Ухвала суду № 86378080, 16.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 грудня 2019 року м. Київ 320/5537/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

позивача: ОСОБА_3 ,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у м. Києві у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача прийняти до розгляду архівну довідку від 02.08.2019 № 283/19-15 про навчання на денному відділення ВНЗ, видану архівним фондом Донецького національного технічного університету та урахувати відповідний трудовий стаж для перерахування позивачеві трудової пенсії за віком з моменту призначення, тобто з 10.12.2015;

- зобов`язати відповідача зробити перерахунок суми пенсійної виплати з 10.12.2015 з урахуванням діючих на той час норм законодавства та у відповідності зі статтями 22, 58 Конституції України, пункту 4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-ІV та статті 20 Закону України № 2866-ІV;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачеві заборгованість по соціальним виплатам, а саме пенсії за період з грудня 2015 року по травень 2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 відкрито провадження по справі та призначене судове засідання на 16.12.2019.

16 грудня 2019 року у судове засідання з`явився позивач. Відповідач у судове засідання не з`явився, водночас 13 грудня 2019 року подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши думку позивача та враховуючи положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи на предмет відповідності вимогам процесуального Закону, суд встановив таке.

Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Як встановлено судом, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті до розгляду архівної довідки про навчання позивача та зобов`язання провести перерахунок пенсії.

Відтак, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).

У позовній заяві зазначено, що місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , а зареєстрованим місцем проживання позивача, відповідно до паспорта громадянина України є: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначаючи територіальну підсудність даної справи Київському окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область, позивач додає до позовної заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.12.2016 № 0000053638, згідно якої фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_1 .

Проте суд зазначає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.12.2016 № 0000053638, не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (надалі - Закон № 1706-VІІ), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VІІ, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 №509 (далі - Постанова № 509).

Відповідно до п.1 Постанови № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п.9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Проте, 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 "Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання", якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності з 16.08.2017.

Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.12.2016 № 0000053638 не є документом, який в розумінні вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим суд, встановлюючи зареєстроване місце проживання позивача, враховує інформацію з паспорту громадянина України - ОСОБА_3 , відповідно до якого зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

Отже, вирішення спору за вибором позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Донецьк, або за місцезнаходженням відповідача - окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

В той же час позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі" розповсюджується на територію Київської області.

За таких обставин судом було постановлено на обговорення питання щодо передачі справи за територіальною підсудністю за вибором позивача до належного суду.

У судовому засіданні позивач просив суд передати справу до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з пунктом третім частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Донецькому окружному адміністративному суду (за зареєстрованим місцем проживання позивача) так і Окружному адміністративному суду міста Києва (за місцезнаходженням відповідача), приймаючи до уваги бажання позивача про розгляд справи за місцезнаходженням відповідача, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

При цьому, суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/319/17, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на відміну від документу, до якого вносяться відомості про місце проживання - в контексті Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207) не посвідчує право користування житлом за адресою, зазначеною у цій довідці.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу 320/5537/19 передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.