваги, що відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу, крім Національної поліції України, співпрацює з Міністерством оборони України та Національною гвардією України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т.ч., що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України. Обсяг замовлень у останні роки значно зріс, підприємство відповідача працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси задля виконання ним своїх зобов`язань перед Державою.

Відповідачем підтверджено письмовими доказами, які надані суду, що у період виконання спірного договору відповідач мав щонайменше ще 7 аналогічних договорів. Наведеними доказами підтверджується та обставина, що відповідач дійсно у період виготовлення замовленого товару за спірним договором також виконував значний обсяг замовлень для державних потреб. При цьому, як слідує із наданих сторонами усних пояснень, прострочення постачання товару за аналогічними договорами із позивачем не допускалося.

Враховуючи те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі з незначним простроченням, відповідачем здійснювалися дії на усунення порушення, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені, що нарахована позивачем на 90% до суми 11234,54 грн.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір покладається на відповідача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) 11234,54 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири грн. 54 коп.) пені та 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.12.2019.

Суддя В.В. Левкут