Рішення № 86379672, 10.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.12.2019 р. справа №520/11268/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - ОСОБА_1 В.В., представника відповідача - Фіщук О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ТОВ "Титан" до ГУ ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення №0018525305 від 02.07.2019 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 889593,09 грн., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі за текстом – заявник, платник, ТОВ, Товариство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0018525305 від 02.07.2019р., яким застосовано 889.593,09грн. штрафу.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що не вчиняв податкового правопорушення, яке викладено в Акті перевірки у зв`язку з тим, що закон не передбачає відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію тих податкових накладних, які не видаються покупцю як кінцевому споживачу у межах роздрібної торгівлі товарами. Також, зазначив, що контролюючим органом проведено повторну камеральну перевірку за період, який вже було перевірено раніше органом ДФС, а податкове повідомлення-рішення підписане особою, яка не мала на це повноважень.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області (далі за текстом – контролюючий орган, владний суб`єкт, Головне управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових, тобто податкова накладна не лише не повинна надаватись отримувачу (покупцю) а, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Щодо інших доводів позивача зазначив, що дані обставини не впливають на вирішення спору, оскільки не спростовують обов`язку ТОВ "Титан" сплатити штраф за допущене порушення податкового законодавства. Крім того, вказав, що предмет проведеної камеральної перевірки не був охоплений проведеними раніше перевірками Товариства.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

28.05.2019 р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку Товариства з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених у період 01.10.2018р-31.03.2019р.

Доказів проведення повторної перевірки (тобто перевірки не вперше) стосовно будь-якої податкової накладної за цей період часу судом не знайдено.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.05.2019 р. №786/20-40-53-05-09/30588785 (далі за текстом – Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних стосовно 391 податкової накладної (112 податкових накладних з датою виписки жовтень 2018 р.;155 податкових накладних з датою виписки листопад 2018 р.; 63 податкові накладні з датою виписки грудень 2018 р.; 55 податкових накладних з датою виписки січень 2019 р.; 1 податкова накладна з датою виписки лютий 2019 р.; 5 податкових накладних з датою виписки березень 2019 р.) та 2 розрахунків коригування (дата виписки грудень 2018 р. та березень 2019 р.), чим порушено абз.14 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

02.07.2019 р. з посиланням на Акт ГУ ДФС у Харківській області було видано податкове повідомлення-рішення №0018525305, у якому за 1) затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 967552,99 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 96755,09 грн., 2) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 740591,34 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 148118,34 грн., 3) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 2149065,49 грн. застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 644719,66 грн. Загальна сума штрафу склала 889.593,09 грн.

15.07.2019 р. згадане податкове повідомлення-рішення оскаржено заявником в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 02.08.2019 р. Товариство повідомлено про продовження строку розгляду скарги.

16.09.2019 р. ДПС України прийнято рішення про залишення скарги ТОВ без задоволення.

Не погодившись із правомірністю податкового повідомлення - рішення, платник ініціював даний спір.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що між учасниками справи відсутній спір з приводу дат складання податкових накладних, кількості податкових накладних, розміру грошових зобов`язань з ПДВ за податковими накладними, відсутності подій зупинення реєстрації податкових накладних, відсутності подій відмови у реєстрації податкових накладних, дат фактичної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за тестом - Реєстр), розміру штрафу як такого.

Тому вирішуючи спір по суті з урахуванням цих обставин, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, приписами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), приписами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117), приписами Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок роботи комісій №117), приписами Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок розгляду скарг №117).

Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі передбачена ст.120-1 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 2 п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 4 п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Абзацом 14 п. 201.10 цієї ж статті передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Кодексу порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Наведене правове регулювання спірних правовідносин дозволяє дійти висновку, що тільки сукупність таких умов як: 1) складення податкової накладної, що не надається отримувачу, 2) у межах господарської операції, звільненої від оподаткування або оподатковуваної за нульовою ставкою, є підставою для звільнення від сплати штрафу.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі №820/2298/18, 816/1990/17, №816/1488/17, №807/68/18.

Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами у ході розгляду справи, ТОВ "Титан" несвоєчасно здійснено реєстрацію загалом 391 податкової накладної та 2 розрахунків коригувань.

З переліченої кількості податкових накладних лише 272 були виписані у межах тих господарських операцій, у яких податкові накладні не підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.

Решта кількості податкових накладних була складена у межах тих господарських операцій, де податкова накладна має бути видана покупцю.

Між тим, як достеменно з"ясовано судом з пояснень представника заявника жодних аргументів відносно неправомірності застосування штрафу за невчасну реєстрацію у реєстрі саме цих податкових накладних платник не має.

Отже, довід заявника про неправомірність штрафу з причини відсутності відповідальності за несвоєчасну реєстрацію у Реєстрі тих податкових накладних, які виписані у межах господарських операцій, за якими податкові накладні не видаються покупцю, слід визнати юридично неспроможним, адже у розумінні п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, для звільнення від такої відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: 1) податкова накладна не лише не повинна надаватись отримувачу (покупцю) а, водночас, 2) повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що вчинені позивачем господарські операції (в межах яких були складені податкові накладні) не звільнені від оподаткування та не оподатковуються за нульовою ставкою, що не заперечувалось сторонами по справі.

Юридично неспроможним слід визнати і довід заявника про проведення контролюючим органом повторної перевірки, адже предметом перевірки у спірних правовідносинах є обставини реєстрації у Реєстрі кожної окремої податкової нкаладної.

Матеріали справи не містять доказів проведення такої перевірки відносно будь-якої з податкових накладних у минулому.

Довід заявника про прийняття податкового повідомлення - рішення неповноваженою особою спростовується змістом п.п.14.1.137-1 ст.14 та п.20.4 ст.20 Податкового кодексу України, а також копією наказу ГУ ДФС у Харківській області від 04.12.2018р. №9014, яким начальнику Харківського управління ГУ ДФС у Харківській області (Праскурін Артур В`ячеславович) надані повноваження на винесення податкових повідомлень - рішень у порядку ст.121-1 Податкового кодексу України.

Оскільки оскаржене рішення було винесено саме у порядку названої статті кодексу та саме начальником Харківського управління, то підстав для визнання неправомірним штрафу з цих мотивів суд не вбачає.

Не заслуговує на увагу і довід заявника про прийняття неповноважною особою рішення ДФС України від 02.08.2019р., яким Товариство повідомлено про продовження строку розгляду скарги.

Так, ця подія мала місце вже після створення оскарженого рішення як правового акту індивідуальної дії, а відтак, об"єктивно не може вплинути на його відповідність закону і не входить до предмету доказування по справі.

Несвоєчасний розгляд адміністративної скарги платника на рішення контролюючого органу у силу закону не призводить до неправомірності такого рішення (тобто не є підставою для скасування рішення), а лише означає втрату актом юридичної дії з іншої причини.

У межах даної справи заявник жодних вимог до ДФС України не заявляв.

А відтак, цей аргумент є явно та очевидно неналежним відносно предмету спору - правомірності податкового повідомлення - рішення

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.

Але підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд визнає юридично правильними та фактично обґрунтованими ті мотиви, які покладені в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскарженого приписи дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини спору з`ясував повно, оцінив вірно, вчинене особою діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, зміст норми права витлумачив відповідно до її дійсної суті, забезпечив дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушив), взяв до уваги суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, адекватно співвідніс застосовану міру відповідальності із характером, змістом та наслідками протиправного діяння.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення виготовлено в повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 16 грудня 2019 року; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.