Рішення № 86384299, 20.11.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.11.2019

Справа № 334/840/18

Провадження № 2/334/549/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради про визнання права власності на11/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та його братів: ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_7 не з`явились, до судового розгляду надали до суду письмову заяву, в якій просили суд розглянути справу без їх участі, на позові наполягали.

Представник Запорізької міської ради Шеремет О.В. надала до суду письмову заяву, просить вирішити справу на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч. ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.09.2015 р., актовий запис № 481(а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 від 19.05.2017 р. (а.с. 4)

Позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги, після смерті спадкодавця, ОСОБА_3 , як дружина, що його пережила. Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 не має.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме, 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації:

за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 3/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння виданого УЖГ Запорізької міськради 15.07.2002 року серія СА № 000339. (а.с. 40)

за його братом ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 3/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння виданого УЖГ Запорізької міськради 15.07.2002 року серія СА № 000341. (а.с. 41)

за його братом ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 3/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння виданого УЖГ Запорізької міськради 15.07.2002 року серія СА № 000342. (а.с. 42)

за його братом ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння виданого УЖГ Запорізької міськради 15.07.2002 року серія СА № 000343. (а.с. 43)

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до положень ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

13.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини до Другої Запорізької державної нотаріальної контори в шестимісячний термін з часу відкриття спадщини, після померлого ОСОБА_3 . (а.с.33)

Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

22.11.2017 р. державний нотаріус Другої Запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 листопада 2017 року за вих. № 2247/02-31 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності померлого гр. ОСОБА_3 на спадкове майно. (а.с. 45-46).

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, судом з Другої Запорізької державної нотаріальної контори була витребувана Спадкова справа № 180/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . (а.с.32-46).

Також судом було досліджено та встановлено, що ОСОБА_4 , який є рідним братом ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 від 01.11.2007 р. (а.с. 9)

Спадкоємців першої черги після його смерті не було, тому відповідно до вимог ст. 530 ЦК УРСР, який діяв на той час спадкоємцями другої черги були його рідні брати, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Оскільки вони проживали усі в спадковому будинку як до смерті ОСОБА_8 так після його смерті продовжували проживати в цьому будинку, таким чином відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується копією домової книги.

Однак свідоцтво про право власності на спадкове майно ніхто з них не отримував.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, судом з Другої Запорізької державної нотаріальної контори була витребувана Спадкова справа № 705/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 (а.с.55-60).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 , який є рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а.с. 10).

Після його смерті також не було спадкоємців першої черги, тому відповідно до вимог ст. 530 ЦК УРСР, який діяв на той час спадкоємцями другої черги були його брати, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Вони проживали також в спадковому будинку як до смерті ОСОБА_9 так після його смерті продовжували проживати в цьому будинку, таким чином відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Але свідоцтво про право власності на спадкове майно вони також не отримували.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, судом з Другої Запорізької державної нотаріальної контори була витребувана Спадкова справа № 706/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 . (а.с.49-53).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , рідний брат ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 01/04/2/04-37 від 05.01.2018 року про народження та смерть ОСОБА_6 . (а.с. 14 ).

Після його смерті також не було спадкоємців першої черги, залишилася єдиний його брат, ОСОБА_3 , який відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України був єдиним спадкоємцем другої черги. ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки він до смерті ОСОБА_6 разом з ним проживав в спадковому будинку і вони були зареєстровані за однією адресою в вищезазначеному будинку, що підтверджується копією домової книги. (а.с. 16-23)

Таким чином, ОСОБА_3 успадкував після смерті своїх братів 8/100 частин будинку, крім того йому самому належало 3/100 частин, тому на день смерті ОСОБА_3 йому належало всього 11/100 частин спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу №180/2017, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі 13.09.2017 за № 61213133. (а.с. 33-46).

22.11.2017 року державний нотаріус Другої Запорізької державної нотаріальної контори винесла постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що спадкоємцем до нотаріальної контори не було надано необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом документів підтверджуючих належність майна спадкодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема за спадщиною.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо не має документів.

Відповідно до глави 10 п.4.15 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Згідно до глави 10 п. 4.18 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», передбачено, що «Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».

Відповідно п.2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії якщо не подано відомості (інформацію)та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верхового Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме, на 11/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не надано документів підтверджуючих належність майна спадкодавцю.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до п.1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.5. ч.1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 392, 1216-1218, 1221, 1261, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН: НОМЕР_4 , право власності у порядку спадкування за законом на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловіка ОСОБА_3 , та його братів: ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.