Рішення № 86393229, 17.12.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/14028/18

Пров. №2/766/1669/19

17 грудня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 15.01.2019 року звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб муж нею та відповідачем, визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з нею та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 1500,00 грн. на кожну дитину. В обґрунтування позову зазначила, що з 24.11.2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Від даного шлюбу 11.05.2009 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року від даного шлюбу народилось дваоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. З 2017 року між позивачем та відповідачем фактично припиненні шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Відповідач зловживає алкоголем та принижує позивача. Матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надає. Діти проживають разом з позивачем.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинської В.Е. від 16.11.2018 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2019 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 22.05.2019 року у зв`язку з тим, що суддя Дорошинська В.Е. не може продовжувати розгляд справи, через відсторонення від здійснення правосуддя, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/14028/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.05.2019 року справу прийнято до провадження судді Ус О.В., призначено підготовче засідання, позовну заяву залишено без руху, з підстав не відповідності вимогам ст. 177 ЦПК України.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20.08.2019 р. продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2019 р. закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився - про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не надходив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України через повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, приходить до наступних висновків.

23 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після реєстрацію шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 23.11.2007 року (арк. справи 8).

Судом встановлено, що шлюбні стосунки між подружжям фактично припинені, подружжя проживають окремо, ведуть окреме господарство, не мають наміру на подальше збереження сім`ї. За таких обставин збереження сім`ї між подружжям неможливо. Майнового спору на час розгляду справи судом немає.

Позивач та відповідач є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 21.05.2009 року та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 05 жовтня 2010 року (арк. справи 9,10).

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 21.12.2007 року № 11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дитини.

Суд, проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, оцінивши надані в силу вимог статті 80 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання сторін продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін та збереження їх сім`ї неможливе і суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі жінки, тому позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право за статтею 113 СК України після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.

Щодо вимог про стягнення аліментів.

Відповідач інших утриманців не має, є працездатною людиною, відомостей про тяжкий стан здоров`я, перебування на обліку, наявність хронічних захворювань суду не надано.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання синів, то кошти на їх утримання (аліменти) присуджує суд.

За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто, СК України визначає можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача аліментів та не пов`язує це з заявою платника аліментів та мінливістю його доходу.

Позивачем визначено аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 грн. щомісячно на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, зокрема двох малолітніх дітей, непрацездатної дружини; наявність захворювання платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років відповідно до Закону України "Пpo Державний бюджeт на 2019 рік" становить: з 01 січня 2019 пo 30 июня - 2027 грн., с 01 июля пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Згідно з положеннями Закону України № 1368-VIII від 17.05.2016 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню.

З приводу позовних вимог про визначення місця проживання дітей суд зазначає наступне.

З акту обстеження умов проживання від 06.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вищевказаною адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 2009 р.н. та ОСОБА_4 2010 р.н., житлово-побутові умови проживання дітей задовільні. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: у дітей є окрема кімната, створено всі умови для навчання, виховання та розвитку. У хлопчиків дві дивани, окремі письмові столи, шафа для одягу, учбове приладдя (арк. справи 30).

З висновку Виконавчого комітету Суворовської районної у місті Херсоні ради від 07.03.2019 року №39 вбачається, що Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 (арк. справи 29).

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У 6-му принципі Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., яку Україною було ратифіковано у встановленому законом порядку та яка діє на час виникнення спірних правовідносин, дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові, а також моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім того вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із матірю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що матір`ю створено належні умови для проживання та виховання дітей, позивач має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дітей, тому в їх інтересах, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітніх синів разом із матір`ю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (за вимоги про розірвання шлюб та визначення місця проживання дітей) та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн., за вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору за дану вимогу.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 17 грудня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради (місцезнаходження: м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 47) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 листопада 2007 року у Суворовському відділі реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції, актовий запис 485, що мають малолітніх дітей - розірвати.

Після розірвання шлюбу, прізвища сторін залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн., щомісячно, розмір стягуваних аліментів підлягає щорічно індексації відповідно до закону, починаючи з 23 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500,00 грн., щомісячно, розмір стягуваних аліментів підлягає щорічно індексації відповідно до закону, починаючи з 23 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус