Рішення № 86378165, 17.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2716/19

Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 9 від 12.12.2018 року;

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 78003 (сімдесят вісім тисяч три) грн. 29 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в ВЧ 2269 та має військове звання майора, 27.11.2018 у позивача звільнено зі служби в запас Збройних сил України відповідно до частини шостої пункту "б" пункту 2, частини п`ятої (за станом здоров`я) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 02.11.2018 № 177о/с. Наказом командира військової частини 2269 № 245 від 27.11.2018 позивача виключено зі списків особового складу та з 28.11.2018 з усіх видів забезпечення. Зазначає, що під час звільнення з військової служби позивачу було видано довідку про вартість речового майна, що належить видачі при звільненні, в якій відповідачем самостійно визначено суму грошової компенсації за 279 предметів недоотриманого речового майна в розмірі 78003,29 грн. Разом з тим, ані на момент звільнення позивача зі служби, ані на момент звернення з позовом до суду відповідачем грошова компенсація за недоотримане речове майно виплачена не була, чим порушено права та законні інтереси позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

01 листопада 2019 року ухвалою суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

26.11.2019 (вх. № 19448) на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить в позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що вимоги, котрі містились у заяві Позивача від 30.09.2019, Військовою частиною виконані у повному обсязі, а саме: у даній заяві Позивач просив надати йому письмову відповідь щодо можливості отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, у відповідь на дану заяву Військовою частиною Позивачу було надано письмову відповідь (вих.№69/23-4350 від 07.10.2019), згідно якої Позивачу роз`яснено, що він має право на отримання як неотриманого речового майна у натурі, так і грошової компенсації за нього, але на даний момент Військова частина у зв`язку з недостатнім фінансуванням може розрахуватись за даним зобов`язанням тільки у натуральній формі. Даний факт також вказує на відсутність незаконної бездіяльності Військової частини після 30.09.2019.

Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині 2269 Національної гвардії України, має військове звання майора.

Наказом командувача Національної гвардії України від 27.11.2018 №177о/с позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України, відповідно до пп. "б" п.2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

27.11.2018 командиром ВЧ 2269 видано наказ (по стройовій частині) №245, яким майора ОСОБА_1 (А-004925), заступника командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення по роботі з особовим складом, звільнено відповідно до пп. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України (за станом здоров`я) наказом №177 о/с від 02.11.2018 та виключено з 27.11.2018 із списків особового складу частини та з 28.11.2018 з усіх видів забезпечення (а.с.10-11).

Відповідно до довідки військової частини №9, яка видана ОСОБА_1 12.12.2018, вартість речового майна (279 предметів), що належить до видачі позивачу складає 78003,29 грн. (а.с.12-14).

03.09.2019 позивач звернувся до командира ВЧ 2269 Національної гвардії України з заявою щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно (а.с.15)

Листом від 07.10.2019 позивача проінформовано, що в зв`язку з відсутністю коштів на рахунку частини, військова частина може розрахуватись за заборгованість майном у натуральному вигляді. Додатково позивача повідомлено, що при виділення грошових коштів за вказаним напрямком, йому буде здійснено виплату грошової компенсації в порядку черговості (а.с.16).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до положень Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте виплата такої компенсації у встановленому порядку та строки проведена не була.

Відповідач не надав суду докази прийняття командиром військової частини наказу у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на зазначене випливає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 78003,29 грн.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду викладена в даній справі узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2018р. у справі №803/963/17.

Відповідно до частина 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з часина 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1548,43 грн., які підлягають присудженню на користь останнього.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 9 від 12.12.2018.

Стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 78003 (сімдесят вісім тисяч три) грн. 29 коп.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України судовий збір у сумі 1548,43 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула